Рішення № 72273663, 05.02.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року № 810/3450/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Волошка О.Л.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Скидан Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України»,провизнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», у якому позивач просить:

- визнати протиправним, нечинним рішення Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» щодо відмови у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у порядку статті 97 Закону України «Про національну поліцію» у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності з 11.07.2017, з втратою професійної працездатності 60% у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- зобов'язати Державну установу «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» призначити, (нарахувати) та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності відповідно до Порядку умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського №4 від 11.01.2016 у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про національну поліцію», що дорівнює 112000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 відкрито провадження у справі №810/3450/17 та призначене попереднє судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримав інвалідність у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому має право на виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням положень абзацу 3 пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та статті 23 Закону України «Про міліцію».

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що правових підстав для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги відсутні, позаяк інвалідність позивача була встановлена через один рік і три місяці після звільнення зі служби. Крім того, звільнення позивача не було пов'язане з хворобою чи інвалідністю, що виключає можливість виплати грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

У судовому засіданні сторони підтримали викладені ними у позовній заяві та відзиві на позовну заяву правові позиції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 01.09.1994 по 06.11.2015 проходив службу в МВС України.

Наказом Національної поліції України від 07.11.2015 №122 о/с ОСОБА_1 відповідно до положень пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» прийнято на службу до Національної поліції України та призначено начальником відділу Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (а.с. 182).

Наказом Національної поліції України від 31.03.2016 №206 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (а.с. 181).

Постановою ВЛК Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 04.11.2016 №49/16 встановлено наявність у ОСОБА_1 на час звільнення захворювань, пов'язаних зі службою в органах внутрішніх справ (а.с. 17).

За результатами огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 з 11.07.2017 встановлена третя група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0198740 від 12.07.2017 (а.с. 18).

24 липня 2017 року позивач звернувся до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» з заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності та втратою професійної працездатності.

Листом від 22.08.2017 №Ш-86/01-2017 Державна установа «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» повідомила позивача про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги у порядку, визначеному статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 20).

Відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги, відповідач виходив з того, що одноразова грошова допомога видається, зокрема, у випадку визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення з поліції. Натомість позивачеві інвалідність визначено через рік і три місяці після звільнення з поліції.

Позивач вважає, що вказана вимога не ґрунтується на вимогах закону, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Підстави, розмір та порядок виплати одноразової грошової допомоги поліцейським визначені у статтях 97-100 Закону України «Про Національну поліцію».

Частиною 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

- загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

- смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

- визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

- визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

- отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

- отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Відповідно до частини 2 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293, затверджений Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Частиною 6 статті 100 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» право на виплату одноразової грошової допомоги мають поліцейські, яким протягом шести місяців після звільнення з поліції визначено інвалідність внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ними служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, датою звільнення позивача зі служби в поліції є 31.03.2016. Натомість інвалідність позивачеві визначена лише 11.07.2017, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0198740 від 12.07.2017.

Таким чином, інвалідність позивачеві визначена через один рік, три місяці та одинадцять днів після звільнення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність умов та підстав для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, позивач як колишній працівник міліції, якому встановлено інвалідність, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу 3 пункту 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та статті 23 Закону України «Про міліцію».

Порядок виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» визначений постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, яким затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Порядок № 850).

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

- 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

- 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

- 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Пунктом 2 Порядку №850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку №850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 Порядку №850).

Відповідно до пункту 10 Порядку №850, грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (пункт 11 Порядку №850).

Отже, виплата одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» здійснюється органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, на підставі наказу, що видається за погодженням з Міністерством внутрішніх справ за наслідком розгляду документів, перелічених у пункті 7 Порядку №850.

Таким чином, отримавши заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги, відповідач зобов'язаний був у п'ятнадцятиденний строк подати до МВС висновок щодо виплати грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пункті 7 Порядку №850.

Органом, уповноваженим на прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 850, є Міністерство внутрішніх справ України, яке приймає відповідне рішення у вигляді погодження або непогодження висновку, складеного органом внутрішніх справ, у якому проходить (проходив) службу працівник міліції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, відмовляючи у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги, заяви позивача з висновком щодо виплати одноразової грошової допомоги на розгляд МВС не надсилав, рішення від МВС про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850 про відмову в призначенні грошової допомоги, не отримував.

Отже, заява позивача від 24.07.2017 про виплату одноразової грошової допомоги була розглянута відповідачем у порядок та спосіб, що не відповідає положенням статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку що викладена у листі Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» від 22.08.2017 №Ш-86/01-2017 відмова у виплаті одноразової грошової допомоги є передчасною та необґрунтованою.

За викладених обставин вимоги позивача у частині визнання протиправним рішення Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» щодо відмови у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що у прохальній частині позовної заяви позивач одночасно просить визнати оспорювану відмову нечинною, з приводу чого суд звертає увагу на таке.

Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

У пункті 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача у цій частині є саме визнання оспорюваної відмови протиправною та її скасування.

Разом з цим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (Порядок №4) та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію».

Так, судом було встановлено, що правових підстав для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги відповідно Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (Порядок №4) та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію», у даному випадку, - немає.

Суд також наголошує, що обґрунтовуючи позовні вимоги, у якості правої підстави для виплати одноразової грошової допомоги позивач посилається саме на вимоги статті 23 Закону України «Про міліцію».

Тобто, на підставі саме цього закону позивачеві належить виплатити одноразову грошову допомогу.

Водночас, рішення про виплату або про відмову виплатити одноразову грошову допомогу з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про міліцію», приймає Міністерство внутрішніх справ відповідно до Порядку №850 за наслідком розгляду заяви міліціонера та документів, перелічених у пункті 7 Порядку №850.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах МВС документів позивача не розглядало, рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги не приймало.

Таким чином, вимоги позивача у частині зобов'язання Державної установи Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності є передчасними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України цілком кореспондуються з положеннями частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У даному випадку судом встановлено, що права позивача були порушені внаслідок розгляду заяви позивача у порядок та спосіб, що не відповідає статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850.

З урахуванням викладеного, зважаючи на необхідність ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 24.07.2017 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», що оформлена листом від 22.08.2017 №Ш-86/01-2017 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ.

Зобов'язати Державну установу «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (ідентифікаційний код 40108981, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) від 24.07.2017 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.02.2018.