Рішення № 72274842, 15.02.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1831/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.10.2017 № Ф-2808-17,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також - Позивач), який звернувся до з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.10.2017 № Ф-2808-17 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", та заява самого платника до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, подана не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО. 27.11.2017 позивач звернулась до податкового органу із заявою про звільнення її від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З посиланням на вищевказані обставини та норми Закону України № 1669 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" позивач просить суд визнати протиправною та скасування вимоги від 13.10.2017 № Ф-2808-17 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

26.01.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача (а.с. 62-63), у якій зазначено, що ДПІ у м. Сєвєродонецьку 15.11.2013 винесено вимогу № Ф-816/816 на суму заборгованості 6636,33 грн, яка складалась з недоїмки за 2011 рік у сумі 4010,30 грн, недоїмки за квітень-грудень 2012 року у сумі 2286,03 грн та штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн, накладених рішеннями № 140 від 10.01.2013 та № 1117 від 08.05.2013.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 у справі № 812/4376/13а з позивача стягнуто 170,00 грн штрафу за рішенням № 140 від 10.01.2013 та 18.10.2013 видано виконавчий лист на виконання вказаної постанови суду, на підставі якого 31.10.2013 відкрито виконавче провадження ВП № 40505809.

Вимога ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 15.11.2013 № Ф-816/816 оскаржувалась позивачем до Міністерства доходів і зборів України та за результатами розгляду скарги позивача залишена без змін.

Позивач вважає, що за наявності вказаних виконавчих документів відповідач не мав права виносити вимогу від 13.10.2017 № Ф-2808-17, оскільки єдиний соціальний внесок, нарахований у 2017 році, позивачем своєчасно сплачено.

У судове засідання позивач не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 23).

Представник відповідача позов не визнав, надав відзив на позов (а.с. 30-33), в якому зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За даними інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 30.09.2017 позивач має борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 5932,33 грн, з яких недоїмка - 5592,33 грн, штраф - 340,00 грн. На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів було сформовано і надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.10.2017 № Ф-2808-17. Заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 5932,33 грн складається з недоїмки у сумі 3820,33 грн, яка була передана станом на 01.10.2013 від УПФУ, з 1056,00 грн - недоїмки за 1 квартал 2017 року, 1056,00 грн - недоїмки за 2 квартал 2017 року. Щодо звільнення позивача від обов'язку нараховувати та сплачувати єдиний внесок зазначив, що підстави для звільнення позивача від обов'язків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відсутні, оскільки умовою для звільнення є заява у довільній формі та сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) на території проведення АТО. У позивача такий сертифікат відсутній. Відповідач зазначає, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону України № 2464. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. (а.с. 93)

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа - підприємець 02.06.2016 за № 23830000000007938, місце проживання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1: АДРЕСА_1, перебуває на облік як платник єдиного внеску у ДПІ у м. Сєверодонецька ГУ ДФС у Луганській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.12.2017 за № 1003334986 (а.с. 14-15).

ФОП ОСОБА_1 у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску.

Згідно відомостей інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника станом на 31.12.2016 заборгованість ОСОБА_1 становила 6636,33 грн, 19.04.2017 та 19.07.2017 податковим органом здійснено нарахування єдиного внеску на загальну суму 2112,00 грн (по 1056,00 грн за перший та другий квартали 2017 року), а ОСОБА_1 починаючи з 09.02.2017 здійснено сплату єдиного внеску щомісячно у сумі по 352,00 грн, а всього на суму 2816,00 грн. З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 станом на 30.09.2017 мала заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 5932,33 грн (а.с. 37-39).

Заборгованість у сумі 6636,33 грн обліковується в інтегрованій картці платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 починаючи з 2013 року та не змінюється у 2014, 2015 та 2016 роках (а.с. 40-42)

При цьому, актом передачі даних з карток особових рахунків платників єдиного внеску від 04.10.2013, на виконання п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 04.07.2013 № 406 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», від управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до ДПІ у м. Сєвєродонецьку передано сальдо рахунків платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 01.10.2013 в частині недоїмки, штрафів, пені та авансових платежів (а.с. 53).

Згідно додатку до вищевказаного акту заборгованість ОСОБА_1, реєстраційний номер платника НОМЕР_3, код РНОКПП НОМЕР_1, станом на 01.10.2013 складалась з боргу по єдиному внеску у сумі 6296,33 грн та фінансових санкцій на суму 340,00 грн (а.с. 54-55).

Судом встановлено, що 13.10.2017 ГУ ДФС у Луганській області сформовано вимогу № Ф-2808-17 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої станом на 30.09.2017 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів ОСОБА_1 становить 5932,33 грн, яка складається з недоїмки - 5592,33 грн та штрафів - 340,00 грн (а.с. 6).

Зазначену вимогу позивач отримала 20.11.2017, що підтверджується власноручним підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 36).

Після отримання вимоги від 13.10.2017 № Ф-2808-17 ОСОБА_1 27.11.2017 звернулась до Головного управління ДФС у Луганській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014 до завершення антитерористичної операції (а.с. 8).

Листом ГУ ДФС у Луганській області від 11.12.2017 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати єдиного внеску відмовлено з посиланням на те, що недоїмка у заявника виникла з 20.01.2012 та існує по теперішній час, а також з посиланням на те, що Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та вилучено пп. 8 п. 4 ст. 11, яким вносились зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині звільнення платників єдиного внеску в зоні АТО від виконання своїх зобов'язань (а.с. 19-20).

Вирішуючи адміністративну по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - жовтень 2017 року, позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669).

Зокрема, п. .п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Сєвєродонецьк.

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач є платником єдиного внеску, та перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога від 13.10.2017 № Ф-2808-17 про сплату боргу (недоїмки) частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а саме до суми заборгованості, визначеної у спірній вимозі включено заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску за І квартал 2017 року на суму 1056,00 грн та заборгованість за ІІ квартал 2017 року у сумі 1056,00 грн, а всього на суму 2112,00 грн.

Інша частина боргу, визначена у вимозі від 13.10.2017 № Ф-2808-17 складається із недоїмки станом на 01.10.2013 у сумі 3480,33 грн та штрафів на суму 340,00 грн.

Посилання позивача на те, що вона сплатила у період з- лютого 2017 року по вересень 2017 року зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 2816,00 грн суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Даними обліку підтверджено, що сплачений ОСОБА_1 єдиний внесок у сумі 2816,00 грн (а.с. 69а-74) спрямовано на погашення заборгованості минулих років, а саме зменшено недоїмку, яка існувала станом на 01.10.2013.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст. 25 Закону № 2464, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року, а не взагалі перерахувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Посилання відповідача на те, що позивачем заяву про звільнення від сплати єдиного внеску подано вже після формування та направлення вимоги про сплату боргу, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що згідно з п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 платник єдиного внеску має право подати заяву про звільнення від виконання обов'язків у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на момент подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску та станом на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 - триває.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що ОСОБА_1 заяву про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску подано своєчасно, що, у свою чергу, свідчить про дотримання позивачем необхідних умов для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд також вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обов'язковою умовою для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

У даній справі предметом оскарження є вимога про сплату боргу від 13.10.2017 № Ф-2808-17, а не питання списання безнадійного боргу.

За таких обставин судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 13.10.2017 № Ф-2808-17 є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за І квартал 2017 року на суму 1056,00 грн та заборгованість за ІІ квартал 2017 року у сумі 1056,00 грн, а всього на суму 2112,00 грн.

В іншій частині вимога про сплату боргу у повній мірі відповідає законодавству, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Посилання позивача на те, що вимога від 13.10.2017 № Ф-2808-17 є протиправною через те, що ДПІ у м. Сєвєродонецьку 15.11.2013 винесено вимогу № Ф-816/816 на суму заборгованості 6636,33 грн (а.с. 64), суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20 квітня 2015 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Пунктом 5 розділу VI Інструкції передбачено, що до сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, у вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними інформаційної системи органу доходів і зборів включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

Відповідно до п. 6 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником.

Судом встановлено, що у 2017 році ОСОБА_1 частково сплачено борг, визначений у вимозі від 15.11.2013 № Ф-816/816.

Згідно пункту 7 розділу VI Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Судом встановлено, що вимога ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 15.11.2013 № Ф-816/816 на суму заборгованості 6636,33 грн до органів державної виконавчої служби не направлялась та на виконання не перебуває.

На даний час органом державної виконавчої служби відкрито лише одне виконавче провадження № 40505809, відкрите на підставі виконавчого листа від 18.10.2013 № 812/4376/13-а, виданого на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 у справі № 812/4376/13а про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ у м. Сєвєродонецьку 170,00 грн штрафу (а.с. 81-83, 69).

Зі змісту постанови Луганського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 у справі № 812/4376/13а вбачається, що з ОСОБА_1 стягнуто 170,00 грн штрафу на користь УПФУ у м. Сєвєродонецьку за рішенням № 140 від 10.01.2013 (а.с. 66-68).

У вимозі від 13.10.2017 № Ф-2808-17 відповідачем визначено заборгованість за штрафними санкціями у сумі 340,00 грн, які застосовано на підставі рішень № 140 від 10.01.2013 та № 1117 від 08.05.2013 (а.с. 65).

Отже, з урахуванням положень пункту 7 розділу VI Інструкції після проходження процедури узгодження вимога від 13.10.2017 № Ф-2808-17 може бути направлено до органу державної виконавчої служби на суму, зменшену на 170,00 грн, з урахуванням того, що вказана сума вже перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн. (а.с. 18).

Судом встановлено, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме вимога підлягає скасуванню в частині визначення боргу на суму 2112,00 грн, що становить 35,6 % від ціни позову, відповідно, в цій частині судові витрати присуджуються позивачу, що складає 227,84 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області від 13.10.2017 № Ф-2808-17 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з січня по червень 2017 року в сумі 2112,00 грн. (дві тисячі сто дванадцять гривень 00 коп)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ідентифікаційний код юридичної особи 39591445) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (93400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 227,84 грн (двісті двадцять сім гривень 84 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя Т.В. Смішлива