Рішення № 72274983, 30.01.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м.Львів, вул.Чоловського,2;e-mail:inbox@adm.lv.court. gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№813/1175/17

30 січня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-ТРАНС», представник – ОСОБА_1до Головного управління ДФС у Львівській області, представник – ОСОБА_2про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-Транс» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004641402 від 02.11.2016 року

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки позивача не відповідають фактичним обставинам, тому спірне рішення відповідача є протиправним і підлягає скасуванню. Загальним висновком встановлено заниження податку на прибуток в сумі 605200 грн. і донараховано штрафні санкції 62554,50 грн. Відповідач усі свої висновки про заниження/завищення сформував на підставі порівняння показників бухгалтерського та податкового обліку. Жодних претензій щодо контрагентів чи реальності господарських операцій у відповідача немає, немає посилання на жодні первинні документи, якими встановлено завищення/заниження. В акті вказується, що детально опис порушення є у п. 3.1.4. Акту перевірки, але цей пункт фактично містить за своєю суттю цитування окремих форм та стандартів бухгалтерського обліку, без своєї логічної впорядкованості, посилання на норми законодавства та підстави для висновків. Не вказано, які саме способи підрахунку (крім «архітектурного» чи «фізіологічного») за вказаними даними у акті дали можливість встановити «заниження податку на прибуток в сумі 605200 грн.».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив суд позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав:

Відповідачем проведеною перевіркою позивача встановлено, що на формування показників податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 мало вплив здійснення операцій із гуртової торгівлі продуктами харчування, наданням послуг та реалізації заготовки мідної для волочіння (катанка) різних марок та діаметрів.

Перевірки доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства, а саме: журналів-ордерів, аналізів рахунків 701, 702, 703, 704, 714, 732, та представлених до перевірки первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій (видаткових накладних, виписок банку, договорів, тощо) за цей же період дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) склав НОМЕР_1 гривень в тому числі 2015 рік 629768798 грн., 1пів. 2016 року 563599352 грн.

Перевіркою відображених показників у рядку 2000 Звіту про фінансові результати «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» за 2015 рік встановлено заниження в сумі 121650,6 тис.грн.

Перевіркою відображених показників у рядку 2240 Звіту про фінансові результати «Інші доходи» за 2015 рік встановлено завищення в сумі 250000,0 тис. грн.

Перевіркою встановлено завищення суми доходу за 2015 рік між даними відображеними у рядку 2280 Звіту про фінансові результати за 2015 рік «Разом доходи» та даними бухгалтерського обліку на 128349,4тис.грн:

згідно з даними Звіту про фінансові результати за 2015 рік дохід склав 758118,2 тис. грн., а згідно з даними бухгалтерського обліку - 629768,8 тис. грн.

Враховуючи вищенаведене, встановлено завищення суми доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) за 2015 рік між даними відображеними у податковій декларації та даними бухгалтерського обліку на 128349374 грн., згідно з даними Декларації з податку на прибуток за 2015 рік дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) склав 758118172 грн., а згідно з даними бухгалтерського обліку - 629768798 грн.

Проведеною перевіркою відображених показників у рядку 2000 Звіту про фінансові результати «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» за 1пів. 2016 року встановлено завищення в сумі 21883,4 тис. грн.

Згідно з даними відображеними у рядку 2000 Звіту про фінансові результати «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» за 1пів. 2016року 585482,8тис. грн.

Згідно з даними бухгалтерського обліку (первинними документами) сума доходу склала 563599,4 тис. грн.

Перевіркою встановлено завищення суми доходу за 1пів. 2016 року між даними відображеними у рядку 2280 Звіту про фінансові результати за 1пів. 2016року «Разом доходи» та даними бухгалтерського обліку на 21883,4 тис. грн.:

згідно даних Звіту про фінансові результати за 1пів. 2016 року дохід склав 585482,8 тис. грн., а згідно з даними бухгалтерського обліку - 563 599,4 тис. грн.

Враховуючи вищенаведене, встановлено завищення суми доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) за 1пів. 2016 року між даними відображеними у податковій декларації та даними бухгалтерського обліку на 21883484 грн.:

згідно з даними Декларації з податку на прибуток за 1пів. 2016 року дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) склав 585482836 грн. а згідно з даними бухгалтерського обліку - 563599352грн.

Перевіркою відображених показників у рядку 2050 Звіту про фінансові результати за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» у загальній сумі 1319289,0 тис. грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив операції з придбання товарів, сировини (металобрухту), матеріалів, робіт, послуг, які формують собівартість виробленої готової продукції, товарів та ін.

Перевіркою відображених показників у рядку 2050 Звіту про фінансові результати за період з по 30.06.2016 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» у загальній сумі 1319289,0 тис. грн. на підставі таких документів: журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей, аналітичних даних по рахунках бухгалтерського обліку 10 «Основні фонди», 13 «Знос основних засобів», 20 «Виробничі запаси», 231«Основне виробництво», 26 «Готова продукція», 28 «Товари», 311 «Розрахунковий рахунок», рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», рах.685 «Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами» 64 «Розрахунки за податками», 651 «Розрахунки із загальнообов’язкового державного соціального страхування», 661 «Розрахунки за заробітною платою», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 90 «Собівартість виробленої продукції», 91 «Загальновиробничі витрати», договорів, актів списання товарно-матеріальних цінностей, актів виконаних робіт (послуг), карток обліку МШП, накладних на придбання ТМЦ, товарно-транспортних накладних, актів внутрішнього переміщення ТМЦ, шляхових листів, рахунків, відомості нарахування амортизації, звітів по виробництв, звітів по випуску готової продукції, наказів по особовому складу, договорів цивільно-правового характер, розрахунково-платіжних відомостей, виписок банку про рух коштів на розрахункових рахунках, авансових звітів, банківські виписки, тощо.

Перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 2050 Звіту про фінансові результати за 2015рік та 1-ше півріччя 2016року «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» в сумі 153595,0 тис. грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 130321,5 тис. грн., та 1-ше півріччя 2016 року в сумі 23273,5 тис. грн.

В ході перевірки собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), визначеної за правилами бухгалтерського обліку позивачем за період з 01.01.2015 по 30.06.20Іброку встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства, а саме: журналів-ордерів, даних головної книги, аналізів рахунків 20, 26, 28, 23, 90 та ін. та представлених до перевірки первинних документів (прихідні накладні, ТТН, сертифікати якості товару та інші), що підтверджують факт здійснення господарських розрахунків за 2015 рік, собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) складає 619823504 гривень, за 1-ше півріччя 2016 року собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) складає 545870416 грн.

Перевіркою встановлено завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг):

за 2015 рік в сумі 130321496 грн. Згідно з даними Звіту про фінансові результати за 2015 рік собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) склала 750145000 грн., а згідно з даними бухгалтерського обліку - 619823504 грн.;

за 1-ше півріччя 2016 року в сумі 23273584 грн. Згідно з даними Звіту про фінансові результати за 1-ше пів. 2016 року собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) склала 569144000 грн., а згідно з даними бухгалтерського обліку - 545870416 грн.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов’язань, в тому числі і податкових.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

В результаті вищенаведеного, позивачем завищено показник відображений у рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» в сумі 153595072 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 130321496грн., за 1-ше пів. 2016 року на суму 23273584 гривень.

Представник відповідача в судовому засідання заперечення на позов підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив в задоволені позову відмовити повністю.

Судом встановлені наступні обставини:

21.10.2016 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2013 по 30.06.2016 року, за результами якої складено акт № 265/13-01-14-02/37132642.

02.11.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004641402, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 ПК України на підставі акта від 21.10.2016 року за №265/13-01-14-02/37132642 встановлено порушення п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1., ст. 135, п. 137.1. ст. 137 ПК України, у зв’язку з чим позивачу збільшено суду грошового зобов’язання за платежем з податку на прибуток: за грошовими зобов’язаннями 605200,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 62554,5 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, висновки відповідача викладені в акті перевірки такими, що не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, а відтак спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Докази надані позивачем: податкові декларації з податку на додану вартість за 2015 рік, 2016 рік; фінансового звіту; оборотно-сальдових відомостей по рахунку 6811 за 2015 рік, по рахунку 631 за 2015 року, по рахунку 3771 за 2015 рік, по рахунку 361 за січень 2016 року, за січень – червень 2016 року, по рахунку 6811 за січень – червень 2016 року, по рахунку 3711 за січень – червень 2016 року, по рахунку 3771 за січень – червень 2016 року, по рахунку 903 за січень – червень 2016 року, по рахунку 902 за 2015 рік, по рахунку 92 за 2015 рік, по рахунку 92 за січень – червень 2016 року, по рахунку 94 за січень – червень 2016 року; податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, І квартал 2016 року, за півріччя 2016 року, такі підтверджують обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем, про те що висновки відповідача викладені в акті перевірки про:

- завищення загального доходу на суму 150232858 грн. через невідповідність даних податкового та бухгалтерського обліку;

- заниження чистого доходу на суму 99767200 грн. через невідповідність даних податкового та бухгалтерського обліку;

- завищення інших доходів на суму 250000000 грн. через невідповідність даних податкового та бухгалтерського обліку;

- завищення собівартості реалізованої продукції на суму 153595000 грн.

На підставі яких відповідачем встановлено заниження податку на прибуток в сумі 605200 грн. і донараховано штрафні санкції 62554,50 грн. є протиправним та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач жодними належними та допустимими доказами не підтверджує правомірність розрахунку вищевказаних завищення/заниження. За відсутності всіх вихідних даний на підставі яких відповідач прийшов до вказаних висновків, суд не має можливості перевірити їх правильність.

Підставою для бухгалтерського та податкового обліку є господарська операція. Відповідач у акті перевірки і в судому засідання не вказав жодних господарських операцій на підставі яких ним зроблено вищевказані про завищення/заниження доходу.

Судом враховується аргументи позивача про те, що у податковому обліку собівартість придбаних та реалізованих товарів згідно з п. 138.6 ПК України складається з таких витрат: ціна придбання товарів, суми ввізного мита, витрати на доставку, доведення до стану, придатного для продажу. Пунктом 10 П(С)БО 9 встановлено, що собівартість продукції визначається згідно з нормами П(С)БО 16. Зокрема, пунктами 11 — 16 П(С)БО 16 визначено склад собівартості продукції, робіт та послуг, а також порядок формування загальновиробничих витрат. Як видно з тексту цих пунктів, П(С)БО 16 не відрізняє процес калькулювання собівартості продукції від калькулювання собівартості робіт та послуг. Отже, собівартість реалізованої продукції у бухгалтерському обліку складається з трьох частин:1) виробнича собівартість продукції, реалізованої у звітному періоді; 2) нерозподілені постійні загальновиробничі витрати; 3) наднормативні виробничі витрати.

Своєю чергою, до виробничої собівартості продукції включають витрати, які групуються за чотирма елементами:

1) прямі матеріальні витрати. Це вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного виду продукції. Ця стаття зменшується на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються так само, як і основна продукція (п. 12 П(С)БО 16);

2) прямі витрати на оплату праці, що включають заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

3) інші прямі витрати, які включають решту виробничих витрат, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи (нарахування ЄСВ), плата за оренду земельних і майнових паїв, а також за оренду виробничих потужностей (будівель, обладнання, транспортних засобів тощо), амортизація основних засобів та МНМА, втрати від браку та інші прямі витрати.

Втрати від браку складаються з двох статей: а) вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, і б) витрат на виправлення такого технічно неминучого браку. Отже, тільки втрати від технічно неминучого браку можна включити до собівартості продукції. Втрати від будь-якого іншого браку до собівартості продукції не включаються. Вони списуються до складу інших операційних витрат або покриваються за рахунок винної особи;

4) змінні загальновиробничі витрати у повному обсязі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Склад загальновиробничих витрат визначено у п. 15 П(С)БО 16.

Згідно з п. 16 П(С)БО 16, загальновиробничі витрати (ЗВВ) поділяються на постійні та змінні.

Відповідач роблячи висновок про завищення мав би вказати за рахунок якого елементу сформовано завищення, вказати, що вплинуло на це, відповідні вказати конкретні операції. Це свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Відповідач вказаних аргументів не спростував жодних доказів про те, за рахунок яких саме господарських операцій відбувалось завищення/заниження позивачем доходу не вказав. Притому, що в акті зазначено про надання позивачем до перевірки всіх документів (видаткових, податкових, ТТН, сертифікатів, документів складського обліку тощо).

Також судом враховуються аргументи позивача про те, що простий математичний підрахунок прибутку не дозволяє виявити яким саме чином було сформовано суму до сплати 605200,00 грн. В контексті цього позивач зазначає рішення ВАС України від 20 липня 2016 р. у справі № К/800/3837/16 де вказано, що «При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України».

З цих же підстав судом не враховуються аргументи заперечень відповідача, оскільки відповідач по суті справи не спростував неможливість здійснити розрахунок реального розміру доходів і витрат підприємства за вищевказаний період на підставі оборотно-сальдових відомостей по рах. 6811 (розрахунки за авансами одержаними), 631 (розрахунками з відчизняними постачальниками), 361 (розрахунок з відчизняними покупцями), 3771 (розрахунки з іншими дебіторами) наданих позивачем до справи з підстав, що це не є усі рахунки на підставі яких формується податкова звітність підприємства. Будь якого іншого розрахунку на підставі якого позивач зробив вищевказані висновки, ним також суду не надано.

Позивач вказує, що у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи вказану практику ЄС відповідач, по даній справі не довів наявність підстав, передбачених відповідними законами, для визначення податкових зобов’язань.

Таким чином, спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 135.1 ст. 135 цього ж Кодексу, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 цього ж Кодексу, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 02.11.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-ТРАНС» (ЄДРПОУ 37132642, вул. Кульпарківська, 96, м. Львів) 10016,32 грн. сплаченого судового збору грн.

Згідно ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 297 КАС України, Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду складено в повному обсязі 09.02.2018 року.

Суддя Гавдик З.В.