Постанова № 72278389, 09.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 лютого 2018 р. № 820/3719/17

Харківський окружний адміністративний суд

в складі головуючого – судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Ділбаряна А.О.,

за участю позивача – ОСОБА_1, представників: позивача – ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0501 про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини польова пошта В6250, в якому просить суд, з урахуванням уточнень:

- визнати бездіяльність військової частини - польова пошта В6250 щодо невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно - протиправною.

- зобов'язати військову частину - польова пошта В6250 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно.

- визнати бездіяльність військової частини - польова пошта В6250 щодо незабезпечення позивача харчуванням за період з 30.12.2015 по 03.04.2017 -протиправною.

- зобов'язати військову частину - польова пошта В6250 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію вартості неотриманого харчування за період із 30.12.2015 по 03.04.2017.

- визнати бездіяльність військової частини - польова пошта В6250 щодо незабезпечення позивача продовольчим пайком за період з 30.12.2015 по 03.04.2017 - протиправною.

- зобов'язати військову частину - польова пошта В6250 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію вартості неотриманого продовольчого пайку за період з 30.12.2015 по 03.04.2017.

- визнати бездіяльність військової частини - польова пошта В6250 щодо не нарахування та невиплати позивачу підйомної допомоги у зв'язку із його переїздом для продовження військової служби до м. Чугуїв - протиправною.

- зобов'язати військову частину - польова пошта В6250 нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу у зв'язку із його переїздом для продовження військової служби до м. Чугуїв.

- визнати бездіяльність військової частини - польова пошта В6250 щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразовою грошової допомоги при звільненні за період із 06.08.2014 по 03.04.2017 - протиправною.

- зобов'язати військову частину - польова пошта В6250 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за період із 06.08.2014 по 14.04.2017.

- визнати бездіяльність військової частини - польова пошта В6250 щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за другу половину 2016 року, а також першу половину 2017 року - протиправною.

- зобов'язати військову частину - польова пошта В6250 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки за другу половину 2016 року, а також першу половину 2017 року.

Протокольною ухвалою суду від 14.12.2017 відповідача - Військову частину польова пошта В6250 було замінено на Військову частину А0501, у зв’язку зі зміною найменування на підставі довідки від 30.11.2017 № 0501/17/13/451 (а.с.133).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Збройних силах України та при звільненні йому не було нараховано та виплачено: компенсацію за неотримане речове майно, компенсацію вартості неотриманого харчування за період із 30.12.2015 по 03.04.2017, компенсацію вартості неотриманого продовольчого пайку за період з 30.12.2015 по 03.04.2017, підйомну допомогу у зв'язку із його переїздом для продовження військової служби до м. Чугуїв, одноразову грошову допомогу при звільненні за період із 06.08.2014 по 14.04.2017, компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки за другу половину 2016 року, а також першу половину 2017 року, що позивач вважає протиправним.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав до суду відзив на позов та заперечення, в яких просив відмовити в їх задоволенні посилаючи на те, що, на його думку, позивач не має права на отримання відповідних виплат, крім компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2017 рік.

Позивач, ОСОБА_1, та його представник, ОСОБА_2 - в судовому засіданні просили задовольнити позовної вимоги, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача - Військової частини А0501 ОСОБА_3 - в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1, на підставі Указу Президента України №607/2014 "Про часткову мобілізацію" від 21.07.2014 був призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації на особливий період.

Наказом командира військової частини польова пошта В0624 від 06.08.2014 №38 старшого сержанта ОСОБА_1 призначено командиром гранатометного відділення стрілецької роти ВОС-102182А.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2014 № 856 старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з посади командира гармати протитанкового артилерійського взводу 24 окремого штурмового батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України, прийнято на військову службу за контрактом та призначено командиром протитанкового артилерійського взводу 24 окремого штурмового батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 0304003.

В подальшому позивач проходив військову службу у військовій частині - польова пошта В0927.

Наказом командира військової частини польова пошта В0927 від 25.12.2015 №337 молодшого лейтенанта ОСОБА_1, командира механізованої роти механізованого батальйону військової частини - польова пошта В0927, згідно наказу командира військової частини А1314 від 15.12.2015 №135 увільнено від займаної посади та направлено для подальшого проходження військової служби в розпорядження командира військової частини польова пошта В6250.

Наказом тво командира військової частини польова пошта В 6250 (по стройовій частині) від 30.12.2015 № 280 молодшого лейтенанта ОСОБА_1, призначеного наказом командира військової частини А1314 (по особовому складу) від 15.12.2015 № 135 на посаду командира механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, який прибув для подальшого проходження служби із військової частини польова пошта В0927, з 30 грудня 2015 року зараховано до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З 30 грудня 2015 року допущено до тимчасового виконання вакантної посади помічника начальника розвідки розвідувального відділення штабу, вважати таким, що з 30 грудня 2015 року приступив до прийому справ та посади та цього ж числа прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 970 гривень на місяць, шпк "капітан". (а.с.118)

Як вбачається із матеріалів справи, наказом командира військової частини польової пошти В6250 від 11.02.2016 №5 молодшого сержанта ОСОБА_1, твп начальника розвідки, зараховано до складу сил та засобів оперативного тактичного угрупування "Луганськ".

Відповідно до даних військового квитка позивача та довідки військової частини польова пошта В6250 молодший сержант ОСОБА_1 у період з 11.01.2016 по 03.05.2016, з 23.09.2016 по 21.11.2016 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції та території Донецької та Луганської областей. (а.с.19-20)

07.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини польової пошти В6250 із рапортом про звільнення у запас із лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України №207/2016 від 24.07.2016.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 по справі № 820/4847/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини польова пошта В6250, Міністерства оборони України, третя особа - військова частина польова пошта В2950, про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, зобов'язано військову частину польова пошта В6250 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 по справі № 820/4847/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 по справі № 820/4847/16 змінено в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини А0501 п/п В6250 щодо утримання ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України за відсутності на те правової підстави шляхом задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини А0501п/п В6250 щодо утримання ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України за відсутності на те правової підстави.

Судовими рішеннями по справі № 820/4847/16 встановлено, що контракт про проходження військової служби з позивачем не був укладений, у Міністерстві оборони України, а також у військових частинах польова пошта В6250 та польова пошта В2950 контракт відсутній, отже позивач підлягає звільненню у запас з військової служби як мобілізований відповідно до Указу Президента України № 207/2016 від 24.07.2016.

Наказом командира військової частини польова пошта В6250 (по стройовій частині) від 14.04.2017 №86 військовослужбовця за призовом лейтенанта ОСОБА_1, колишнього помічника начальника розвідки розвідувального відділення управління штабу, призначеного наказом командира військової частини А1314 (по особовому складу) від 08.11.2016 №214 на посаду помічника начальника штабу - начальника розвідки 1 механізованого батальйону, який знаходиться в розпорядженні командира частини, звільненого наказом командира військової частини А1314 (по особовому складу) від 03.04.2017 № 63 з військової служби у запас відповідно до Указу Президента України від 12.06.2015 № 328/2015 "Про звільнення військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента від 21 липня 2014 року № 607/2014 "Про часткову мобілізацію" (зі змінами), з 14 квітня 2017 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено на зарахування на військовий облік до Полтавського МВК м.Полтави та зазначено, що постійним або службовим житлом під час проходження військової служби у частині не забезпечувався. (а.с.28)

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з урахуванням чинних судових рішень по справі № 820/4847/16 та змісту наказу про звільнення позивача з військової служби від 14.04.2017 №86, позивач проходив службу у відповідача як мобілізований військовослужбовець у період часу з 30.12.2015 по 14.04.2017.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності військової частини - польова пошта В6250 щодо невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно – протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно судом встановлено наступне.

Позивачем 12.04.2017 на ім’я командира військової частини польової пошти В6250 наданий рапорт, в якому позивач просив виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за 2014-2017, оскільки таку компенсацію він не отримував (а.с.32).

Також позивачем були надані та долучені судом до матеріалів справи копії атестатів військовослужбовця №65 від 04.10.2015, № 11 від 25.12.2015 та №57 від 19.05.2017, з яких вбачається, що позивач речовим майном не забезпечувався (а.с.33-35).

В судовому засіданні позивач також підтвердив, що дійсно не отримував речове майно, оскільки не бажав його отримувати через низьку якість та користувався власною формою.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 р. за № 768/28898 (далі за текстом – Інструкція №232), ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з’єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов’язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці). Військовослужбовцям речове майно особистого користування та інвентарне майно видається за встановленими нормами і порядком, визначеними цією Інструкцією.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції №232 офіцери, прапорщики, мічмани набувають права на отримання речового майна за встановленими Нормами одночасно з присвоєнням їм першого офіцерського звання чи військового звання “прапорщик” або “мічман”. Наступна видача предметів речового майна вказаним категоріям військовослужбовців проводиться після закінчення встановлених строків носіння раніше отриманих речей.

Згідно з п. 17 розділу ІІІ Інструкції №232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.

Згідно з п. 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178(далі за текстом - Порядок № 178) цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п. 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Згідно з п. 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Отже, право на отримання речового майна та право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно регламентовані різними приписами чинного законодавства, при цьому право на отримання компенсації в будь-якому випадку є наслідком наявного права на отримання речового майна.

Так, позивач дійсно за період служби по мобілізації мав право на забезпечення речовим майном, однак Інструкцією №232 прямо передбачено, що мобілізованим при звільненні в запас предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. Отже, позивач зі звільненням втратив право на отримання предметів речового майна, відповідно і не може вимагати виплати йому компенсації за відсутності самого права на таке майно.

На підставі викладеного, в задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності та військової частини - польова пошта В6250 щодо невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно протиправною, зобов’язання нарахувати та виплатити таку допомогу належить відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності військової частини - польова пошта В6250 щодо незабезпечення позивача харчуванням за період з 30.12.2015 по 03.04.2017 протиправною та про визнання бездіяльності військової частини - польова пошта В6250 щодо незабезпечення позивача продовольчим пайком за період з 30.12.2015 по 03.04.2017 протиправною, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 статті 9-1 Закону «Про соціальний і правовий» захист військовослужбовців та членів їх сімей» продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «н» пункту 1 приміток до «норми № 1 - загальновійськова» Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426, за цією нормою за рахунок держави харчуванням забезпечуються: громадяни, які призвані на військову службу у зв'язку з оголошенням мобілізації, - з дня прибуття їх до військового комісаріату. Право на харчування за цією нормою мають особи, зазначені в цьому підпункті, за умови розміщення у казармах, наметах, гуртожитках у розташуванні військової частини (установи).

Пункт 1.10 Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України На мирний час, затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2002 за № 992/7280 (ділі за текстом – Положення № 402), передбачено, що військовослужбовці, які прибули у військову частину, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування на продовольче забезпечення є атестат на продовольство, а також припис або посвідчення про відрядження, або відпускний квиток військовослужбовця. Атестат на продовольство є документом, який засвідчує, до якого числа і за якими нормами військовослужбовець або військова команда (підрозділ) забезпечені харчуванням (грошовою компенсацією замість норми харчування, повсякденним набором сухих продуктів). Атестат дає право військовослужбовцю, військовій команді (підрозділу) на отримання харчування або грошової компенсації замість норми харчування, або повсякденного набору сухих продуктів як на новому місці служби військовослужбовця, так і під час перебування у службовому відрядженні, у відпустці і на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 2.3. Положення № 402 у Збройних Силах України забезпечення харчуванням військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Уточнення вартості норм харчування проводиться Центральним управлінням продовольчого забезпечення виходячи із середніх діючих цін на продукти харчування і доводиться ним до військ (сил) не частіше одного разу на квартал. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні й додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.

З відповіді командира військової частини А0501 № 13/190 від 17.07.2017(а.с.67) на запит адвоката позивача, підтверджується інформація щодо незабезпечення позивача харчуванням під час проходження служби у Військовій частині польова пошта В6250, також ця інформація підтверджується у відзиві на позов представника відповідача, де зазначено, що позивач не мав права харчування у місті постійної дислокації у їдальні, оскільки не проживав не території військової частини.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, він самостійно забезпечував себе харчуванням як у місці постійної дислокації частини, так і під час перебування в АТО, в силу посади та виконуваних обов’язків він не мав підлеглих, як котловим харчуванням, так і компенсацією за нього не забезпечувався, ніколи не отримував продуктів замість харчування, до прийняття судом рішення у справі № 820/4847/16 вважався таким, що проходить службу за контрактом, тому йому не надавалося житло у військовій частині. Будь-яких доказів щодо видачі позивачу продуктів замість харчування відповідачем до суду не надано. При цьому суд критично ставиться до змісту наказів командира військової частини – відповідача, долучених до матеріалів справи, в яких зазначено про взяття позивача на всі види забезпечення (а.с. 118, 166, 173, 188), оскільки в ході розгляду справи представник відповідача не заперечував обставини ненадання харчування ОСОБА_1 та відповідна інформація підтверджена відповіддю командира військової частини, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, позовні вимоги в частині вимог про визнання бездіяльності Військової частини - польова пошта В6250 щодо незабезпечення ОСОБА_1 харчуванням за дні перебування у пункті постійної дислокації військової частині польова пошта В6250 та в зоні проведення АТО за період з 30.12.2015 по 03.04.2017 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому за час перебування у відрядженнях та на лікуванні позивач мав забезпечуватися харчуванням іншими підрозділами та частинами, ніж відповідач, тому за вказані періоди позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В той же час законодавчо не визначений такий вид забезпечення військовослужбовців як продовольчий пайок, отже в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими ані нормативно, ані фактично, тому не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності військової частини - польова пошта В6250 щодо ненарахування та невиплати позивачу підйомної допомоги у зв'язку із його переїздом для продовження військової служби до м. Чугуїв – протиправною, судом встановлено наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується: 1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби; 2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.

При цьому суд зазначає, що положення Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої Наказом Міністра оборони України 22.10.2001 N 370, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2001 р. за N 940/6131, не були приведені у відповідність до положень абз. 1 п. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній з 25.10.2015.

З огляду на те, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має вищу юридичну силу за відповідну Інструкцію N 370, суд вважає за необхідне застосовувати до спірних правовідносин саме положення вказаного Закону.

Судом встановлено, що згідно переліку військових частин Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, над якими здійснюється шефство, затвердженого Указом президента України від 1 лютого 2016 року № 44 шефство над військовою частиною А0536 здійснює Луганська обласна державна адміністрація, Сєвєродонецька міська рада (за згодою) за місцем дислокації військової частини.

Також місто Сєвєродонецьк, як місце постійної дислокації військової частини А0536 польова пошта В0927 станом на 12.11.2015 підтверджується офіційними реквізитами військової частини польова пошта В0927, зазначеними на документах по стройовій частині, виданих військовослужбовцю ОСОБА_1 на момент його переведення для продовження військової служби у військовій частині А0501 - польова пошта В6250 (м. Чугуїв, Харківська обл.).

Позивачем 12.04.2017 на ім’я командира військової частини польова пошта В6250 був поданий рапорт, в якому позивач просив виплатити йому підйомні, так як з 2015 року до моменту звернення з цим рапортом, підйомні йому не були виплачені (а.с.30)

Оскільки судом встановлено, що позивач переїхав на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду з м. Сєвєродонецьк до м. Чугуїв та вказана виплата передбачена в тому числі для мобілізованих, позивач має право на її отримання, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності військової частини - польова пошта В6250 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за період із 06.08.2014 по 03.04.2017 протиправною, зобов’язання нарахувати та виплатити вказану допомогу судом встановлено наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з абз. 7 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день демобілізації таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби) (далі - військовослужбовці), виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв’язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

З витягу з послужного списку молодшого лейтенанта ОСОБА_1 судом встановлено, що позивач проходив військову службу з 1991 року по 1993 рік та був звільнений з військової служби у запас, після чого проходив службу по мобілізації з 04.08.2014 по 14.04.2017, отже позивач не має вислуги на військовій службі 10 років і більше, як цього вимагають положення абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, як у мирний час, так і при звільненні з військової служби як мобілізований.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що в зазначеній частині позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності військової частини - польова пошта В6250 щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за другу половину 2016 року, а також першу половину 2017 року протиправною, зобов’язання нарахувати та виплатити вказану компенсацію, судом встановлено наступне.

Позивачем 12.04.2017 на ім’я командира військової частини польової пошти В6250 наданий рапорт, в якому позивач просив виплатити йому грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2016-2017 роки у зв’язку зі звільненням з лав ЗСУ в запас (а.с.31).

Відповідно до п.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються..

Відповідно до абз. 1 п. 20 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, надається відпустка з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби у році звільнення. При цьому якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки в межах України у порядку, встановленому пунктом 14 цієї статті..

Також, відповідно до абз. 2, 3 п. 20 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у рік звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягають звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки. У разі звільнення зі служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та підлягає звільненню з військової служби у порядку і терміни, визначені рішенням Президента України, або у зв’язку з оголошенням демобілізації, до закінчення календарного року, за який він вже використав щорічну основну відпустку, провадиться відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця за дні відпустки, використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця, у порядку, визначеному в абзаці четвертому пункту 14 цієї статті.

Пунктом 37.9 Інструкції про порядок виплати грошового, забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 11.06.2008 №260 (далі за текстом – Інструкції №260), передбачено, що особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, у разі, якщо їм не надавалася відпустка з подальшим виключенням зі списків особового складу, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки з розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - за 30 календарних днів.

Відповідно до п.1.10 Інструкції №260 грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Отже, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.1.10 Інструкції № 260 передбачено порядок виплати компенсації за невикористану відпустку у попередніх роках: за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки.

Наказом командира військової частини польова пошта В 6250 (по стройовій частині) від 03.06.2016 №117 наказано вважати таким, що вибув в основну відпустку: молодшого лейтенанта ОСОБА_1, помічника начальника розвідки, з виїздом до м. Полтава на 37 календарних діб (5 календарних діб - друга частина основної відпустки за 2015 рік; 30 календарних діб - перша частина основної відпустки за 2016 рік; 19.06.2016, 28.06.2016 - святкові дні) з 6 червня по 12 липня 2016 року.

Отже, судом встановлено, що відпустка за повний 2016 рік (тридцять календарних днів без урахування святкових днів) надавалася позивачу, що не заперечувалося ним у судовому засіданні, отже позивач не використав щорічну основну відпустку за місяці проходження військової служби у 2017 році.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в частині визнання бездіяльності військової частини - польова пошта В6250 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за період служби у 2017 році.

Разом із зазначеними позовними вимогами про визнання бездіяльності Військової частини - польова пошта В6250 позивачем заявлені відповідні похідні вимоги до Військової частини - польова пошта В6250 про зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Так, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності Військової частини - польова пошта В6250 протиправною щодо:

- незабезпечення ОСОБА_1 харчуванням за дні перебування у пункті постійної дислокації військової частині польова пошта В6250 та в зоні проведення АТО за період з 30.12.2015 по 03.04.2017,

- ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв'язку із його переїздом для продовження військової служби до м. Чугуїв;

- ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за період служби у 2017 році.

З урахуванням того, що в ході судового розгляду справи було встановлено, що у зв’язку зі зміною найменування Військової частини польова пошта В6250 на Військова частина А0501, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про зобов’язання вчинити певні дії відносно Військової частини А0501, а саме:

- зобов'язати Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію вартості неотриманого харчування за дні перебування у пункті постійної дислокації військової частині польова пошта В6250 та в зоні проведення АТО за період із 30.12.2015 по 03.04.2017;

- зобов'язати Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу у зв'язку із його переїздом для продовження військової служби до м. Чугуїв;

- зобов'язати Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки за період служби у 2017 році.

В задоволенні інших вимог про зобов’язання вчинити певні дії належить відмовити через відмову позивачеві у задоволенні відповідних позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (36007, м.Полтава, провулок Шевченка, 5а, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Військової частини А0501 (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Горішного, код ЄДРПОУ 24976272) про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Військової частини - польова пошта В6250 щодо незабезпечення ОСОБА_1 харчуванням за дні перебування у пункті постійної дислокації військової частині польова пошта В6250 та в зоні проведення АТО за період з 30.12.2015 по 03.04.2017 - протиправною.

Зобов'язати Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію вартості неотриманого харчування за дні перебування у пункті постійної дислокації військової частині польова пошта В6250 та в зоні проведення АТО за період із 30.12.2015 по 03.04.2017.

Визнати бездіяльність військової частини - польова пошта В6250 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв'язку із його переїздом для продовження військової служби до м. Чугуїв - протиправною.

Зобов'язати Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу у зв'язку із його переїздом для продовження військової служби до м. Чугуїв.

Визнати бездіяльність військової частини - польова пошта В6250 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації невикористаної щорічної основної відпустки за період служби у 2017 році - протиправною.

Зобов'язати Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки за період служби у 2017 році.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2018 року.

Суддя Білова О.В.