Рішення № 72274991, 06.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3824/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кухар Н.А.

при секретарі судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 25.10.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 25.10.2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що для визначення мінімальної роздрібної ціни алкогольного напою необхідно врахувати, зокрема міцність напою та місткість тари. На думку позивача відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження міцності реалізованої 28.12.2016 року алкогольного напою, що дає можливості перевірити правильність визначення мінімальної роздрібної ціни такого. Вказане податкове повідомлення – рішення позивач вважає протиправним та таким що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяв, просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

11 липня 2017 року ГУ ДФС у Львівській області проведено фактичну перевірку магазина, що розташованого за адресою: м. Львів, вул. Лисенка ,9 та належить суб’єкту господарювання ФО – П ОСОБА_3, з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами проведеної фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3, складено акт від 11.07.2017 №13/199/4000/НОМЕР_1. В акті перевірки зазначено, що згідно представлених до перевірки книги обліку розрахункових операцій, а саме № 00000075357 р/р від 29.07.2016 року встановлено, що 28.12.2016 року в магазині було реалізовано 1 одну пляшку горілки «Наша Марка» 0,5 по ціні реалізації 55, 00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № НОМЕР_2 від 28.12.2016 року, чим порушено вимоги постанови КМ України від 30.10.2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово – відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» із змінами та доповненнями, а саме здійснено роздрібну торгівлю алкогольними напоями за ціною нижчою від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі алкогольні напої. Згідно внесених змін до даної постанови мінімальна роздрібна ціна на вищевказані реалізований товар із 03.12.2016 року повинна становити не менше 69, 90 грн. Прихідні накладні на вищевказаний реалізований товар (горілка «Наша Марка» (до перевірки не представлено та на час перевірки в реалізації /зберігання в магазині не знаходяться.

19 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000 грн.

Позивач не погодившись із вказаним податковим повідомленням – рішенням звернувся з даним позовом до суду.

За приписами ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» відповідно до частини десятої статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

Відповідальність за оптову або роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, передбачена ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено відповідальність суб»єктів господарювання за оптову або роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000,00 грн.

Підставою для застосування фінансових санкцій слугував акт (довідка) перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 11.07.2017 №13/199/4000/НОМЕР_1, з якого вбачається встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за ціною нижчою від встановлених мінімальних роздрібних цін на такі алкогольні напої.

В той же час, дані обставини повинні бути підтверджені фактичними даними, однак, в наданих відповідачем матеріалах такі докази відсутні, при цьому до акту не додано жодних доказів, які б підтверджували, реалізацію однієї пляшки горілки «Наша Марка» 0,5 по ціні реалізації 55, 00 грн.

Однак, відповідачем в підтвердження правопорушення, в акті зазначено, що саме підтверджується фіскальним чеком № НОМЕР_2 від 28.12.2016 року.

Відповідно до ст.2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій (далі - РРО) або заповнений вручну.

Згідно з п.п.1, 2 р.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми N ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1 до цього Положення. . Касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: найменування господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - податковий номер або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), перед яким друкуються великі літери "ІД" (ідентифікаційні дані); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); назва товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги) (для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо) та суму коштів за цією формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери "ПДВ"; для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), - окремим рядком розмір ставки такого податку, загальну суму такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку. У реквізиті "Акцизний податок" його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та найменування або логотип виробника.

Отже, розрахунковий документ, який би підтверджував факт реалізації однієї пляшки горілки «Наша Марка» 0,5 по ціні реалізації 55, 00 грн., а саме № НОМЕР_2 від 28.12.2016 року відсутній.

Підсумовуючи викладене, суд вважає протиправним застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни.

Судом не беруться до уваги твердження представника позивача щодо не вручення направлення на проведення фактичної перевірки позивачу, та не повідомлення податковим органом в акті перевірки підстав для проведення такої суд зазначає, наступне.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України).

Особливості проведення фактичної перевірки визначено ст.80 ПК України.

Відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Судом було встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області Державної фіскальної служби України було видано наказ № 2688 від 03.07.2017 року «Про проведення фактичних перевірок». Підставою для проведення перевірки зазначено ст.20, 61, 62, під.75.1.3 п.75.1 ст.75 та під.80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та ст. 16 Закону України від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

В пункті 3 даного наказу зазначено, що проведення перевірок доручити працівникам управління контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів Головного управління ДФС у Львівські області, згідно з додатком.

На вимогу суду представником відповідача не надано суду додаток до наказу№ 2688 від 03.07.2017 року.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п.80.5 ст.80 ПК України).

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів.

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

З аналізу даних правових норм слідує, що у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення.

Судом встановлено, що до початку проведення фактичної перевірки наказ та направлення на проведення перевірки вручено 11.07.2017 року продавцю ОСОБА_4

Тобто, службові особи контролюючого органу були допущені до перевірки, при цьому наказ про проведення фактичної перевірки позивачем не оскаржувався.

Згідно з позицією Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 р. у справі за позовом ТОВ "Foods and Goods L. T. D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640,00 грн., підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Відповідно до встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № НОМЕР_3 від 19.07.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, 35 код ЄДРПОУ 39462700) в користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (м. Львів, вул. Під Голоском, 1/7, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційної адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.