Рішення № 72274811, 14.02.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/82/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Рубіжанське ОУПФУ), в якому позивач просив визнати дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсії з березня 2017 року неправомірними та зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з березня 2017 року. Позовні вимоги мотивовано таким.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в відповідача, як пенсіонер, пенсія призначена за віком. Позивач є внутрішньо переміщеною особою та до березня 2017 року отримував пенсію у відповідача на рахунок, відкритий в ПАТ «Ощадбанк». З березня 2017 року виплату пенсії припинено. В листопаді 2017 року Рубіжанське ОУПФУ повідомило позивача про необхідність підтвердити своє місце проживання та з'явитися до управління.

Вважає, що припиняючи виплату пенсії відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, передбачений діючим законодавством, оскільки відсутні підстави для невиплати пенсії позивачу, чим порушено конституційні права останнього.

В розумінні положень статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення, однак відповідачем такого рішення не приймалося.

Ухвалою суду від 22.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не прибув, відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неприбуття не повідомив, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. 13.02.2018 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на таке. Позивача було взято на облік в управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області з 13.09.2016 як внутрішньо переміщену особу, яка тимчасово проживає на території Кремінського району. У подальшому на виконання постанови КМУ від 21.12.2016 № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» відбулась реорганізація управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області шляхом злиття з управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області та утворення нового Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, ід. номер 41245565.

На підставі доручення Міністерства праці та соціальної політики України з 01.03.2016 було розпочато процедуру проведення перевірки осіб, які перемістились з тимчасово окупованої території України, районів проведення АТО з метою уникнення неправомірних виплат особам, які є померлими або отримують кошти незаконно шахрайським шляхом, виявлення та припинення виплат таким особам, що фактично не перебувають на території, підконтрольній Україні.

Виплату пенсії позивачу припинено з 01.03.2017 автоматично на підставі інформації Держприкордонслужби з метою запобігання безпідставної виплати пенсії. Інформація була отримана засобами електронного зв'язку у форматі електронної таблиці, відповідно до якої позивач 13.05.2016 перетнув кордон України через КПП «Зайцево» та у зворотному напрямку не повертався.

Окреме рішення про припинення виплати пенсії позивачу управлінням Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області не приймалося.

Відповідач вважає, що спірні правовідносини неможливо вирішувати лише на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення вказаного Закону мають застосовуватися з урахуванням спеціального законодавства, яке регулює здійснення соціальних виплат особам, які мешкали на території, що не контролюється українською владою.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Докази того, що позивач проживає в м. Кремінна в матеріалах справи відсутні. В свою чергу, управління може обслуговувати лише пенсіонерів, що мешкають на території Кремінського району і м. Рубіжне та не має повноважень щодо виплати пенсій пенсіонерам інших міст та районів.

З огляду на інформацію Держприкордонслужби відповідач вважає доведеним той факт, що позивач не проживає на території Кремінського району вже доволі тривалий проміжок часу.

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 12 Закону 1706-VII позивач вважається таким, що повернувся до покинутого місця постійного проживання.

Також вважає недоречним посилання позивача на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, на справу «Пічкур проти України», оскільки остання стосується пенсійних виплат особі, яка переїхала та постійно проживає на території іншої держави.

Отже, позивач не позбавлена права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території у разі поновлення факту реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.

Також Рубіжанське ОУПФУ Луганської області забезпечує державну політику у сфері накопичення коштів та виплати пенсій. Випадки безпідставної виплати пенсій можуть призвести до дефіциту бюджетних коштів, що спричиняє значну шкоду державним інтересам. Крім того, зазначені факти можуть стати причиною несвоєчасних виплат пенсії найменш забезпеченій верстві населення: людям похилого віку, інвалідам та неповнолітнім, позбавленим батьківського піклування. У зв'язку з чим відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов такого.

На підставі даних пенсійної справи судом установлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2, виданим 09.06.2004 та розпорядженням від 14.06.2016 № 4055 (арк. спр. 40, 46).

Зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 (арк. спр. 5, 54-55).

Згідно копії довідки від 13.05.2016 № 915015333, виданої УСЗН Кремінської РДА Луганської області, позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Фактичне місце проживання позивача: АДРЕСА_2 (арк. спр. 6, 56).

13.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Кремінському районі з заявою про запит його пенсійної справи у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до м. Кремінна, вид пенсії - за віком (арк. спр. 51).

Згідно з розпорядженням УПФУ в Кремінському районі від 14.06.2016 № 4055 позивачу було проведено перерахунок пенсії за віком, призначеної в минулих роках, у зв'язку з обліком справи, та взято позивача на облік в управлінні (арк. спр. 40-48).

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, позивачеві з 01.03.2017 було призупинено виплату пенсії.

Доказів про повідомлення позивача про підстави припинення виплати йому пенсії відповідачем до справи не надано.

Як слідує з відзиву на позов, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.03.2017 автоматично на підставі інформації Держприкордонслужби з метою запобігання безпідставної виплати пенсії. Інформація була отримана засобами електронного зв'язку у форматі електронної таблиці, відповідно до якої позивач 13.05.2016 перетнув кордон України через КПП «Зайцево» та у зворотному напрямку не повертався.

Вирішуючи питання щодо припинення відповідачем виплати пенсії позивачеві, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Судом установлено, що позивачем до УПФУ було надано довідку, згідно з якою його взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, в Управлінні соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області.

Отже, позивач набув статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується копією довідки, доказів скасування цієї довідки відповідачем до справи не надано.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

За статтею 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. Так, у частині першій цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, в статті 49 Закону № 1058-IV чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішеннями двох суб'єктів - територіального органу ПФУ або суду, та лише з підстав, визначених у цій статті.

За статтею 3 Закону № 1058-IV до суб'єктів системи пенсійного забезпечення в Україні не належить Держприкордонслужба.

Відтак, інформація, яка надійшла від Держприкордонслужби, сама по собі не може бути підставою для припинення виплати пенсій особі.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ані УПФУ в Кремінському районі Луганської області, ані Рубіжанське об'єднане УПФУ Луганської області не приймали жодних рішень про припинення (призначення, поновлення) виплати пенсії позивачу з 01 березня 2017 року, що слідує з письмового відзиву відповідача та підтверджується копією пенсійної справи позивача.

Таким чином, суд вважає, що на час припинення відповідачем виплати пенсії позивачу 01.03.2017 були відсутні встановлені статтею 49 Закону № 1058-IV підстави для такого припинення.

Разом з цим Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Саме на отримання інформації від Держприкордонслужби відповідач посилається в відзиві на позовну заяву, як на підставу призупинення виплати пенсії позивачу, з зазначенням, що для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно особисто звернутися до управління з наданням паспорту громадянина України, ідентифікаційного номеру, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд відхиляє ці доводи відповідача щодо підстав призупинення пенсії позивачу, оскільки припинення виплати пенсії позивачу відбулося з підстав, не передбачених у статті 49 Закону № 1058-IV.

Отже, суд дійшов висновку, що на час припинення виплати пенсії позивачу 01.03.2017 не існувало підстав, передбачених чинним законодавством для такого припинення, тому дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу є протиправними, доказів щодо правомірності своїх дій стосовно невиплати пенсії позивачу з 01.03.2017 відповідачем до справи не надано.

В зв'язку з чим суд вважає, що дії відповідача щодо припинення нарахування та невиплати позивачу належної йому пенсії з 01.03.2017 за відсутності відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії є неправомірними, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення йому виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому зокрема статтею 46 цього Закону.

Відповідно частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Оскільки судом встановлено, що невиплата пенсії позивачеві з 01.03.2017 є протиправною, тому слід задовольнити вимоги позивача про зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.03.2017, із зобов'язанням відповідача виплатити нараховані позивачу суми пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату пенсії надалі, то суд то суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт другий частини першої статті 4 КАС України).

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду

Згідно з пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).

Проте, вимога позивача про зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу пенсію в майбутньому не є захистом порушеного права, а суд не може захистити права та обов'язки позивача на майбутнє. Відтак, у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення

Отже, слід зазначити, що вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що позивач не вказав жодних обставин, які б вказували, що Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області уникатиме від виконання рішення суду та причин, які б свідчили про необхідність подання звіту про виконання судового рішення.

Таким чином, суд вважає безпідставною та необґрунтованою вимогу позивача щодо подання звіту про виконання судового рішення, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 22.01.2018 ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до штемпеля відділу поштового зв'язку на конверті позивач звернувся до суду 29.12.2017. Станом на 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1600,00 грн. Тобто, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 640,00 грн.

У зв'язку з частковим задоволенням позову суд вважає за необхідне розподілити судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити цю постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255,371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо припинення нарахування та невиплати з 01 березня 2017 року пенсії за віком ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 94200, АДРЕСА_1, місце проживання за довідкою АДРЕСА_3).

Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 35а, ід. код 41245565) відновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 94200, АДРЕСА_1, місце проживання за довідкою АДРЕСА_3) з 01 березня 2017 року шляхом перерахунку на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

У задоволенні решти позовних вмиог відмовити.

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) з ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 94200, АДРЕСА_1, місце проживання за довідкою АДРЕСА_3) судовий збір в сумі 213,33 грн (двісті тринадцять грн 33 коп.).

Стягнути на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 35а, ід. код 41245565) судовий збір в сумі 426,67 грн (чотириста двадцять шість грн 67 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 14 лютого 2018 року.

Суддя І.О. Свергун