Рішення № 72274659, 01.02.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3977/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Карп’як О.О.,

секретар судового засідання Єрмакова Х.Р.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2.

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судов засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково – Виробнича фірма «Орус» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, -

в с т а н о в и в :

02.11.2017 року на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково – Виробнича фірма «Орус» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 12.10.2017 року №0017971401 та №0017981401.

Позовні вимоги мотивовані тим, що такі рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки вони ґрунтуються на неправомірних висновках акта перевірки, зокрема щодо завищення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2014 рік на суму 1036960 грн., внаслідок порушень, викладених в п.1 та 3 розділу 3.1.1.1. акта перевірки. Таке твердження акта перевірки ґрунтується на висновку про те, що підприємство здійснювало реалізацію металобрухту чорних металів нижче сформованої собівартості. Метод висвітлення в акті перевірки таких даних на думку позивача є необ’єктивний, неповний та недостовірний, оскільки сформований на підставі зведених даних, що відображені в таблиці з помісячним відображенням трьох позицій: доходів, витрат, суми перевищення витрат над доходами. Такий підхід на думку позивача не відображає фактичних обставин справи, оскілки включає в себе доходи від одного виду діяльності, яку він проводив, без відображення конкретних операцій за конкретними видатковими накладними або іншими товаро – розпорядчими документами згідно з якими проводилась реалізація готової продукції нижче сформованої собівартості. Звертає увагу, що в загальному за даними бухгалтерського обліку від операційної діяльності позивач у 2014 році отримав прибуток в розмірі 3184510 грн. Висновки акта перевірки про те, що відповідно до визначення господарської діяльності, реалізація продукції нижче сформованої собівартості не є господарською діяльністю, яка повинна бути спрямована на отримання економічної вигоди (прибутку), - спростовуються цитованими в акті перевірки нормами чинного законодавства, зокрема п.21 П(с) БО 15. Вказане положення також додатково закріплено в п.24 Міжнародного стандарту фінансової звітності 13. Вказані положення чітко передбачають, що справедлива вартість активу визначається на дату реалізації (продажу) за поточних ринкових умов, незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання. Позивач вказує, що основними контрагентами ТзОВ НВП «Орус», яким здійснюється реалізація металобрухту є металургійні комбінати, розташовані на сході України і які після початку бойових дій в східній частині України в 2014 році різко знизили закупівельні ціни на продукцію, що виготовляло товариство. Тому позивач вважає, що реалізація вказаного металобрухту за ринковими цінами, що були актуальними в 2014 році (хоча і нижчими за сформовану собівартість) є господарською діяльністю згідно наведених норм законодавства в акті перевірки. Також, неправдивими вважає вказані в акті перевірки висновки про те, що позивач відмовився від надання пояснень з приводу вказаної ситуації, оскільки пояснення з приводу формування ціни продажу продукції були надані в повному обсязі. В акті перевірки не зазначено жодної норми ПК України, які передбачають відповідальність або заборону на реалізацію товарів за цінами нижчими їх сформованої собівартості.

Стосовно висновків про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134, п.138.1, 138.2 ст.138, п.150.1 ст.150 ПК України, не враховано результати проведеної позапланової перевірки (акт перевірки від 19.06.2014 року №272/200/13-07-22-01/19339942, вказує, що такі не відповідають дійсності, оскільки сума 263581 грн. відображена в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік і на вказану суму зменшено показник рядка 03 даної декларації. З врахуванням вищенаведених мотивів, також вважає протиправним висновок податкового органу про заниження суми податку на прибуток на суму 26845,38 грн. (за 1 півріччя 2017 року). Також зазначає, що висновок про завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування в сумі 1036960 грн. є неправомірним висновком, а тому положення рядка 04 «об’єкт оподаткування», зазначені в податковій декларації з податку на прибуток підприємств не підлягає коригуванню і залишає значення -887819 грн.

Позивачем також подано відповідь на відзив від 18.01.2018 року, в якій вказує, що при проведенні перевірки підприємством були надані всі необхідні первинні документи та пояснення по всіх проведених операціях. Окрім того, твердження про те, що «чинне законодавство не дозволяє відносити суми до витрат у випадку не підтвердження їх первинними бухгалтерськими документами» не підтверджено посиланням на норми законодавства, а й суперечить висновкам самого акта перевірки, оскільки донараховано зобов’язання в частині доходів позивача, що призвело до зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток. Викладені у запереченнях відповідача твердження спростовує положеннями ПК України, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, ГК України із застосуванням судової практики, відповідно до яких прибутковість кожної окремої операції не є обов’язковою ознакою господарської діяльності, - вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об’єктивними причинами. Просить врахувати практику ВАСУ та ВС, а саме: ухвалу ВАС України від 12.12.2013 року №К/800/12864/13; постанову ВС від 18.01.2018 року №К/9901/2964/18.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просять позов задовольнити повністю.

Заперечення відповідача обґрунтовуються тим, що до перевірки підприємством надано помісячні розшифрування виробничої собівартості металобрухту (невідсортованого) чорних металів, з яких вбачається, що позивач здійснював реалізацію металобрухту чорних металів за цінами нижче сформованої собівартості всього на суму 773379 грн. за 2014 рік. Чинне законодавство не дозволяє відносити суми до витрат у випадку не підтвердження їх первинними документами. Згідно п.7 П(с) БО 16, витрати, які впливають на собівартість реалізованих товарів, включаються до складу витрат при розрахунку об’єкта оподаткування одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.2 ст.3 ГК України, підприємництвом є господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Таким чином, відповідно до визначення господарської діяльності, реалізація продукції нижче виробничої собівартості не є господарською діяльністю, яка повинна бути спрямована на отримання економічної вигоди (прибутку). Також, з врахуванням положень п.138.2, 150.1,134.4 ПК України, вважає, що позивачем не враховано результати проведеної позапланової перевірки (акт перевірки від 19.06.214 року №272/200/13-07-22-01-10/19339942) та, відповідно, не зменшено показник рядка 03 даної декларації «Різниці, які виникають відповідно до ПК України (+,-)» податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік на суму 263581 грн., що призвело до завищення таких різниць на суму 263581 грн. Тому, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

24.01.2018 року відповідачем в судовому засіданні подано письмові заперечення, в якому додатково покликається на лист ВАС України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 та ухвалу ВАС України від 11.03.2013 року №К-30875/09, де вказано, що продаж зі свідомо значним від’ємним фінансовим результатом впливає на прибутковість господарської діяльності підприємства, оскільки підприємство не отримує доходу та інших економічних вигод у своїй підприємницькій діяльності. Виконання таких угод, а саме продаж продукції за цінами, нижчими від виробничої собівартості, одержання внаслідок таких операцій збитків на значні суми (що в свою чергу призводило до виникнення формальних підстав для відшкодування з бюджету податку на додану вартість) не є економічно виправданими. Тому, позивачем не доведено тієї обставини, що при визначенні ціни товарів (робіт, послуг) під час укладення договорів, сторони виходили із оцінки ситуації на відповідному ринку, а також володіли достатньою інформацією про такі товари, та ціни, які склалися на ринку ідентичних (або однорідних) товарів та взагалі не обґрунтовано наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети)укладення угод купівлі – продажу за цінами, нижче від виробничої собівартості. Тому вважає, що позивачем не доведено: мету продажу металобрухту за ціною нижче собівартості, її маркетингове обґрунтування; тривалість такого продажу визначена в часі; ціну продажу металобрухту порівняно з цінами на ринку.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою від 03.11.2017 року відкрито провадження у справі. Ухвалою від 03.11.2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.11.2017 року. Ухвалою від 22.11.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву для подання додаткових доказів до 06.12.2017 року. Ухвалою від 06.12.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням відповідача до 10.01.2018 року. Ухвалою від 10.01.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву для надання можливості позивачу підготувати відповідь на відзив до 24.01.2018 року. Ухвалою від 24.01.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву для подання додаткових доказів до 01.02.2018 року.

Заслухавши вступне слово представників сторін, з’ясувавши обставини, викладені у заявах по суті справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 22.08.2017 року №5923, 5924, 5925, 5926, від 28.08.2017 року №6119, виданих ГУ ДФС У Львівській області та наказу від 25.07.2017 року №3172, плану – графіку проведення документальних панових виїзних перевірок платників податків на 3 квартал 2017 року, працівниками відповідача проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Науково – Виробнича фірма «Орус» (далі – ТзОВ НВФ «Орус», позивач), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 року, валютного законодавства – за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до даного акта перевірки, який є його невід’ємною частиною), за результатами якої складено акт перевірки від 20.09.2017 року №1515/13-01-14-01/19339942 (далі – акт перевірки від 20.09.2017 року).

Згідно висновків акта перевірки від 20.09.2017 року, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.36, 14.1.56,14.1.128 п.14.1 ст.14; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1, 135.4,ст.135; п.137.1 ст.137; п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138; п.150.1 ст.150, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 ПК України, в результаті чого підприємством за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування всього в сумі 887819 грн., в тому числі за 1 півріччя 2017 року – в сумі 887819 грн., та занижено податок на прибуток всього в сумі 26845,38 грн., в тому числі за 1 півріччя 2017 року – в сумі 26845,38 грн.;

- пп.12.3.7 п.12.3 ст.12; пп.14.1.72, 14.1.73, 14.1.136 п.14.1 ст.14; п.284.1 ст.284; п.288.1, 288.4, 288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суму орендної плати за землю всього в сумі 477766,52 грн., в тому числі за 2015 рік – в сумі 170973,82 грн., за 2016 рік – в сумі 229074,22 грн., за 1 півріччя 2017 року – в сумі 77718,48 грн.;

- ст.2 Закону №185 в частині несвоєчасного надходження (ненадходження) товару по імпорту від фірми – нерезидента “Infa Nutzfahrzeuge GmbH (Deutchland)по контракту від 19.07.2013 року №03/13, від фірми – нерезидента “Al Najdain FZE” (ОАЕ) – по контракту від 22.04.2013 року №02/13.

На підставі акта перевірки від 20.09.2017 року, відповідачем винесено податкові повідомлення – рішення, зокрема від 12.10.2017 року:

- №0017971401, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 33556,72 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням 26845,38 грн., за штрафними санкціями 6711,34 грн.;

- №0017981401, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 887819 грн. (по декларації №9151421752 від 02.08.2017 року за перше півріччя 2017 року).

Оскаржувані рішення винесені на підставі висновків акта перевірки про порушення позивачем пп.14.1.36, 14.1.56,14.1.128 п.14.1 ст.14; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1, 135.4,ст.135; п.137.1 ст.137; п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138; п.150.1 ст.150, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 ПК України, в результаті чого підприємством за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування всього в сумі 887819 грн., в тому числі за 1 півріччя 2017 року – в сумі 887819 грн., та занижено податок на прибуток всього в сумі 26845,38 грн., в тому числі за 1 півріччя 2017 року – в сумі 26845,38 грн. та згідно п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 та п.123.1 ст.123 ПК України.

Такі висновки податкового органу обґрунтовуються тим, що перевіркою повноти та правильності декларування сум доходу, що враховується при визначенні об’єкта оподаткування, за 2014 рік встановлено їх заниження в сумі 773379 грн.

Перевіркою достовірності декларування показників у поданій податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік встановлено, що:

1) позивачем занижено показник у рядку 01 Податкової декларації «Дохід від будь – якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за 2014 рік на загальну суму 773379 грн., чим порушено пп.14.1.36, пп.14.1.56, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14; п.135.4 ст.135; п.137.1 ст.137; п.138.4 ст.138 ПК України;

2) перевіркою повноти та правильності декларування ТзОВ НВФ «Орус» показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено їх заниження за 2014 рік всього у сумі 773379 грн., внаслідок порушень, викладених в п.1 розділу 3.1.1.1. даного акта перевірки;

3) на порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.138.1, п.138.2 ст.138; п.150.1 ст.150 ПК України позивачем не враховано результати проведеної перевірки (акт перевірки від 19.06.2014 року №272/200/13-07-22-01-10/19339942) та, відповідно, не зменшено показник рядка 03 даної декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)» податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік на суму 263581 грн., що призвело до завищення таких різниць на суму 263581 грн.;

4) перевіркою повноти та правильності визначення показників у рядку 04 Податкової декларації «Об’єкт оподаткування (рядок 02+ рядок 03 РІ) за 2014 рік встановлено їх завищення за 2014 рік всього у сумі 1036960 грн. внаслідок порушень, викладених в п.1 та п.3 розділу 3.1.1.1. даного акта перевірки.

Таким чином, на порушення пп.14.1.36, пп.14.1.56, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14; п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.4 ст.135; п.137.1 ст.137; п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138; п.150.1. ст.150 ПК України, ТЗОВ НВФ «Орус» завищено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2014 рік на суму 1036960 грн.

Висновки податкового органу про заниження показника у рядку 01 Податкової декларації «Дохід від будь – якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за 2014 рік на загальну суму 773379 грн., чим порушено пп.14.1.36, пп.14.1.56, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14; п.135.4 ст.135; п.137.1 ст.137; п.138.4 ст.138 ПК України, ґрунтуються на наступному.

В акті перевірки вказано, що перевіркою встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку підприємство здійснювало реалізацію металобрухту чорних металів за цінами нижче собівартості. Відповідач вважає, що відповідно до визначення господарської діяльності, реалізація продукції нижче виробничої собівартості не є господарською діяльністю, яка повинна бути спрямована на отримання економічної вигоди (прибутку).

Представники позивача в судовому засіданні не заперечили того, що у 2014 року підприємство здійснювало реалізацію металобрухту за цінами нижче собівартості, однак звернули увагу на те, що при проведенні перевірки працівниками відповідача не було досліджено кожну операцію з реалізації металобрухту окремо. Звернули увагу на те, що підприємство здійснювало реалізацію металобрухту як власного виробництва, так і як товару (придбаного у іншого контрагента). Формування собівартості на такі групи товару відрізняється, що не було враховано відповідачем при проведенні перевірки. У зведеній таблиці (стор.11 акта) не розмежовано ні тип операцій, не вказано контрагентів. Метод висвітлення в акті перевірки таких даних на думку позивача є необ’єктивний, неповний та недостовірний, оскільки сформований на підставі зведених даних, що відображені в таблиці з помісячним відображенням трьох позицій: доходів, витрат, суми перевищення витрат над доходами. Такий підхід на думку позивача не відображає фактичних обставин справи, оскільки включає в себе доходи від одного виду діяльності, яку він проводив, без відображення конкретних операцій за конкретними видатковими накладними або іншими товаро – розпорядчими документами згідно з якими проводилась реалізація готової продукції нижче сформованої собівартості. Звертає увагу, що в загальному за даними бухгалтерського обліку від операційної діяльності позивач у 2014 році отримав прибуток в розмірі 3184510 грн. Висновки акта перевірки про те, що відповідно до визначення господарської діяльності, реалізація продукції нижче сформованої собівартості не є господарською діяльністю, яка повинна бути спрямована на отримання економічної вигоди (прибутку), - спростовуються цитованими в акті перевірки нормами чинного законодавства, зокрема п.21 П(с) БО 15. Вказане положення також додатково закріплено в п.24 Міжнародного стандарту фінансової звітності 13. Вказані положення чітко передбачають, що справедлива вартість активу визначається на дату реалізації (продажу) за поточних ринкових умов, незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання. Позивач вказує, що основними контрагентами ТзОВ НВП «Орус», яким здійснюється реалізація металобрухту є металургійні комбінати, розташовані на сході України і які після початку бойових дій в східній частині України в 2014 році різко знизили закупівельні ціни на продукцію, що виготовляло товариство. Тому позивач вважає, що реалізація вказаного металобрухту за ринковими цінами, що були актуальними в 2014 році (хоча і нижчими за сформовану собівартість) є господарською діяльністю згідно наведених норм законодавства в акті перевірки.

Відповідно до п. 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв’язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

З огляду на визначення господарської діяльності, передбаченої пунктом 14.1.36 п.14.1. ст.14 ПК України, кожної окремої операції не є обов’язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об’єктивними причинами.

За таких обставин, продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна вважати операціями поза межами господарської діяльності, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем показника рядку 01 Податкової декларації «Дохід від будь – якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за 2014 рік на загальну суму 773379 грн.. (та віднесення суми обчислених збитків до доходу).

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі ВАС України від 13.06.2016 року №К/800/379/14.

Зі змісту чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначав Закон України N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Позивачем на підтвердження викладеної у позові правової позиції долучено договори поставки, додаткові угоди, специфікації.

11.12.2013 року між позивачем (постачальник) та ТзОВ «Метінвест –Ресурс» (покупець) у м. Донецьк укладено договір поставки №871/13-а , відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов’язується поставити покупцю метали чорні вторинні, в подальшому іменується «металобрухт», і організувати його доставку на адресу товароотримувача, а покупець зобов’язується прийняти металобрухт і оплатити його вартість. Відповідно до п.2.1 договору, ціна, номенклатура і кількість металобрухту, що поставляється визначається сторонами в специфікації. Отримувачем товару по договору вказано ПАО «МК «Азовсталь» (м. Маріуполь). Згідно додаткової угоди №1 від 11.12.2013 року, договір вступає в дію з 01.01.2014 року та діє до 31.12.2014 року. В додатковій угоді №2 до договору від 17.04.2014 року сторонами узгоджено види металобрухту, що поставляються. У специфікації №08/1-А від 11.08.2014 року сторонами узгоджено вид металобрухту та його вартість, що постачається.

11.12.2013 року між позивачем (постачальник) та ТзОВ «Метінвест –Ресурс» (покупець) у м. Донецьк укладено договір поставки №872/13-Е , відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов’язується поставити покупцю метали чорні вторинні, в подальшому іменується «металобрухт», і організувати його доставку на адресу товароотримувача, а покупець зобов’язується прийняти металобрухт і оплатити його вартість. Відповідно до п.2.1 договору, ціна, номенклатура і кількість металобрухту, що поставляється визначається сторонами в специфікації. Отримувачем товару по договору вказано ПАТ «Єнакіївський металургійний завод» (м. Єнакієво). Відповідно до угоди 2 від 31.03.2014 року, сторони припиняють взаємні зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, термін виконання яких настав, що випливають з вказаних договорів, в яких ТзОВ «Метінвест – Ресурс» та ТзОВ НВФ «Орус» є сторонами. В додатковій угоді №2 (до договору №872/13-Е) від 17.04.2014 року сторонами узгоджено види металобрухту, що поставляються. У специфікації №06/1-Е від 30.05.2014 року сторонами узгоджено вид металобрухту та його вартість, що постачається.

11.12.2013 року між позивачем (постачальник) та ТзОВ «Метінвест –Ресурс» (покупець) у м. Донецьк укладено договір поставки №873/13-З , відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов’язується поставити покупцю метали чорні вторинні, в подальшому іменується «металобрухт», і організувати його доставку на адресу товароотримувача, а покупець зобов’язується прийняти металобрухт і оплатити його вартість. Відповідно до п.2.1 договору, ціна, номенклатура і кількість металобрухту, що поставляється визначається сторонами в специфікації. Отримувачем товару по договору вказано ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»» (м. Запоріжжя). Відповідно до угоди 1 від 31.03.2014 року, сторони припиняють взаємні зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, термін виконання яких настав, що випливають з вказаних договорів, в яких ТзОВ «Метінвест – Ресурс» та ТзОВ НВФ «Орус» є сторонами. В додатковій угоді №1 (до договору №873/13-З) від 17.04.2014 року сторонами узгоджено види металобрухту, що поставляються. У специфікаціях №02/1-З від 31.01.2014 року, №04/2-З від 18.04.2014 року, №05/1-З від 30.04.2014 року та №04/1-З від 11.04.2014 року, сторонами узгоджено вид металобрухту та його вартість, що постачається.

01.01.2014 року між позивачем (постачальник) та ПАТ «Керамет» (покупець) укладено договір №КМУ-14/12-к, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити ,а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, брухт і відходи чорних металів відповідно до технічних вимог, зазначених в договорі, та специфікацій, що додаються до договору, надалі – товар. Відповідно до п.2.1 договору, ціна товару за одиницю і по позиціях зазначається в специфікаціях. Ціна товару приймається на умовах, викладених в договорі та специфікаціях до нього. Датою формування ціни на товар та її зміни є дата відправки, зазначена в актах ф.69, згідно залізничної накладної (штемпель в графі 56 «Календарний штемпель станції відправлення» залізничної накладної), або актах ф.19 (автотранспорт). У специфікаціях №01-ОБ-копр від 01.02.2014 року, попередній №02/ОБ-копр від 22.04.2014 року, №б/н від 01.05.2014 року, сторонами узгоджено вид металобрухту та його вартість, що постачається.

З матеріалів справи вбачається, що як під час перевірки, що здійснював контролюючий орган, так і під час розгляду справи в суді, Товариством надано документи бухгалтерського обліку, які підтверджують реалізацію позивачем товарів (металобрухту).

В акті перевірки не вказано, що документи по операціях з реалізації металобрухту в 2014 року оформленні з недоліками чи неналежно оформлені.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку, тощо.

Оскільки відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне, суд, здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів та надавши їм оцінку, дійшов висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову в цій частині.

Що стосується доводів відповідача про те, що позивачем не надано доказів фактичного використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності, та про те, що у звітний період діяльність Товариства була збитковою, то суд виходить з такого.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 18.01.2018 року №К/9901/2964/18.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем показника рядка 01 Податкової декларації «Дохід від будь – якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за 2014 рік на загальну суму 773379 грн., чим порушено пп.14.1.36, пп.14.1.56, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14; п.135.4 ст.135; п.137.1 ст.137; п.138.4 ст.138 ПК України, є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо висновків податкового органу про порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.138.1, п.138.2 ст.138; п.150.1 ст.150 ПК України позивачем не враховано результати проведеної перевірки (акт перевірки від 19.06.2014 року №272/200/13-07-22-01-10/19339942) та, відповідно, не зменшено показник рядка 03 даної декларації «Різниці ,які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)» податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік на суму 263581 грн., що призвело до завищення таких різниць на суму 263581 грн., перевіркою повноти та правильності визначення показників у рядку 04 Податкової декларації «Об’єкт оподаткування (рядок 02+ рядок 03 РІ) за 2014 рік встановлено їх завищення за 2014 рік всього у сумі 1036960 грн. внаслідок порушень, викладених в п.1 та п.3 розділу 3.1.1.1. даного акта перевірки., - слід зазначити наступне.

Такі висновки обґрунтовуються тим, що позивач в додатку РІ до рядка 03РІ «Податкові декларації з податку на прибуток підприємств» за 2014 рік в розділі 3 «Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій (ст.140 ПК України) пп.3.2.4 «Сума від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (пп. 140.4.2 п.140.4 ст.140 розділу 3 ПК України)» відображено показник в розмірі -1241831 грн. Станом на 31.12.2013 року позивачем задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік №9091049975 від 03.03.2014 року) в сумі -2276508 грн.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТзОВ НВФ «Орус» з питань правомірності формування доходів та витрат за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та їх вплив на формування р.7 в декларації з податку на прибуток встановлено завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік від 03.03.2014 року №90910499745) на 1298258 грн. (акт перевірки від 19.06.2014 року №272/200/13-07-22-01-10/19339942).

В акті перевірки зазначено, що ТзОВ НВФ «Орус» проведено коригування фінансового результату (рах. 79 «Фінансовий результат») за результатами проведеної перевірки. Станом на 31.12.2014 року сума від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових років становила 978250 грн.

Як вказано в акті перевірки, в поданій позивачем податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік (від 26.02.2015 року №9081097992) рядок 06.5 «Від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від’ємне значення рядка 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітний (податковий) рік)» декларувався з нульовими показниками.

ТзОВ НВФ «Орус» 25.04.2017 року подано до органів ДФС уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік (№9082302227), у рядку 03 якої «Різниці ,які виникають відповідно до ПК України (+,-)» та в розділі 3 «Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій (ст.140 ПК України)» пп.3.2.4 «Сума від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових років» відображено показник в розмірі -1241831 грн.

Судом враховуються пояснення позивача про те, що у відповідності до акта перевірки від 19.06.2014 року №272/200/13-07-22-01/19339942 (копія наявна в матеріалах справи а.с.69-82), ДПІ в Шевченківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення – рішення від 03.07.2014 року №0002992910/10089, яким встановлено завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 1034677 грн.(а.с.68). Сума значення показника рядка 03 такої декларації «Різниці, які виникають відповідно до ПК України» відповідно до акта перевірки від 19.06.2014 року №272/200/13-07-22-01/19339942 не співпадає із винесеним податковим повідомлення – рішенням. Тому позивач вказує, що сума згідно податкового повідомлення – рішення від 03.07.2014 року №0002992910/10089 була відображена в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік і на вказану суму зменшено показник рядка 03 даної декларації.

Як вбачається з акта перевірки від 19.06.2014 року №272/200/13-07-22-01-10/19339942, перевіркою встановлено порушення ТзОВ НВФ «Орус», зокрема: 1)п.44, пп.138.1.1 п.138.1 ,п.138.8 ,пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, завищено витрати по розрахунках з ТзОВ «Інтер – ОСОБА_5» за 2-4 кв.2011 року на 120241 грн., за 2013 рік на 6638 грн., в результаті чого: занижено податок на прибуток за 2-4 кв.2011 року на 27656 грн. та завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування від усіх видів діяльності за 2013 рік на 6638 грн. (рядок 07 Податкової декларації); 2) п.141.1 ст.141, п.152.1, 152.2 ст.152 ПК України, безпідставно включено до фінансових витрат відмотки за користування кредитом, що підлягають включенню до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень бухгалтерського обліку, за 2013 рік – 706276 грн., відсотки за користування кредитами, що підлягають включенню до витрат, пов’язаних з діяльністю, що підлягає патентуванню за 2013 рік – 591982 грн., в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік №9091049975 від 03.03.2014 року) на 1298258 грн.

На підставі акта перевірки від 19.06.2014 року №272/200/13-07-22-01-10/19339942, податковим органом 03.07.2014 року винесено податкове повідомлення – рішення №0002992210/10089, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1034677 грн.

Відповідно до п.58.1.ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, позивач стверджує, що ним було відображено в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік і на вказану в ППР (від 03.07.2014 року №0002992910/10089) зменшено показник рядка 03 даної декларації.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.138.1, п.138.2 ст.138; п.150.1 ст.150 ПК України позивачем не враховано результати проведеної перевірки (акт перевірки від 19.06.2014 року №272/200/13-07-22-01-10/19339942) та, відповідно, не зменшено показник рядка 03 даної декларації «Різниці ,які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)» податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік на суму 263581 грн., що призвело до завищення таких різниць на суму 263581 грн., та висновки про те, що перевіркою повноти та правильності визначення показників у рядку 04 Податкової декларації «Об’єкт оподаткування (рядок 02+ рядок 03 РІ) за 2014 рік встановлено їх завищення за 2014 рік всього у сумі 1036960 грн. внаслідок порушень, викладених в п.1 та п.3 розділу 3.1.1.1. даного акта перевірки не підтверджені належними та допустимими доказами, відтак є необґрунтованими.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області від 12.10.2017 року №0017971401 та від 12.10.2017 року №0017981401 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши обставини, визначені ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, відтак позов слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, судовий збір, сплачений позивачем при поданні даного позову (згідно платіжного доручення від 31.10.2017 року №118) підлягає відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 12.10.2017 року №0017971401 та від 12.10.2017 року №0017981401.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково – Виробнича фірма «Орус» (адреса: 79069, м. Львів, вул. Шевченка,317 Б, код ЄДРПОУ 19339942) 13822,14 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений і підписаний 09.02.2018 року.

Суддя Карп`як О.О.