Рішення № 72275137, 06.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 року справа №813/4810/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лембуд» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лембуд» (далі – ОСОБА_3 «Лембуд», позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі – ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2017 року № НОМЕР_1 по платежу з податку на додану вартість, виданого відповідно до акту перевірки ОСОБА_3 «Лембуд» №305/13-01-14-08/39780161 від 22.03.2017 року.

Позов мотивований тим, що висновки в акті перевірки № 305/13-01-14-08/39780161 від 22.03.2017 року, на підставі якого ГУ ДФС у Львівській області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам вчинення позивачем господарських операцій. Протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач обґрунтовує зокрема таким: наявність товару, який відчужується, не оспорюється; у ОСОБА_3 «Лембуд» сформовано податкове зобов’язання, яке повністю сплачено до бюджету; сам по собі факт недоліків в оформлені окремих документів не свідчить про фіктивність операцій; зміст самих операцій не досліджувався, а аналізувався виходячи з податкової інформації; запитів до контрагентів не було; номенклатура відчужуваного товару співпадає з номенклатурою придбаного товару; немає розбіжностей в ЄРПН; висновок про те, що товари використано не в господарській діяльності не відповідає іншим висновкам акту; юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів; на момент вчинення господарських операцій всі контрагенти мали належну податкову дієздатність.

У свою чергу, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що за результатами проведеної перевірки, оформленої актом № 305/13-01-14-08/39780161 від 22.03.2017 року, встановлено, що в порушення п.48.7 ст.48, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України (далі – ПК України) позивачем безпідставно завищено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 по виписаних податкових накладних на адресу ОСОБА_3 «Долвейр» та ОСОБА_3 «Стрім К» на суму 7 711 164 грн. та занижено податкове зобов’язання по реалізації товару іншим невстановленим особам на суму 7 711 164 грн., а також встановлено заниження податкового зобов’язання по отриманих авансових платежах на суму 1 277 406,00 грн. у вересні 2016 року. В обґрунтування зазначеного відповідач покликається, зокрема на те, при проведенні аналізу даних ЄРПН встановлено маніпулювання ОСОБА_3 «Долвейр» та ОСОБА_3 «Стрім К» податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою, а саме невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару, з аналізу придбання та реалізації товарів вбачається нереальність господарської операції внаслідок відсутності інформації по ОСОБА_3 «Долвейр» та ОСОБА_3 «Стрім К» про транспортування товару, оренду транспортних засобів та основних фондів, складських приміщень, незначна кількість працюючого персоналу, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Відповідач в акті перевірки зазначає, що надані для перевірки ОСОБА_3 «Лембуд» первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ОСОБА_3 «Лембуд» та його покупцями ОСОБА_3 «Долвейр» та ОСОБА_3 «Стрім К», тобто є недостовірними. Крім того, представлені до перевірки видаткові накладні є юридично дефектними, так як не містять інформації про покупців, відсутня ідентифікація матеріально-відповідальних осіб, що приймали товар, не зазначено номера та дати довіреності на отримання ТМЦ, що не дозволяє ідентифікувати осіб, які причетні до здійснення господарської операції з реалізації товарів. Не надано письмових заявок, рахунків-фактур та будь-яких документів, що підтверджують факт доставки товарів на склад покупців.

Відповідач вважає, що оскільки реальність вчинення господарських операцій по ОСОБА_3 «Долвейр» та ОСОБА_3 «Стрім К» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, то у ОСОБА_3 «Лембуд» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. А тому, на думку відповідача, операції між ОСОБА_3 «Лембуд» та його контрагентами-покупцями ОСОБА_3 «Долвейр» та ОСОБА_3 «Стрім К» є безтоварними, що призвело до неправомірного формування показників бухгалтерського податкового обліку, а в підсумку до заниження податкових зобов’язань перед бюджетом.

Ухвалами суду від 14.12.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 06.02.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2018 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

З 09.03.2017 по 15.03.2017 Личаківською ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ОСОБА_3 «Лембуд» з питань правильності відображення в податковому зобов’язанні та податковому кредиті операцій по взаєморозрахунках з ОСОБА_3 «Долвейр» та ОСОБА_3 «Стрім К» за період з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року.

За результати проведеної перевірки відповідачем було складено акт №305/13-01-14-08/39780161 від 22.03.2017 року, в якому встановлено порушення п.48.7 ст. 48 , 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого ОСОБА_3 «Лембуд» завищено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 року по виписаних податкових накладних на адресу ОСОБА_3 «Долвейр» та ОСОБА_3 «Стрім К» на суму 7 711 164 грн. та занижено податкове зобов’язання по реалізації товару іншим особам на суму 7 711 164,0 грн. у вересні 2016 року. А також встановлено заниження податкового зобов’язання по отриманих авансових платежах на суму 1 277 406,00 грн. у вересні 2016 року.

Відтак, на підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області прийнято спірне податкове повідомлення – рішення від 03.04.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 1 916 109, 00 грн., в тому числі: за податковими зобов’язаннями: 1 277 406, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 638 703, 00 грн.

Не погодившись з висновками, фактами та даними, викладеними ревізорами-інспекторами в акті перевірки та вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню, що оскаржується, суд виходить із наступного.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування, серед іншого, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з положеннями розділому V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Право формування податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України). А згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

З огляду на зазначені положення ПК України витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для наведених в акті перевірки № 305/13-01-14-08/39780161 від 22.03.2017 року негативних для позивача висновків та для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугувало відображене в акті перевірки судження ревізорів - інспекторів про відсутність підтвердження фактичного виконання спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами за період, що перевірявся.

Перевіряючи висновок податкового органу щодо відсутності реального здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ОСОБА_3 «Лембуд» та ОСОБА_3 «Долвейр», ОСОБА_3 «Стрім К», судом досліджено підстави та порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій з зазначеними контрагентами та встановлено наступне.

Згідно з договором купівлі-продажу від 19.09.2016 року №19/09/2016, укладеним між ОСОБА_3 «Лембуд» (продавець) та ОСОБА_3 «Долвейр» (покупець), продавець зобов’язується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі «товар», а покупець зобов’язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних.

Оплата за даним договором здійснюється протягом 30 днів, після отримання товару покупцем. Термін оплати товару, визначений у п.2.1 може бути переглянутий за домовленістю сторін, яка може бути висловлена в усній або письмовій формі. Розрахунки проводяться в національній валюті України гривні (п.п.2.1-2.3 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця. У разі зміни умов щодо поставок товару, такі зміни повинні бути оформлені у письмовій формі додатковою угодою до цього договору, що буде його невід’ємною частиною. Склади продавця знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Персенківка,70.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору ОСОБА_3 «Лембуд» виписано для ОСОБА_3 «Долвейр» видаткові та податкові накладні, на загальну суму 31 670 006,00 грн. в т.ч. ПДВ 5 278 334,00 грн., номенклатура портландцемент в асортименті.

Як видно, з оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 по розрахунках з ОСОБА_3 «Долвейр» у вересні 2016 року надійшла оплата на рахунок ОСОБА_3 «Лембуд» в сумі 5 715 634,00 грн.

Податок на додану вартість, згідно з виданими податковими накладними, включено ОСОБА_3 «Лембуд» до складу податкових зобов’язань декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року на загальну суму реалізації – 5 278 334,00 грн.

Про підтвердження факту здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентом-покупцем ОСОБА_3 «Долвейр» за період, що перевірявся, свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом в судовому засіданні наступні документи: договір поставки від 19.09.2016 року №19/09/16; видаткові та податкові накладні (а.с.6 – 169 Том 2); оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за вересень 2016 року; податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року; договір оренди приміщення від 01.06.2015 року, згідно п.1.1 якого ОСОБА_3 «Трентова ЛТД» (орендодавець) передає, а ОСОБА_3 «Лембуд» (орендар) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (склад) площею 163,10 м2, яке розташоване за адресою: м.Львів, вул.Персенківка,70 (надалі приміщення). Приміщення передаються для здійснення господарської діяльності орендаря. Відповідно до п.1.4 договору, приміщення передається орендарю за актом прийому-передачі, який складається у двох примірниках і підписується представниками сторін. Приміщення вважається переданим з моменту підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі приміщення. Окрім того, у п.4.1 договору визначено, що сторони домовилися, що орендна плата за користування приміщеннями це щомісячний платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї подальшої діяльності. Місячна орендна плата становить 4893,00 грн. з ПДВ.

Щодо взаємовідносин між ОСОБА_3 «Лембуд» та ОСОБА_3 «Стрім К», то між ними укладено договір поставки будівельних матеріалів від 22.08.2016 року №22/08/16. Згідно умов цього договору, транспортування товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу постачальника (м.Львів, вул. Персенківка 70) за власний рахунок та власними засобами покупця.

На виконання умов вищевказаного договору ОСОБА_3 «Лембуд» виписано для ОСОБА_3 «Стрім К» видаткові та податкові накладні, на загальну суму 14 596 983,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 432 830,00 грн., номенклатура портландцемент в асортименті.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 по розрахунках з ОСОБА_3 «Стрім К» встановлено, що в вересні 2016 року надійшла оплата на рахунок ОСОБА_3 «Лембуд» в сумі 1 948 803,00 грн.

Податок на додану вартість, згідно з виданими податковими накладними, включено ОСОБА_3 «Лембуд» до складу податкових зобов’язань декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року на загальну суму реалізації – 2 432 830,00 грн.

До матеріалів справи на підтвердження факту здійснення фінансово-господарських відносин ОСОБА_3 «Лембуд» з його контрагентом-покупцем ОСОБА_3 «Стрім К» за період, що перевірявся, долучені наступні документи: договір поставки від 22.08.2016 року №22/08/16; видаткові та податкові накладні (а.с.114 – 217 Том 1); оборотно-сальдова відомість по рахунку: 361 за вересень 2016 року; виписки банку, платіжні доручення, податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року.

Перевіривши надані позивачем копії первинних документів суд вважає, що позивачем підтверджено документально рух товару від ОСОБА_3 «Лембуд» як постачальника за договорами до контрагентів-покупців. Позивачем надано весь обсяг видаткових та податкових накладних, які складалися по реалізованому товару.

Суд критично оцінює доводи відповідача на заперечення реальності здійснення позивачем задокументованих господарських операцій та на обґрунтування його висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які були покладені в основу оспорюваного рішення, оскільки такі засновані на аналізі відомостей з інформаційних систем по контрагентах, без підтвердження цього належними та допустимими доказами та за відсутності дослідження реального руху товарів.

Так, як вбачається з акту перевірки № 305/13-01-14-08/39780161 від 22.03.2017 року підставою для висновків податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами стала податкова інформація про: реалізацію контрагентами позивача ОСОБА_3 «Долвейр» та ОСОБА_3 «Стрім К» товарів за номенклатурою відмінною від номенклатури документально оформленого придбання; відсутність можливості виконання ОСОБА_3 «Долвейр» та ОСОБА_3 «Стрім К» операцій з постачання товарів наявним трудовим ресурсом; відсутність стосовно ОСОБА_3 «Долвейр» та ОСОБА_3 «Стрім К» інформації про транспортування, відсутність інформації про власні або орендовані фонди, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В контексті зазначеного, суд зауважує, що декларована відсутність у контрагентів позивача матеріальних і трудових ресурсів для виконання господарських операцій сама по собі не є однозначним свідченням нездійснення таких операцій, їх безтоварность і нереальності. Наявність власного персоналу чи основних засобів не є обов’язковою умовою здійснення господарських операцій, оскільки вони можуть бути залучені підрядником на інших умовах (за цивільно-правовими договорами або ж іншим способом, у тому числі й поза правовим полем).

На переконання суду, застосування одних лише інформаційних баз даних податкового органу, відомості яких не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, та в подальшому можуть бути спростовані, не можуть бути використані в якості належних та єдиних доказів порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Так, в силу приписів пп.83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією з, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Крім цього, беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності, слід зазначити, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни контрагентами. Позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Можливі порушення податкової дисципліни з боку контрагентів платника податку не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії.

Зазначене також підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

А відтак, навіть за умови достовірного підтвердження обставин щодо порушення податкового законодавства контрагентом позивача чи іншими особами, це не може підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем.

Також не знаходить свого підтвердження висновок відповідача про те, що товар був реалізованим іншим невстановленим особам, адже при будь-яких випадках, продавець зобов’язаний виписати податкову накладну. При цьому, інших податкових накладних та інших наявних договірних відносин з іншими покупцями на суму сформованих податкових зобов’язань з ПДВ замість сформованих по ОСОБА_3 «Долвейр» ОСОБА_3 «Стрім К» податковим органом не встановлено.

Стосовно покликання податкового органу в акті перевірки на те, що ОСОБА_3 «Лембуд» не надано будь-яких документів, що підтверджують факт доставки товарів на склад покупців, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Закріплений у ч. 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на платника податків. Відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а позов – задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки по цій справі судовий збір сплачений позивачем у відповідному розмірі, то він підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 243-246, 255, 295, пп.15.5 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2017 року № НОМЕР_1 по платежу з податку на додану вартість, видане відповідно до акту перевірки ОСОБА_3 «Лембуд» №305/13-01-14-08/39780161 від 22.03.2017 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальність «Лембуд» (79035, м.Львів, вул.Зелена, 115б; код ЄДРПОУ: 39780161) судовий збір у розмірі 28 741 (двадцять вісім тисяч сімсот сорок один) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2018.

Суддя В.М.Сакалош