Рішення № 72273991, 16.02.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/2182/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 (25031, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: військова частина А1405 Міністерства оборони України (25005, м. Кропивницький-5, код ЄДРПОУ 07944046)

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А1405 Міністерства оборони України (надалі - ВЧ А1405) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він проходив службу в Збройних Силах України, обіймав посаду заступника начальника штабу 169 пересувної ремонтно-технічної бази (військова частинам А1405). При звільненні його у запас відповідачем протиправно здійснено розрахунок його одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без включення до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 року №889 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №161). Стверджуючи, що оскільки під час проходження військової служби та за останні 24 місяця підряд перед звільненням він на постійній основі отримував таку щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення, тому вона має включатися до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні. У зв'язку з цим просить суд:

- визнати такі дії відповідача протиправними;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні із включенням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 року №889, та з урахуванням фактично виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою від 21.12.2017 року суд прийняв рішення розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та встановив учасникам справи порядок та строки виконання процесуальних дій.

Відповідач подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Посилаючись на те, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260 "Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" грошова допомога, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.

У судове засідання учасники справи не прибули, подали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Частиною 3 статті 194 КАС України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу у порядку письмового провадження на основі наявних у ній матеріалів, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України, допоки наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №202 від 27.06.2017 року був звільнений з військової служби у запас, відповідно до пункту "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з посади заступника начальника штабу 169 пересувної ремонтно-технічної бази (ВЧ А1405). Вислуга років у Збройних Силах склала 25 років 10 місяців. (а.с. 9).

Наказом командира ВЧ А1405 (по стройовій частині) №158 від 07.08.2017 року позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням і направлено для зарахування на військовий облік до Кропивницького міського військового комісаріату м. Кропивницький. (а.с. 10).

Відповідно до цього наказу позивачу була виплачена одноразова грошова допомога по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 за 26 календарних років, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка склала 97 480,50 грн. (а.с. 12)

У жовтні 2017 року позивач звернувся до відповідача із запитами про надання розрахунку обчислення одноразової грошової допомоги по звільненню (а.с. 13, 14).

Листом від 10.11.2017 року №247/ФЕС відповідач повідомив позивача, зокрема про те, що до місячного грошового забезпечення, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, були включені такі види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років 40%, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50%, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці 15% та премія 450%. (а.с. 15)

Позивач, не погодившись з таким розрахунком, вважаючи, що до нього мала б бути включена також щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% місячного грошового забезпечення, яка виплачувалася йому щомісяця у період з вересня 2015 року по серпень 2017 року, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спірні правовідносини стосуються включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII).

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічна норма міститься також у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" та в пункті 38.1 розділу ХХХVІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за №638/15329.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У постанові Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (надалі - постанова №899) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 постанови №899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання цієї постанови наказом Міністра оборони України №550 від 24.10.2016 року затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2016 року за №1470/29600 (надалі - Інструкція №550).

Ця Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Інструкції №550 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць: зокрема військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 8, 9 Інструкції №550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).

Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідно до положень пункту 10 Інструкції №550 командир військової частини у разі вчинення військовослужбовцем порушень, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.

Згідно з пунктом 38.6 розділу ХХХVІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за №638/15329, військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пункті 38.1 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою №889 та Інструкцією №550, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника), залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Подібний підхід регулювання встановлений і щодо розміру винагороди, відповідно до якого до складу грошового забезпечення, з якого обраховується і виплачується винагорода, не введені всі його складові.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 9 Закону №2011-XII, постанови №889, Інструкції, які регулюють підстави, порядок та умови виплати щомісячної одноразової грошової допомоги, висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15.10.2013 року (справа №21-368а13), від 04.11.2014 року (справа №21-473а14), від 19.05.2015 року (справа №21-466а15), від 16.06.2015 року (справа №21-621а15).

Відтак, оскільки винагорода, встановлена постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі частини 2 статті 15 Закону №2011-XII, тому у діях відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди відсутні ознаки протиправності.

Суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, порушень прав позивача не допустив.

Враховуючи відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача при здійсненні нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, немає й підстав для задоволення похідної позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок та доплатити йому цю грошову допомогу.

Тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд установив, що при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 640 грн.

Між тим, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Суд вважає, що даний спір щодо розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби пов'язаний з проходженням військової служби та виконанням військового обов'язку, а відтак, позивач звільнений від сплати судового збору за його подання.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відтак, зайво сплачена сума судового збору може бути повернута позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням та за підтвердження зарахування цієї суми до спеціального фонду Державного бюджету України за місцем розгляду справи.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш