Постанова № 72277818, 12.02.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 лютого 2018 р. № 820/5986/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак М.С.

у присутності

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування наказу,

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Харківській області від 30.10.2017 року № 01.01.-07/1425.

Ухвалою суду від 08.12.2017 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні. 30.01.2018 року з урахуванням положень ч.7 ст.181 КАС України суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що лист СБУ, який став підставою для винесення спірного наказу містить у собі лише припущення щодо можливості порушення трудової дисципліни працівником позивача; працівник, який зазначений в листі правоохоронного органу, в уставної не працює; питання перевірки, охоплені направленням на перевірку є ширшими ніж ті, які вказані у листі СБУ; порушення відповідачем ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відсутність такої підстави перевірки як повідомлення правоохоронного органу. Більш того, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877 визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Отже, на думку позивача, оскаржуваний наказ відповідача є незаконним та таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що оскаржуваний наказ про призначення (проведення) заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування є законним та таким, що винесений в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання листа Управління Служби безпеки України в Харківській області від 27.10.2017 року № 70/8-17214 відповідачем видано наказ № 01.01-07/1425 від 30.10.2017 року про проведення заходу державного нагляду (контролю).

На виконання вказаного наказу фахівцем відповідача на підставі направлення № 01.01-94/02/2879 від 07.11.2017 року здійснено вихід на перевірку.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 № 75, Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Одним із основних завдань Управління Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб та інше (п.3 Положення № 75)

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища, який здійснюється у формі планових (позапланових) перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

У судовому засіданні як на підставу задоволення позовних вимог позивач послався на те, що підстави для проведення позапланових заходів визначені ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю у сфері господарської діяльності» не передбачають такого заходу як інспектування на підставі повідомлення правоохоронного органу. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю у сфері господарської діяльності», підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності);неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Проте приписами ч. 2 ст. 6 вказаного Закону визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю у сфері господарської діяльності», заходи контролю здійснюються в т.ч. органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Отже, заходи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюються з урахуванням особливостей, що визначені КЗпП України щодо проведення таких заходів у порядку, визначеному КМУ.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295 (далі Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування). Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці (п.1, 2 Порядку № 295)

Отже, з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань.

Приписами пп. 4 п. 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться в т.ч. за повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Дослідивши лист СБУ від 27.10.2017 року № 7/8-17214 суд зазначає, що останній дозволяє ідентифікувати передбачену законодавством підставу для ініціювання проведення перевірки з урахуванням наявного у правоохоронного органу сумніву у дотриманні трудового законодавства позивачем, сформованого на підставі наявної у розпорядженні правоохоронного органу інформації стосовно працівника установи позивача.

Суд також зауважує, що відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Дослідивши зміст оскаржуваного наказу, суд зазначає, що він за формою та змістом відповідає вимогам, передбаченим ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Посилання представника позивача на те, що працівник, стосовно якого містяться відомості у повідомленні правоохоронного органу, ніколи не працював в установі та те, що питання перевірки, охоплені направленням на перевірку є ширшими ніж ті, які вказані у листі СБУ, як підстави для задоволення позовних вимог, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, на момент винесення оскаржуваного наказу, відповідач не був обізнаним з фактом наявності (відсутності) трудових відносин між установою позивача та відповідним працівником. Крім того, на стадії прийняття рішення про призначення перевірки, повноваження відповідача не містять обов’язку перевірки питання наявності (відсутності) трудових відносин з працівником, як передумови винесення наказу.

Суд зауважує, що п. 6 Порядку № 295 визначено, що інспектор під час підготовки до проведення інспекційного відвідування може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування. Проте, це є правом інспектора, і таке рішення приймається посадовою особою на власний розсуд та залежить від наявності загрози спричиненню шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню.

Встановлення факту наявності/ відсутності працівника в установі здійснюється під час проведення перевірки (інспектування), про що має бути відображено у відповідній частині документу, яким фіксуються обставини, встановлені під час проведення відповідного інспекційного відвідування.

Суд також зазначає, що оскільки предметом оскарження у справі є наказ на проведення перевірки, а не направлення на проведення ревізійного заходу № 01.01-94/02/2879 від 07.11.2017 року, то суд не перевіряє правомірності винесення вказаного документа та його відповідності вимогам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що винесення оскаржуваного наказу направлено на встановлення наявності/відсутності порушення вимог трудового законодавства позивачем шляхом проведення перевірки обставин, викладених у повідомленні правоохоронного органу, порушень прав позивача при організації якої судом не встановлено.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в судовому засіданні доведено правомірність оскаржуваного рішення, а отже вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст. 139 КАС України

Керуючись ст. ст. 257, 258, 262, 246, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду. Скарга може бути подана у порядку ч. 1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

У повному обсязі рішення виготовлено 13.02.2018 року

Суддя Зоркіна Ю.В.