Рішення № 72274689, 07.02.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1906/17

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.,

позивача - ОСОБА_1

та

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 20.12.2017

№ 4009/9/12-32-10-00-29)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 листопада 2017 року № Ф-6641-17,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 листопада 2017 року № Ф-6641-17 в сумі 10133,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця здійснено 20 липня 1995 року. 01 січня 2012 року позивача взято на облік як платника єдиного внеску у державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку. На момент проведення державної реєстрації у якості суб'єкта підприємницької діяльності позивач перебував за адресою: 93405, АДРЕСА_1. Станом на дату формування вимоги про сплату недоїмки (боргу) від 17 листопада 2017 року № Ф-6641-17 позивач фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_3. Робоче місце позивача розташоване за адресою: 93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 48.

Пунктом 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) позивача звільнено, у тому числі, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, у зв'язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 листопада 2017 року № Ф-6641-17 є протиправною та підлягає скасуванню.

Головне управління ДФС у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 06 лютого 2018 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 26-27).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що відповідно до вимог частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади. Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За даними інформаційної системи органу доходів та зборів станом на 31 жовтня 2017 року позивач має борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 10133,64 грн, та складається із квартальних нарахувань у розмірі: за І квартал 2016 року - 909,48 грн, за ІІ квартал 2016 року - 941,16 грн, за ІІІ квартал 2016 року - 957,00 грн, за IV квартал 2016 року - 990,00 грн, за І квартал 2017 року - 2112,00 грн, за ІІ квартал 2017 року - 2112,00 грн, за ІІІ квартал 2017 року - 2112,00 грн.

Відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року № 393) якщо платник має на кінець місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску - фіскальний орган (орган доходів і зборів) надсилає платнику вимогу про сплату недоїмки. Отже, вимогу про сплату недоїмки (боргу) від 17 листопада 2017 року № Ф-6641-17 винесено відповідно до діючого законодавства.

Посилання позивача на пункт 9-4 Закону № 2464 відповідач вважає безпідставними, оскільки підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669) єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Позивачем до податкового органу заява про звільнення від сплати єдиного внеску та сертифікат Торгово-промислової палати України не надавалися.

Відповідач вважає, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву від 06 лютого 2018 року б/н.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований фізичною особою-підприємцем, знаходиться у м. Сєвєродонецьку Луганської області та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області як платник єдиного внеску, про що свідчать витяг з реєстраційних та облікових даних платника податків та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12 грудня 2017 року № 1003358891 (арк. спр. 11-12, 30).

У межах спірних правовідносин позивачу як фізичній особі - підприємцю, що обрав спрощену систему оподаткування, в інтегрованій картці платника в автоматичному режимі визначені зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі мінімального страхового внеску (арк. спр. 28, 29):

- за І квартал 2016 року в сумі 909,48 грн по терміну сплати до 19 квітня 2016 року;

- за ІІ квартал 2016 року в сумі 941,16 грн по терміну сплати до 19 липня 2016 року;

- за ІІІ квартал 2016 року в сумі 957,00 грн по терміну сплати до 19 жовтня 2016 року;

- за IV квартал 2016 року в сумі 990,00 грн по терміну сплати до 19 січня 2017 року;

- за І квартал 2017 року в сумі 2112,00 грн по терміну сплати до 19 квітня 2017 року;

- за ІІ квартал 2017 року в сумі 2112,00 грн по терміну сплати до 19 липня 2017 року;

- за ІІІ квартал 2017 року в сумі 2112,00 грн по терміну сплати до 19 жовтня 2017 року.

На підставі даних інтегрованої картки платника Головним управлінням ДФС у Луганській області згідно з абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 сформовано та надіслано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 листопада 2017 року № Ф-6641-17 на суму 10133,64 грн (арк. спр. 7, 31).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2646 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Згідно із абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац четвертий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669 (набув чинності 15 жовтня 2014 року), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

Пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що приписи пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви (після прийняття спірної вимоги або до її прийняття), а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Станом на час розгляду справи антитерористична операція на території Луганської області триває. До Головного управління ДФС у Луганській області з заявою від 06 грудня 2017 року про звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач звернувся 07 грудня 2017 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на заяві (арк. спр. 8).

Для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов, зокрема отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов'язань.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" місто Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань від 12 грудня 2017 року за № 1003358891 (арк. спр. 11-12) у період невиконання обов'язків платника єдиного внеску (І квартал 2016 року - ІІІ квартал 2017 року) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як платник єдиного внеску знаходився на обліку в органі доходів і зборів (державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області), розташованому на території населеного пункту (м. Сєвєродонецьк), визначеного переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція.

Отже, в силу положень абзаців першого, третього пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 з 14 квітня 2014 року відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не застосовуються, у зв'язку з чим вимога Головного управління ДФС у Луганській області від 17 листопада 2017 року № Ф-6641-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 10133,64 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає повному задоволенню, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,00 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 93400, АДРЕСА_2) до Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, будинок 72) про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 листопада 2017 року № Ф-6641-17 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 17 листопада 2017 року № Ф-6641-17 на суму 10133,64 грн (десять тисяч сто тридцять три грн 64 коп.), винесену у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 93400, АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) судовий збір в розмірі 640,00 грн (шістсот сорок грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України рішення складено у повному обсязі 12 лютого 2018 року.

Суддя Т.І. Чернявська