Постанова № 72273994, 22.08.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2017 року Справа № 810/2710/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1доГоловного управління Держгеокадастру у Київській областіпровизнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про: визнання дій відповідача, що виявились у ненаданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, протиправними; зобов’язання відповідача розглянути питання щодо надання дозволу на розробку такого проекту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача, які пов’язані з відмовою у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, не відповідають вимогам закону та є такими, що порушують законодавчо надане їй право на землю.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 22.08.2017, позивач та представник відповідача не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами (а.с. 22, 36).

Розглянувши матеріали позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у червні 2017 року рішенням Ничипорівської сільської ради від 06.06.2017 № 225-17-VII погоджено місце розташування земельної ділянки площею 2,0 га (ріллі) на території с. Ничипорівка за межами населеного пункту в адміністративних межах Ничипорівської сільської ради Яготинського району, наміченої для передачі в приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Ничипорівської сільської ради.

До вказаної заяви позивачем додано наступні документи: копію паспорта, копію картки фізичної особи – платника податків, схему бажаного місця розташування земельної ділянки в адміністративних межах Ничипорівської сільської ради, рішення сесії Ничипорівської сільської ради про погодження місця розташування земельної ділянки, схему розташування земельної ділянки, погоджену Ничипорівською сільською радою, довідку Ничипорівської сільської ради від 07.06.2017 № 243, зі змісту якої вбачається, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Ничипорівської сільської ради, не розпайована і не відноситься до земель пайового фонду.

Листом від 07.07.2017 № Д-18851/0-11359/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Київській області проінформувало ОСОБА_1 про відсутність підстав для задоволення її заяви.

Так, відповідач у своєму листі звертає увагу на те, що обрана позивачем земельна ділянка віднесена до земельного масиву, зарезервованого для подальшої передачі у власність громадянам-військовослужбовцям, які беруть/брали участь в антитерористичній операції та членам сімей таких загиблих.

Обставини, на які посилається відповідач у своєму листі від 07.07.2017 № Д-18851/0-11359/6-17 як на підставу для відмови у наданні згоди на розробку проектної документації позивач вважає такими, що не відповідають нормам земельного законодавства, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частини першої статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Цією ж статтею передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначається статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною шостою цієї статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

При цьому, суб'єктам владних повноважень, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, заборонено вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки (2,0 га), відповідає нормам щодо її безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, а подані ним документи за змістом та кількістю відповідають переліку, наведеному у статті 118 Земельного кодексу України.

У свою чергу, з листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 07.07.2017 № Д-18851/0-11359/6-17 вбачається, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки, не навів жодних відомостей про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, відмова відповідача у наданні такого дозволу не містить визначених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України мотивованих підстав для відмови у задоволенні вказаної заяви.

У своєму листі відповідач посилається виключно на те, що вказана земельна ділянка знаходиться на масиві, передбаченому для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих.

З цього приводу суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

19.08.2015 Кабінетом Міністрів України видано розпорядження № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками».

Згідно з пунктом 2 зазначеного розпорядження Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям доручено забезпечити: розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції; надання в 10-денний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Крім того, даним розпорядженням Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям доручено за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області винесено наказ від 10.02.2016 № 15 «Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, підібраних (зарезервованих) на території області для задоволення потреб військовослужбовців-учасників антитерористичної операції та членів родин військовослужбовців, які загинули в ході її проведення, та альбому-атласу місць розташування цих земельних ділянок» та наказ від 08.04.2016 № 33 «Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.02.2016 № 15», якими визначається перелік та площа земельних ділянок для передачі їх військовослужбовцям-учасникам антитерористичної операції (а.с. 27-33).

На момент прийняття рішення у даній справі, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка, погодження щодо якої отримано позивачем від Ничипорівської сільської ради, розташована на території, що підібрана (зарезервована) для передачі військовослужбовцям – учасникам антитерористичної операції.

Накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.02.2016 № 15 та 08.04.2016 № 33, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, містять лише інформацію про загальну площу земельних ділянок на території Ничипорської сільської ради Яготинського району, виділених для передачі військовослужбовцям - учасникам антитерористичної операції, проте не дозволяють встановити обставини розташування спірної земельної ділянки на масиві земельних ділянок, підібраних (зарезервованих) для учасників антитерористичної операції.

При цьому, судом встановлено, що на момент прийняття судового рішення у даній справі на офіційному веб-сайті відповідача графічні матеріали земельних ділянок, зарезервованих за учасниками антитерористичної операції в с. Ничипорівка Яготинського району Київської області, відсутні.

Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не наведено суду жодних відомостей щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки, стосовно якої позивачем подано заяву про надання дозволу на розроблення проектної документації, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, у тому числі не надано жодних розпорядчих документів (картографічних матеріалів), що підтверджують включення обраної позивачем земельної ділянки до переліку земельних ділянок, зарезервованих для учасників антитерористичної операції.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що чинним законодавством України передбачено систему пільг щодо забезпечення земельними ділянками і житлом учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них (у тому числі учасників антитерористичної операції).

Так, пунктом 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII для учасників бойових дій передбачено першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Земельні ділянки для ведення садівництва і городництва належать до земель сільськогосподарського призначення, як і земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 Земельного кодексу України (абзац 2 частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України).

Відтак, посилання відповідача на те, що земельний масив, на якому позивач бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, передбачається для виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції, є безпідставними і не містять належного фактичного і юридичного обґрунтування для відмови у задоволенні клопотання позивача, оскільки законами України, якими врегульовані спірні правовідносини, не передбачено першочергове право учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, на надання у власність земельних ділянок саме для особистого селянського господарства порівняно з іншою категорію громадян.

При цьому, аналізуючи зміст правових норм Земельного кодексу України та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів, якими встановлюються механізм і процедура звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд приходить до висновку, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Водночас, законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відсутні.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, діяв протиправно.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1280 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області, що виявились у ненаданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

3.Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

4.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.