Рішення № 72274450, 12.02.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/327/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов’язати Фортечний відділ державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, яке належить їй, накладеного на підставі постанови державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції б/н від 10.02.2004 та зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 07.02.2008 за реєстраційним номером обтяження 6543953.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона є власником квартири розташованої АДРЕСА_1 на підставі рішення місцевого суду Ленінського району м. Кіровограда від 18.05.2004 р. Позивач зазначає, що нещодавно вона дізналась про те, що на вказане житлове приміщення накладено арешт державною виконавчою службою. Також зазначає, що 03.01.2018 вона звернулася до відповідача із проханням надати інформацію щодо виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт на майно та зняти арешт з нього, однак Фортечний ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області листом від 15.01.2018 повідомив, що надати детальну інформацію щодо накладення арешту на майно боржника не може, оскільки виконавче провадження в межах якого накладався арешт знищено у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідачем не подано до суду відзиву на позов. При цьому, суд враховує, що у відповідності до ч.4 ст.159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом як визнання позову.

З урахуванням приписів ч.9 ст.205 КАС України, суд визнав за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власницею квартири АДРЕСА_2 (Кропивницький) на підставі рішення місцевого суду Ленінського району м. Кіровограда від 18.05.2004 р., що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34366731 від 02.03.2015 року (а.с.7-9).

Однак, згідно з Відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 15.01.2018 року у Реєстрі 07.02.2008 року зареєстровано обтяження на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3, власником якої є ОСОБА_1, на підставі постанови про арешт майна боржника б/н від 10.02.2004 р., винесеної державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції (а.с.12).

03 січня 2018 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про роз’яснення підстав накладення арешту (а.с.10).

Листом від 15.01.2018 р. відповідач повідомив ОСОБА_1, що надати детальну інформацію щодо накладення арешту на майно боржника неможливо, оскільки виконавче провадження знищено у зв’язку з закінченням терміну зберігання. (а.с.11).

Наявність обтяження обмежує законні права та позбавляє позивача можливості повною мірою розпоряджатись її власністю, що і змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір та з’ясовуючи обставини виникнення обтяження, накладеного на нерухоме майно у 2004 році, суд виходить з того, що на той час діяло Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 року за №364/3657.

Відповідно до п.2.1.2 цього Положення підставою для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об’єкти нерухомого майна є, зокрема заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об’єкта нерухомого майна, що подається органами державної виконавчої служби – у зв’язку з накладенням ними арешту на об’єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

При цьому, згідно з п.2.5 цього Положення відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об'єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України “Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21.04.1999 року (надалі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5 (далі за текстом - Порядок), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно з пункту 9.10 цього Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону №606-ХІV. За її змістом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

У зв’язку з реформуванням системи органів примусового виконання та органів державної виконавчої служби, зміною підпорядкування та найменування відділів державної виконавчої служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 21.01.2015 року "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції", постанови Кабінету Міністрів України №99 від 11.02.2016 року "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги", наказів Міністерства юстиції України №569/5 від 01.03.2016 року "Про відділи державної виконавчої служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану", №571/5 від 01.03.2016 року "Про Типову структуру головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі", №1056/5 від 07.04.2016 року "Про затвердження Переліку районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділів державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі" та наказу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області №98/07 від 14.04.2016 року правонаступником Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції у спірних правовідносинах є Фортечний відділ державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Судом встановлено, що на виконанні у Фортечному відділі державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області також відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно ОСОБА_1, в тому числі і шляхом його арешту, для забезпечення реального виконання рішення, яке належить виконувати. Виконавче провадження, у межах якого накладено арешт на майно ОСОБА_1 відсутнє, що підтверджується листом №491/13.23-33 від 15.01.2018 р. Відтак, наведені обставини виключають можливість існування арешту на майно, накладеного державним виконавцем.

До того ж, виконавче провадження, у межах якого накладено арешт на квартиру, розташовану АДРЕСА_4 завершено, при цьому з огляду на зміст витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна арешт на вказану квартиру, всупереч вимогам Закону України “Про виконавче провадження” знято не було, що позбавляє позивача можливості вчиняти дії щодо належного їй майна, вільно розпоряджатися ним.

Відповідачем зазначені обставини не заперечено, однак зазначено, що матеріали виконавчого провадження знищено.

Статтею 59 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016 року передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_1, попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо неї, а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запису про цей арешт перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися належним їй майном, позов про зобов’язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту слід задовольнити.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, суд стягує на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Фортечного відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (25030, АДРЕСА_5, РНОКПП: НОМЕР_1) до Фортечного відділу державної виконавчої служби м.Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул.Дворцова, 32/29, код ЄДРПОУ: 34977781) про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Зобов'язати Фортечний відділ державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_6 (Кіровограді), яка належить ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, накладеного на підставі постанови державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про арешт майна боржника б/н від 10.02.2004 та зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 07.02.2008 за реєстраційним номером 6543953.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Фортечного відділу державної виконавчої служби м.Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 34977781).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ч.6 ст.287, ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_2