Рішення № 72273909, 19.01.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2018 року № 810/3639/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М. розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» до Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» звернулось до суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 року №0000781401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, оскільки право позивача на віднесення витрат на суму 491 758,00 грн. до складу витрат в рядку 06.1. Декларації «Адміністративні витрати», на суму 88 491,00 грн. до рядку 06.1. «Витрати на збут» підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно відсутності зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю позивача є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру витрат товариством під час перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Окрім того, позивачем зазначається також про неправомірність твердження відповідача щодо заниження товариством доходу від операційної діяльності за 2014 рік в сумі 4 548 084,00 грн. та заниження показника рядку 03 Декларації «Інші доходи». Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 року №0000781401 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачем завищено витрати в рядку 06.1. Декларації «Адміністративні витрати» та рядку 06.2. «Витрати на збут». При цьому відповідач стверджує, що позивачем не підтверджено первинними документами зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю товариства.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

На підставі ст.194 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 16.10.2015 року по 17.12.2015 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Агрозахист Донбас» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 24.12.2015 №415/10-13-22-02-21/30048570 (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2016 №0000092200, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 4 349 259,00грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18.05.2016 №10806/6/99-99-11-02-01-15 скаргу позивача частково задоволено.

Відповідачем з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 18.05.2016 року №10806/6/99-99-11-02-01-15 прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 року №0000781401, яким за порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1. ст.14, п.138.1, 138.2 ст.138, п.135.1, 135.2 ст.135, пп.137.1, 137.4 ст.137 Податкового кодексу України збільшено зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1 385 460,00 грн., у тому числі основний платіж 923 640,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 461 820,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 №0000781401 прийнято на підставі висновків, викладених в акті перевірки, які на думку перевіряючого свідчать про порушення ТОВ «Агрозахист Донбас» податкового законодавства, а саме:

- пп.14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України у взаємовідносинах з ТОВ «Воєводино Груп», ТОВ «Лігал Груп Консалт», ПрАТ «МТС Україна», в результаті чого завищено показники рядка 06.1. Декларації «Адміністративні витрати» на суму 491 758 грн.;

- пп.14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України у взаємовідносинах з ТОВ «Хотел Менеджмент Груп ЛЛС», в результаті чого завищено показники рядка 06.2 Декларації «Витрати на збут» на суму 88 491 грн.;

- пп.137.1 пп.137.4 ст.137 ПК України у взаємовідносинах з ТОВ «Сингента», в результаті чого занижено показники рядка 03 Декларації «Інші доходи» на суму 4548084 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як слідує з акту перевірки, відповідач вважає, що надані ПрАТ «МТС Україна» в січні-жовтні 2014 року послуги мобільного зв'язку (послуги роумінгу, вих. дзвінки за кордон, конвент-послуги, мобільний GPRS-інтернет, WAP GPRS і т.п.) на суму 86969,95 грн. не пов'язані з господарською діяльністю позивача, внаслідок чого останнім завищено показники рядку 06.1 Декларації «Адміністративні витрати» на суму 86 970,00 грн.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням відповідача у зв'язку з наступним.

Як встановлено судом, ТОВ «Агрозахист Донбас» користується послугами мобільного зв'язку, що надаються оператором ПрАТ «МТС Україна» на підставі Договору про надання послуг мобільного зв'язку №4086886/1.10385846 від 28.01.2008 року, відповідно до якого за ТОВ «Агрозахист Донбас» закріплюється особовий рахунок №1.10385846, за яким у оператора обліковуються група номерів мобільних телефонів, які належать позивачеві та використовуються його співробітниками.

Як слідує з наявних в матеріалах справи деталізованої інформації про розрахунки за телекомунікаційні послуги ПрАТ «МТС Україна», загальний розмір витрат на послуги мобільного зв'язку в період з січня 2014 року по жовтень 2014 року становить 86969,95 грн.

На підтвердження оплати послуг мобільного зв'язку всіх абонентських номерів за зазначеним особовим рахунком наявні рахунки за телекомунікаційні послуги ПрАТ «МТС Україна» за період січень-жовтень 2014 року та платіжні доручення щодо оплати послуг мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна».

При цьому, судом встановлено, що використання мобільного зв'язку в ТОВ «Агрозахист Донбас» здійснюється на підставі наказу від 24.01.2008 №24/01 «Про впровадження стільникового (мобільного) зв'язку в товаристві», згідно з яким, зокрема, закріплено Положення про правила користування стільниковим (мобільним) зв'язком ТОВ «Агрозахист Донбас».

Вказаним Положенням встановлено, що користування корпоративним мобільним зв'язком дозволяється працівникам товариства лише у виробничих цілях, при вирішенні питань, пов'язаних з господарською діяльністю ТОВ «Агрозахист Донбас». У зв'язку з цим працівник, якому надане право на користування послугами корпоративного мобільного зв'язку, в момент отримання мобільного телефону та sim-карти підписує акт приймання-передачі службового телефону для користування корпоративним мобільним зв'язком виключно у виробничих цілях.

У Положенні також визначено, що до складу корпоративного мобільного зв'язку включаються, в т.ч. але не виключно, наступні види послуг операторів зв'язку: вартість мобільних розмов; вартість мобільного інтернету (GPRS/EDGE-інтернет, WAPGPRS та ін.); вартість передачі даних GSM; вартість передачі SMS-повідомлень, SMS-лого; вартість послуг голосової пошти; вартість послуг роумінгу.

Крім того, Положенням визначено перелік посад ТОВ «Агрозахист Донбас», яким надається право користування корпоративним стільниковим (мобільним) зв'язком.

Згідно п.п. ґ) п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України (у редакції на час виникнення спірних відносин), адміністративні витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати) відносяться до складу інших витрат платника податків.

Згідно п.138.2ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1ст.139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, вартість послуг мобільного зв'язку включається до складу валових витрат тільки за наявності відповідних документів, які дозволять підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю суб'єкта підприємництва.

При цьому, у чинному законодавстві України відсутній перелік документів, які б підтверджували зв'язок витрат на послуги мобільного зв'язку із господарською діяльністю платника податків.

Проте, у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 26.02.2010 №2412 вказано, що документами, які підтверджують зв'язок витрат на мобільний зв'язок із господарською діяльністю суб'єкта господарювання, є розрахункові документи про оплату послуг мобільного зв'язку на підставі рахунків оператора, наказ керівника про придбання мобільних телефонів та використання їх у господарській діяльності підприємства, угода з оператором мобільного зв'язку про надання послуг, правила користування мобільним зв'язком, затверджені керівником, і т.п.

Аналогічна позиція також відображена в листі Мінтрансзв'язку від 23.04.2010 №3714/11-01-10 та листі Державної адміністрації зв'язку від 23.04.2010 року № 3714/11-01-10.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження зв'язку витрат на послуги мобільного зв'язку з господарською діяльністю надано суду наказ керівника про впровадження стільникового (мобільного) зв'язку в товаристві, Положення про правила користування стільниковим (мобільним) зв'язком ТОВ «Агрозахист Донбас», згідно з яким визначено правила користування корпоративним мобільним зв'язком, перелік посад, яким надається право користування корпоративним стільниковим (мобільним) зв'язком, договір про надання послуг мобільного зв'язку, платіжними дорученнями про оплату мобільних послуг, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, суд не приймає твердження відповідача про те, що ненадання позивачем первинних документів, авансових звітів, які б підтверджували факт відрядження та деталізовані рахунки від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов, журнали обліку дзвінків із зазначеннями цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером, унеможливлює підтвердження зв'язку витрат на послуги мобільного зв'язку з веденням господарської діяльності позивача, оскільки надання таких документів не передбачено жодним нормативним документом.

Аналогічна позиція викладена також в рішеннях Вищого адміністративного суду України - в ухвалі від 18.05.2010 року №К-4877/08, ухвалі від 03.02.2015 року №К/800/59780/14, в ухвалі від 16.12.2014 року по справі №К/9991/4022/12.

Окрім цього, в ухвалі від 24.04.2011 року №К/9991/72305/11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що роумінг - це телекомунікаційна послуга, яка надається абонентам мобільного зв'язку, які обслуговуються мережами різних операторів партнерів, які уклали між собою договір про роумінг, тому для користування послугою міжнародного роумінгу не потрібно виїжджати за межі України, при цьому достатньо здійснити дзвінок до абонента, який обслуговується в мережі іноземного оператора мобільного зв'язку.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Відповідно до змісту листа Вищого адміністративного суду України «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України» від 14.11.2012 року №2379/12/13-12 наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. При застосуванні цих процесуальних норм судам варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

При цьому, суд звертає увагу на те, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2016, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017 року у справі №810/945/16 залишена без змін, вставлено правомірність віднесення позивачем на підставі п.п. ґ) п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України до складу адміністративних витрат витрати на оплату послуг мобільного зв'язку наданих ПрАТ «МТС Україна» в січні-жовтні 2014 року, а також встановлено зв'язок даних витрат з господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем надано належні та достатні докази правомірності врахування витрат на послуги мобільного зв'язку у складі інших витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також докази зв'язку таких витрат з господарською діяльністю ТОВ «Агрозахист Донбас».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та ТОВ «Воєводино Груп», суд виходить з наступного.

Згідно висновку відповідача позивачем неправомірно на порушення вимог пп.14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України включено до складу адміністративних витрат вартість послуг, сплачених на користь ТОВ «Воєводино Груп» в розмірі 250 191,32 грн. в якості оплати за послуги по організації ділової зустрічі працівників позивача в м. Будапешт, Угорщина. При цьому, як слідує з акту перевірки, дане твердження відповідача ґрунтується на тому, що в ході перевірки позивачем на надано документів, які підтверджували зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю ТОВ «Агрозахист Донбас».

Однак з даним висновком відповідача суд погодитися не може, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що основними видами діяльності позивача є оптова торгівля та дистрибуція засобів захисту рослин, посівного матеріалу, мінеральних добрив, зернових культур, в т.ч. здійснення зовнішньоекономічної діяльності (закупівля зазначених товарів за кордоном в нерезидентів-постачальників, їх імпорт та реалізація на території України). ТОВ «Агрозахист Донбас» на території України є постачальником продукції міжнародної групи компаній «Дюпон» («DuPont»), до складу якої входить ТОВ «Дюпон Україна».

Як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, з метою ознайомлення покупців з новими видами продукції, її характеристиками, з метою демонстрації технологій та проведення оглядової екскурсії заводу, високого рівня виробничих технологій «DuPont» та обміном досвіду з сільськогосподарськими підприємствами Угорщини, які співпрацюють з групою компаній «Дюпон» («DuPont»), ТОВ «Дюпон Україна» листом від 08.09.2014 року було запрошено представників позивача взяти участь у навчальних семінарах та інших маркетингових заходах в м.Будапешт, Угорщина в період з 16.10.2014 року по 23.10.2014 року.

При цьому, як слідує із листа-запрошення ТОВ «Дюпон Україна» від 08.09.2014 року, всі витрати, пов'язані з транспортуванням, проживанням та іншими витратами учасників (працівників позивача), покриваються безпосередньо за рахунок позивача.

З цією метою позивачем укладено з ТОВ «Воєводино Груп» договір надання послуг по організації ділової поїздки №1509/14 від 15.09.2014 року.

Згідно п.1.1. договору ТОВ «Воєводино Груп» (Виконавець) зобов'язалося надати послуги по організації ділової поїздки, зустрічі працівників ТОВ «Агрозахист Донбас» (Замовника) з представниками ТОВ «Дюпон Україна» за маршрутом м. Київ, Україна - м. Будапешт, Угорщина - м. Київ, Україна, а Замовник зобов'язався оплатити ці послуги.

Пунктом 1.2. договору визначено, що під послугами розуміються всі необхідні дії Виконавця з підготовки поїздки, придбання авіаквитків, трансфер аеропорт-готель-аеропорт, бронювання номерів в готелі м. Будапешт, Угорщина, візова підтримка, медичне страхування на час поїздки, послуги перекладача, інші послуги, пов'язані з організацією ділової поїздки Позивача.

На підтвердження дотримання вимог пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.10.2. п.138.10 ПК України позивачем надано:

- лист-запрошення ТОВ «Дюпон Україна» від 08.09.2014 року;

- наказ ТОВ «Агрозахист Донбас» №09-10/2014 від 09.10.2014 року та список учасників поїздки до м. Будапешт, Угорщина;

- програму проведення ділової зустрічі для засновників компанії та кошторис витрат на проведення офіційного заходу від 12.10.2014 року.

- договір надання послуг по організації ділової поїздки №1509/14 від 15.09.2014 року;

- кошторис по договору надання послуг по організації ділової поїздки №1509/14 від 10.10.2014 року;

- рахунок №СФ-0000089 від 09.10.2014 року;

- рахунок №СФ-0000090 від 14.10.2014 року;

- акт №ОУ-0000072 здачі-прийняття робіт від 23.10.2014 року;

- звіт про проведення ділової зустрічі засновників ТОВ «Агрозахист Донбас» від 24.10.2014 року;

- звіт про представницькі витрати від 24.10.2014 року;

- банківські виписки про оплату послуг ТОВ «Воєводино Груп».

Відповідно до п.п. г) пп.138.10.2 п.138 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

При цьому, суд вважає, що витрати на відрядження можуть бути включені до витрат платника податків за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податків, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відряджених осіб в переговорах, конференціях або семінарах, інших заходах, що проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в листі від 22.11.2012 року № 5743/0/61-12/15-1415 ДПС України зазначає, що витрати на проведення представницьких заходів можуть включатися до складу витрат за умови наявності належним чином оформлених наступних первинних документів:

- наказу про проведення представницького заходу;

- запрошення іноземних представників (делегацій);

- кошторису витрат;

- актів виконаних робіт,

- звіту про проведений захід тощо.

Як встановлено судом, вищезазначені семінари, ознайомлення працівників позивача з видами продукції «DuPont», заходи по обміну досвідом з сільськогосподарськими підприємствами Угорщини та інші заходи проводилися для донесення необхідної інформації щодо продукції, що є предметом господарської діяльності позивача. Під час даних заходів для представників позивача була доведена необхідна інформація щодо продукції «DuPont», її асортименту і технічних характеристик. Надання такої інформації сприяє, у тому числі кращому розумінню її властивостей, іі відмінності від продукції конкурентів та отриманню інформації щодо її якісних характеристик.

Окрім цього, суд також бере до уваги, що позивач отримав економічний ефект від проведення вказаних заходів, оскільки після їх проведення позивачем з ТОВ «Дюпон Україна» укладено договір, спрямований на реалізацію продукції «DuPont», копія якого наявна в матеріалах справи.

Надані докази вказують на відсутність порушень з боку позивача вимог пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1. ст.14, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України. Позивачем надано усі первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на зв'язок понесених адміністративних витрат з господарською діяльністю ТОВ «Агрозахист Донбас».

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи податкового органу щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів, які б містили достатню інформацію про зв'язок понесених адміністративних витрат з господарською діяльністю позивача. Як підтверджується матеріалами справи, позивачем подавалися заперечення на акт перевірки №18-01-1 від 18.01.2016 року, разом з якими додавалися всі вищеперераховані документи.

За таких обставин витрати позивача в розмірі 254 832,00 грн., в т.ч. ПДВ 4640,68 грн., на оплату послуг ТОВ «Воєводино Груп» згідно договору надання послуг №1509/14 від 15.09.2014 року є витратами, необхідними для забезпечення господарської діяльності ТОВ «Агрозахист Донбас». У зв'язку з цим позивачем правомірно у відповідності до положень п.138.5, п.138.10.12 п.138 ст.138 ПК України витрати в розмірі 250 191,32 грн. включено до складу адміністративних витрат.

З приводу висновків відповідача щодо безпідставності віднесення позивачем складу до адміністративних витрат 171 864,00 грн., сплачених підряднику ТОВ «Лігал Груп Консалт» за проведення ремонтно-оздоблювальних робіт в належному ТОВ «Агрозахист Донбас» нежилому приміщенні, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, пп.пп.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «в» пп.138.10.2 п.138 ст.138 ПК України адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, складаються, зокрема, з витрат на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Згідно пп.14.1.138 п.14.1. ст.14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

З матеріалів справи слідує, що позивачем 05.12.2014 на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення, залу урочистих подій, посвідченого Хоменко Т.Л., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за №1417, було придбано нежиле приміщення загальною площею 1022,9 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 4в.

Дане приміщення придбане позивачем для використання у власній господарській діяльності - розміщення офісу та працівників. Позивачем зазначено та підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за даним приміщенням зареєстрована юридична адреса (місцезнаходження) позивача.

Так, між ТОВ «Агрозахист Донбас» (замовник) та ТОВ «Лігал Груп Консалт» (підрядник) укладено договір №25 про надання послуг щодо технічного консультування нерухомого майна від 22.12.2014 року.

Відповідно до пп.1.1., 3.2.1. договору визначено, що підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати ремонті роботи нежилому приміщенні, зал урочистих подій, загальною площею 1022,9 кв.м, розташованому за адресою: Київська область; Києво-Святошинський район; смт. Чабани; вул. Машинобудівників буд. 4-В. Ціна робіт становить 171 864,00 грн. з ПДВ (п.2.1. Договору).

На виконання даного договору підряду підрядником здійснено у вказаному приміщенні ремонтні роботи, що підтверджується актом надання послуг №37 від 29.12.2014 року, звітом підрядника про виконані роботи від 29.12.2014 року.

Оплату за вказані ремонтні роботи позивачем в повному обсязі сплачено, що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, придбані ремонті роботи від ТОВ «Лігал Груп Консалт» були використані для забезпечення господарської діяльності позивача, оскільки дані роботи були необхідні задля ремонту офісних приміщень за адресою: Київська область; Києво-Святошинський район; смт. Чабани; вул. Машинобудівників буд. 4-В, які належать позивачу на праві власності, що підтверджується копією договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.12.2014 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.12.2014 року.

За таких обставин суд погоджується з тим, що зазначені витрати позивача на оплату ремонтних робіт ТОВ «Лігал Груп Консалт» офісних приміщень є витратами на утримання основних засобів та які у відповідності до пп. «в» пп.138.10.2 п.138 ст.138 ПК України правомірно позивачем включено до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

Щодо фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ «Хотел Менеджмент Груп ЛЛС», суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, у зв'язку з виробничою необхідністю підведення підсумків роботи ТОВ «Агрозахист Донбас» та формування задач товариства на 2014 рік, дослідження питань комерційної співпраці позивача з контрагентами, директором ТОВ «Агрозахист Донбас» видано наказ від 30.01.2014 року №30/01/2014-1 «Про відрядження для участі в республіканському семінарі-практикумі керівників регіональних підрозділів та керівництва підприємства», згідно якого визначено в період з 02 по 04 лютого 2014 року провести в м. Київ семінар-практикум та відрядити для участі в ньому керівників регіональних підрозділів товариства. На виконання наказу №30/01/2014-1 від 30.01.2014 року позивачем затверджено Програму проведення семінару та кошторис витрат на проведення семінару.

Між позивачем та ТОВ «Хотел Менеджмент Груп ЛЛС» укладено договір про надання конференц-послуг від 03.02.2014 №СА1/03.02.2014 .

Відповідно до ст.2 договору ТОВ «Хотел Менеджмент Груп ЛЛС» (виконавець) зобов'язалося надати позивачу (замовнику) конференц-послуги з обслуговування та проживання учасників семінару в період 03-04.02.2014 року в готелі «Ramada Encore Kiev» (м. Київ, Столичне шосе, 103), власником якого являється ТОВ «Хотел Менеджмент Груп ЛЛС». Договором передбачено, що вартість обслуговування учасників семінару складає 13 000,00 грн. з ПДВ, а вартість проживання - 16 665,00 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що в період з 03 по 04 лютого 2014 року проведено семінар-практикум, на якому розглянуто стратегії розвитку ТОВ «Агрозахист Донбас», питання комерційної політики та співпраці з контрагентами товариства.

На підтвердження виконання умов договору №СА1/03.02.2014 про надання конференц-послуг від 03.02.2014 року позивачем надано акт надання послуг №125 від 04.02.2014 року, акт надання послуг №126 від 13.02.2014 року, звіт про проведення семінару-практикуму для керівників регіональних представництввід 13.02.2014 року, звіт про представницькі витрати від 13.02.2014 року.

Послуги по договору №СА1/03.02.2014 від 03.02.2014 року оплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що 22.07.2014 року директором ТОВ «Агрозахист Донбас» видано наказ №22-07/14 «Про проведення офіційного заходу «Підведення підсумків першого півріччя», відповідно до якого передбачено в період 29 по 30 липня 2014 року проведення зустрічі з керівниками представництв позивача на території готелю «Ramada Encore Kiev» (м. Київ, Столичне шосе, 103), а також затверджено програму проведення семінару, кошторис витрат та список учасників заходу.

Між позивачем (замовником) та ТОВ «Хотел Менеджмент Груп ЛЛС» (виконавцем) укладено договір №1042 про надання конференц-послуг від 22.07.2014 року, згідно умов якого Виконавець зобов'язався надати в період 29-30.07.2014 року послуги з обслуговування семінару (конференц-послуги, харчування, проживання учасників).

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, 29-30.07.2014 року на території готелю «Ramada Encore Kiev» було проведено ділову зустріч керівництва ТОВ «Агрозахист Донбас» з керівниками представництв товариства, на якій обговорено підсумки діяльності товариства в першому півріччі 2014 року та питання подальшої комерційної політики позивача.

На підтвердження виконання умов договору №1042 про надання конференц-послуг від 22.07.2014 позивачем надано акт надання послуг №1793 на суму 31 010,00 грн. з ПДВ, звіт про представницькі витрати від 31.07.2014 року, звіт про проведення офіційного заходу з керівниками представництв від 31.07.2014 року.

Вказані послуги по договору в повному обсязі оплачені позивачем, що підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підставі пп.138.10.3. п.138.10. ст.138 ПК України позивачем вартість послуг, наданих ТОВ «Хотел Менеджмент Груп ЛЛС» по зазначених договорах, включено до складу витрат на збут.

Натомість, на думку відповідача, ТОВ «Агрозахист Донбас» допущено порушення вимог пп.14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 ст.14, п.138.1., 138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого неправомірно завищено показники рядку 06.2 декларації «Витрати на збут».

Однак, суд не погоджується з таким твердженням відповідача у зв'язку з наступним.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до пп.138.10.3. п.138.10. ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (зокрема, витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом, інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Бухгалтерський облік витрат на професійну підготовку, навчання, перепідготовку або підвищення кваліфікації здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», згідно з яким ці витрати відносяться до витрат поточного періоду і в залежності від виду та напрямку навчання такі витрати можуть відображатися на рахунках 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Якщо участь працівників у семінарах, конференціях, ділових зустрічах, нарадах передбачає професійну підготовку, навчання або підвищення їх кваліфікації, розгляд та вирішення питань щодо збуту товарів (робіт, послуг), то такі витрати підприємства є витратами, пов'язаними зі збутом товарів (робіт, послуг) та відповідно до пп. «з» пп.138.10.3. п.138.10. ст.138 ПК України включаються до витрат на збут товарів.

За змістом Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, до витрат на збут включаються витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Надання в лютому та липні 2014 року ТОВ «Хотел Менеджмент Груп ЛЛС» зазначених послуг було необхідним для проведення позивачем семінарів, ділових зустрічей з метою підвищення як професійної підготовки працівників позивача, так і вирішення питань комерційної діяльності товариства (збільшення обсягів реалізації (збуту) продукції, підвищення фінансових показників діяльності товариства і т.п.).

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що проведені позивачем заходи були спрямовані на підвищення професійної підготовки працівників позивача, збільшення обсягів реалізації товарів, якими здійснює торгівлю позивач, на поглиблення співпраці з контрагентами та свідчать про зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю ТОВ «Агрозахист Донбас».

За таких обставин понесені позивачем витрати на оплату наданих ТОВ «Хотел Менеджмент Груп ЛЛС» послуг є витратами, пов'язаними зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та у відповідності до пп.138.10.3. п.138.10. ст.138 ПК України правомірно включені позивачем до складу витрат на збут.

Також суд вважає необґрунтованими доводи податкового органу щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів, які б містили достатню інформацію про зв'язок даних витрат з господарською діяльністю позивача. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем подавалися заперечення на акт перевірки №18-01-1 від 18.01.2016 року, разом з якими додавалися всі перераховані документи.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зазначено наступне: «Відповідно до додатку «Взаємовідносини» акту перевірки від 18.08.2014 року №858/05-16-22-01/30048570, підписаного посадовими особами ТОВ «Агрозахист Донбас» кредиторська заборгованість по ТОВ «Сингента» станом на 31.12.2013 року становить - 9 162 200 грн. Відповідно до даних по бухгалтерському рахунку 631 наданого в ході перевірки кредиторська заборгованість ТОВ «Сингента» станом на 01.01.2014 року становить 4 614 116,32 грн.

Згідно п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України: «Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акту або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг».

Згідно п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України: «Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з врахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу».

Враховуючи викладене, ТОВ «Агрозахист Донбас» було порушено пп.137.1, 137.4 ст.137 ПК України, що призвело до заниження показники у рядку 03 Декларації «Інші доходи» на загальну суму 4 548 084 грн., в тому числі по періодах: рік 2014 на суму 4 548 084 грн».

Суд погоджується з твердженням позивача, що даний висновок відповідача не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України та спростовується наступним.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п.137.1. ст.137 ПК України).

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно із ст.137 ПК України, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу (п.137.4 ст.137 ПК України).

Крім того, відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХIV від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст.1 зазначеного вище Закону №996-ХIV від 16.07.1999 року первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, суд зазначає, що пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону №996-ХIV від 16.07.1999 року визначено вимоги щодо належного оформлення первинних документі, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку: назва документа (форма); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна вимога щодо первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, зафіксована у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Таким чином, у відповідності до п.137.1. ст.137 ПК України, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХIV від 16.07.1999 року дохід платника податків від реалізації товарів (надання послуг, виконання робіт) визначається виключно на підставі первинних документів, складених під час здійснення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що зазначення в додатку «Взаємовідносини» Акту перевірки від 18.08.2014 року №858/05-16-22-01/30048570 розміру кредиторської заборгованості по ТОВ «Сингента» станом на 31.12.2013 року в сумі 9 162 200 грн. мало місце внаслідок описки.

Виходячи з вищезазначених положень законодавства, зазначена описка в акті перевірки від 18.08.2014 року №858/05-16-22-01/30048570 не є підставою для формування даних бухгалтерського та податкового обліку платників податків.В той же час, згідно первинних документів, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Агрозахист Донбас», сформованих під час здійснення господарських операцій з ТОВ «Сингента», розмір зазначеної заборгованості станом на вказану дату становив 4 614 116 грн. Дана обставина підтверджена актом звірки розрахунків станом на 31.12.2013 року, який був наданий відповідачу як в ході проведення перевірки, так і повторно доданий до заперечення на акт перевірки №18-01-1 від 18.01.2016 року.

Крім того, на спростування зазначеного висновку відповідача 07.03.2017 року позивачем було замовлено аудиторську перевірку, за результатами якої складено Аудиторський висновок щодо виконання узгоджених процедур з перевірки документального підтвердження взаєморозрахунків між ТОВ «Агрозахист Донбас» та ТОВ «Сингента» станом на 31.12.2013 року №21/03-2017-НН-1 від 21.03.2017 року. Даним аудиторським висновком підтверджено, що станом на 31.12.2013 року кредиторська заборгованість ТОВ «Агрозахист Донбас» перед ТОВ «Сингента» становила 4 104 421,44 грн.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про порушення позивачем пп.137.1, 137.4 ст.137 ПК України та заниження показників рядку 03 Декларації «Інші доходи» на суму 4 548 084,00 грн., суд вважає помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 17.10.2016 №0000781401 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 20 781,91 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 20 781,91 грн.

Керуючись ст.ст.2, 9, 77, 139, 242, 244, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 17.10.2016 №0000781401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (ідентифікаційний код: 30048570, місцезнаходження: 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код: 39471029, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 34) судовий збір у розмірі 20 781 (двадцять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 91 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.