Постанова № 72278403, 19.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 лютого 2018 р. Справа №820/223/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, у якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 08 грудня 2017 року щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання без урахування суми матеріальної допомоги, на підставі довідки, виданої ТУ ДСА України в Харківській області від 29.11.2017;

- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання у розмірі 84%, з включенням суми матеріальної допомоги за 2017 рік, починаючи з моменту призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання, тобто з 20.02.2017, на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області від 29.11.2017, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку довічного утримання протоколом від 08.12.2017, не врахував матеріальну допомогу, у зв'язку з чим діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування","Про судоустрій та статус суддів".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв'язку з тим, що при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання слід керуватись положеннями ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", згідно з якими матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні.

Відповідно до приписів ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що указом Президента України від 05 червня 2000 року №762/2000 ОСОБА_1 призначено суддею Дзержинського районного суду м. Харкова.

Рішенням ОСОБА_2 Правосуддя від 31 січня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дзержинського районного суду м. Харкова у відставку.

13 лютого 2017 року позивач звернулася до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про призначення довічного грошового утримання суддів.

Протоколом №784 від 22.02.2017 позивачу призначено грошове довічне утримання у розмірі 80% суддівської винагороди.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.09.2017 у справі №638/10683/17 (залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017) визнано протиправними дії Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова щодо зарахування ОСОБА_1 не в повній мірі до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на посаді стажиста помічника прокурора Дзержинського району м. Харкова з 26.06.1995 по 17.05.1996року, помічника прокурора Дзержинського району м. Харкова з 17.05.1996р. по 15.01,2000року, старшого помічника прокурора Дзержинського району м. Харкова з 15.01.2000 року по 30.06.2000 року, а загалом 5років 4 дні замість 4 років 1 місяця, а також не включення до стажу роботи на посаді судді Ірік 3 місяці навчання на денному факультеті Національної юридичної академії України з 01.09.1992р.по 31.05.1995р.; зобов'язано Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, час роботи на посаді стажиста помічника прокурора Дзержинського району м. Харкова з 26.06.1995 по 17.05.1996року, помічника прокурора Дзержинського району м. Харкова з 17.05.1996р. по 15.01.2000року, старшого помічника прокурора Дзержинського району м.Харкова з 15.01.2000року по 30.06.2000року, а загалом 5років 4 дні, а також половину строку навчання на денному факультеті Національної юридичної академії України з 01.09.1992року по 31.05.1995р. 1 рік 3 місяці; визнано протиправним рішення від 22.02.2017р, викладене у протоколі №784 Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова щодо визначення позивачу щомісячного довічного утримання в розмірі 80% суддівської винагороди; зобов'язано Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова змінити рішення про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання в частині визначення його розміру та у відповідності до вимог законодавства України визначити його у розмірі 84 % суддівської винагороди, здійснивши відповідний перерахунок виплачених позивачу коштів з 22.02.2017 року.

05 грудня 2017 року позивач звернулась до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова із заявою щодо перерахунку пенсії від заробітної плати на підставі довідки довідки ТУ ДСА України в Харківській області від 29.11.2017.

Рішенням комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова, яке відбулось 08.12.2017 року протокол №36, відмовлено у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії, призначеної згідно з Законом України"Про судоустрій і статус суддів", за заявою від 05.12.2017 на підставі довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Харківській області 29.11.2017 №04-50/528.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-УІІІ (IX розділ) (далі - Закон № 1402-УІІІ), тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.

Відповідно до п.п.2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Суд зазначає, що матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а тому відповідно входить до структури заробітної плати судді, з якої нараховувався та був сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому незалежно від того, що така виплата не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як складова частина заробітної плати.

З наявної в матеріалах справи довідки ТУ ДСА України в Харківській області №04-50/528 від 29.11.2017 судом встановлено, що виплата матеріальної допомоги включена в оподатковуваний дохід судді, входить до фонду оплати його праці, тобто є складовою винагороди судді та з матеріальної допомоги отриманої позивачем, утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, згідно зі ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Наведений правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 березня 2015 року у справі №21-70а15.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачці і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу суддівської винагороди, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання, а тому у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачці у перерахунку грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги.

Вищенаведене відповідає положенням Європейської хартії про закон “Про статус суддів” від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (п.6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п.6.4).

Наведені положення підтверджуються й міжнародними стандартами у сфері судочинства.

Так, згідно п.54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року ОСОБА_3 ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки – “оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці”.

Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, за нею зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з урахуванням вимог ст.19 Конституції України, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у відповідності до заробітної плати, визначеною довідкою ТУ ДСА України в Харківській області №04-50/528 від 29.11.2017.

У Рекомендації ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці (пункт 54).

Таким чином, посилання відповідача на те, що при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання слід керуватись положеннями ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", згідно з якими матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні, є помилковими.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що отримувані позивачкою суми матеріальної допомоги, яка нараховується відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з якої були фактично нараховано та сплачено єдиний внесок, входять до складу фонду оплати праці для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, як альтернативи пенсії.

Суд вважає, що зобов'язання Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання у розмірі 84%, з включенням суми матеріальної допомоги за 2017 рік, починаючи з моменту призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання, тобто з 20.02.2017, на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області від 29.11.2017, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 6 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання у розмірі 84%, з включенням суми матеріальної допомоги за 2017 рік з 20.02.2017 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61024) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248278, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., м. Харків, 61022) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 08 грудня 2017 року щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання без урахування суми матеріальної допомоги, на підставі довідки, виданої ТУ ДСА України в Харківській області від 29.11.2017.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання у розмірі 84%, з включенням суми матеріальної допомоги за 2017 рік, починаючи з моменту призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання, тобто з 20.02.2017, на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області від 29.11.2017, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248278, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61024) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 19 лютого 2018 року.

Суддя Котеньов О.Г.