Рішення № 72274288, 13.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 року № 810/2972/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведені робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження Київської обласної державної адміністрації , Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації третя особа : Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведені робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження Київської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, третя особа: Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації, які виявились у непідтверджені статусу особи, ОСОБА_1, евакуйованої із зони відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році та визнання недійсною довідки № 695/73965;

- скасувати рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації від 21.06.2017 про непідтвердження статусу особи, ОСОБА_1, евакуйованої із зони відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році та визнання недійсною довідки № 695/73965.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що народився в селі Бенівка Чорнобильського району Київської області, де був прописаний та проживав до моменту аварії на Чорнобильській АЕС за адресою: вул. Миру, буд. 5. З 27.08.1985 по 30.08.1986 він працював у колісному цеху Київського електровагоноремонтного заводу та на вихідні систематично приїжджав до батьків в село Бенівка Чорнобильського району Київської області. Позивач стверджує, що в момент аварії на Чорнобильській АЕС він знаходився у селі Бенівка Чорнобильського району Київської області, так як за місцем роботи 25.04.1986 ним був взятий відгул з 28.04.1986 по 30.04.1986, задля допомоги батькам на присадибній ділянці садити картоплю. На підставі довідки від 01.08.1991 № 73965, виданої виконкомом Київської обласної ради народних депутатів, він є особою евакуйованою із зони відчуження у 1986 році,- з села Бенівка Чорнобильського району Київської області до села Мигалка Бородянського району Київської області, що підтверджується також дублікатом посвідчення категорії ІІ від 12.10.1994 серії Б № 101628, у зв'язку з втратою оригіналу посвідчення ІІ категорії серії Б № 086410. З метою реалізації свого права на оформлення пенсії зі зниженням пенсійного віку як особі, евакуйованій із зони відчуження Чорнобильської АЕС, позивач, у 2016 році, звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області. Після звернення позивача з вказаною заявою, Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області, з метою підтвердження отриманого ОСОБА_1 статусу потерпілою особи, звернулось з відповідним запитом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації. В свою чергу, Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, з посиланням на протокол від 09.02.2017 № 189 засідання Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації, було витребувано низку документів від позивача, на підтвердження статусу особи, евакуйованої із зони відчуження в 1986 році. Однак, після того як позивач надав витребувані Департаментом документи, Комісією по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації було прийнято рішення про відмову у підтверджені статусу особи, евакуйованої з зони відчуження у 1986 році ОСОБА_1 На підставі цього, позивач вважає, що Комісія по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації прийняла незаконне рішення, яким порушує законні права та інтереси позивача, евакуйованого із зони відчуження у 1986 році, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2017 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 визначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судовий розгляд призначений на 09 лютого 2018.

Про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду не з’явились: позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності; відповідачі та третя особа до суду не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача,- Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації, відзиву на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав.

Представник відповідача,- Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, надіслав до суду, письмові пояснення щодо заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що посадові особи Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно.

Представник третьої особи,- Управління Пенсійного фонду України в місті Славутич Київської області, відзиву на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав.

В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, народився 12 грудня 1968 року в селі Бенівка Чорнобильського району Київської області, що підтверджується копією паспорта.

З 27.08.1985 по 30.08.1986 позивач працював слюсарем 4го розряду у колісному цеху Київського електровагоноремонтного заводу, що підтверджується копією трудової книжки.

Як вбачається з копій: архівної довідки архівного відділу Іванківської районної державної адміністрації Київської області; витягу з погосподарської книги Старошепелицької сільської ради Чорнобильського району Київської області за 1986 рік та довідки від 01.08.1991 № 73965, виданої виконкомом Київської обласної ради народних депутатів, позивач, з народження проживав разом зі своїми батьками в селі Бенівка Чорнобильського району Київської області, де був і прописаний, звідки разом з усіма односельцями 03.05.1986 був евакуйований в село Мигалки Бородянського району Київської області.

12 жовтня 1994 року Державною адміністрацією міста Києва ОСОБА_1 видано дублікат посвідчення громадянина, евакуйованого в 1986 році із зони відчуження, категорії ІІ серії Б № 101628, замість оригіналу втраченого посвідчення категорії ІІ серії Б № 086410.

21 червня 2017 року Комісією по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 не підтверджено статус особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році, мотивуючи своє рішення тим, що позивачем не підтверджено проживання (перебування) на момент аварії в зоні відчуження, а зазначено, що на момент аварії та евакуації у позивача була робота та проживання у місті Києві, тому визнано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 Б виданим йому безпідставно, довідку № 73965 визнано недійсною.

З метою всебічного і повного з’ясування обставин справи суд запитом від 29.09.2017 витребував від Приватного акціонерного товариства Київський електровагоноремонтний завод належним чином завірені копії наказів про відгули за квітень-травень 1986 року ОСОБА_1, колишнього працівника вказаного заводу, слюсаря 4го розряду колісного цеху, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На адресу суду надійшла відповідь Приватного акціонерного товариства Київський електровагоноремонтний завод на запит суду від 29.09.2017, в якій зазначено, що накази про відгули ОСОБА_1 за квітень-травень 1986 року не видавались, а тому Приватне акціонерне товариство Київський електровагоноремонтний завод не має можливості надати суду їх копії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи – громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення.

Згідно з пунктом 4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51, потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) і особам, які постійно прожили у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. №224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.

Зі змісту пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 випливає, що посвідчення видаються, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) і особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. № 224), – на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями (додатки № 3 або № 4).

Аналіз положень додатку № 3 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 в контексті наведених вище норм дає підстави для висновку, що основними умовами для визнання особи такою, яка була евакуйована із зони відчуження, є її постійне проживання та прописка у відповідному населеному пункті, з якого здійснювалася евакуація.

Такий висновок узгоджується з положеннями, закріпленими в пункті 4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992р. №501, який діяв на момент видачі ОСОБА_1 посвідчення громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження серії Б №086410, відповідно до яких потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. №224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним акціонерним товариством Київський електровагоноремонтний завод у період за квітень-травень 1986 року накази про відгули позивача не видавались.

Наведене свідчить, що на момент аварії на Чорнобильській АЕС позивач знаходився за межами села Бенівка, – в місті Києві, що, на думку суду, свідчить про обґрунтованість висновків відповідача про відсутність підстав для підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження.

Посилання позивача на те, що він був евакуйований з села Бенівка 03.05.1986 , так як приїздив до батьків допомогти на присадибній ділянці посадити картоплю та на момент аварії перебував у зоні відчуження, судом ставиться під сумнів. Разом з тим, як вже було наголошено вище, підставою визнання особи такою, що була евакуйована із зони відчуження, є сукупність таких умов: постійне проживання (перебування) та прописка у відповідному населеному пункті, з якого здійснювалася евакуація.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту позовної заяви, копії трудової книжки, відповіді на запит суду Приватного акціонерного товариства Київський електровагоноремонтний завод, постійним місцем проживання позивача у період з 27.08.1985 по 30.08.1986 було місто Київ, тобто населений пункту, з якого евакуація не здійснювалася.

Відповідно до пункту 4 Положення №594 Комісія в межах своїх повноважень приймає рішення, зокрема, про визнання факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії, про відмову у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або евакуйованого з зони відчуження в 1986 році, про підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або евакуйованого з зони відчуження в 1986 році.

Тобто, наявність повноважень щодо підтвердження статусу евакуйованого з зони відчуження в 1986 року свідчить про наявність у відповідача права на прийняття рішення про не підтвердження такого статусу у зв’язку з виявленням фактів, що такий статус заперечують.

У зв’язку з викладеним, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, від 21 червня 2017 року № 190.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час досліджень доказів, наявних в матеріалах справи, порушень відповідачем вимог законодавства не виявлено, як і законних підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 77, 205 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.