Рішення № 72273631, 05.02.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. № 809/1735/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача Мушинського В.Т.,

представника відповідача Пазинюк А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення-,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2017 року Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без достатніх підстав, визначених чинним законодавством, так як законодавець не наділив податковий орган правом застосовування штрафу в разі зарахування коштів, які сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки при його прийнятті податковий орган вийшов за межі наданих повноважень. Зазначив, що шляхом подання податкових декларацій з податку на додану вартість позивачем дійсно самостійно визначені грошові зобов'язання з вищевказаного податку, які у встановлений Законом строк залишились несплачені. Пояснив, що податковий орган у відповідності до п.9 ст.87 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) зараховував кошти, які згідно зазначених у платіжних документах призначень платежу сплачені як поточні податкові платежі, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість (далі -ПДВ). При цьому вважає, що відповідно до змісту положень ПКУ законодавець наділив відповідача правом застосовувати штраф у визначених ст.126 Кодексу розмірах виключно за сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з порушенням строків, а не у разі зарахування коштів, які сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, що має місце в даному випадку. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнала з мотивів, наведених у відзиві на позов. У вступному слові вказала, що законодавством України, як підставу для притягнення до відповідальності у вигляді штрафу, визначено затримку сплати суми грошового зобов'язання. Суду пояснила, що оскільки проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, протягом строків, встановлених законом, на підставі п.126.1 ст.126 ПКУ податковим органом правомірно 20.07.2017 року було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 171 230,28 грн. З огляду на вищевикладене вважає, що податкове повідомлення-рішення за №0019801208 від 20.07.2017 року повністю відповідає положенням чинного законодавства. Просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем з грудня 2009 року по березень 2017 року шляхом подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ та податкових декларацій з податку на додану вартість були самостійно визначені грошові зобов'язання з вищевказаного податку.

При цьому у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання з 14.12.2009 року за Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України обліковувався борг, що підтверджується дослідженими в якості письмових доказів витягами з облікової картки платника з ПДВ та не заперечується представником позивача (а.с .97-111).

Як вбачається з матеріалів справи, даний борг почав погашатися з 25.05.2015 року, в порядку пп.87.9 ст.87 ПКУ шляхом зарахування в його погашення коштів, сплачених Прикарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України в рахунок поточних платежів.

Судом встановлено, що 30.06.2017 року Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість (а.с.14-16).

За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт від 03.07.2017 року за №5680/1208/00704273, згідно якого встановлено порушення термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість протягом строків, встановлених п.57.1 ст.57 ПКУ (а.с. 15).

На підставі даного акту 20.07.2017 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №0019801208, відповідно до якого позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 171 230,28 грн. (а.с.13).

Дані обставини відповідно до вимог ч.1 ст.78 КАС України доказуванню не підлягають, як такі, що визнаються сторонами і в суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставини або добровільності їх визнання.

Суд погоджується з висновками ГУ ДФС в Івано-Франківській області, зробленими за наслідками проведеної перевірки, та з прийнятим вищевказаним податковим повідомленням-рішенням з огляду на нижчевикладене.

Згідно вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України.

Згідно пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 57.1 ст.57 вищевказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.203 ПКУ податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.87.9 ст.87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З огляду на зазначене, податковим органом кошти, сплачені позивачем з 25.05.2015 року, правомірно зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, починаючи з 14.12.2009 року.

Пунктом 126.1. ст.126 ПКУ визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до вимог вищевказаної норми, якою для податкового органу встановлено обов'язок нарахування штрафних санкцій у разі несплати узгоджених сум грошових зобов'язань протягом строків, визначених цим Кодексом, податковим органом правомірно зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10 % та 20% залежно від періоду затримки.

При цьому суд залишає без уваги твердження представника позивача згідно з яким відповідач наділений правом застосовувати штраф у визначених ст.126 Кодексу розмірах виключно за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання, а не в разі зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення з урахуванням наступного.

Так, на переконання суду, порядок сплати чи погашення податкового боргу, у відповідності до приписів ПКУ жодним чином не може скасовувати відповідальність, встановлену ПКУ, чи іншим чином впливати на застосування штрафних санкцій, визначених ст.126 Кодексу, або позбавляти податковий орган повноважень щодо притягнення платника до відповідальності за податкове правопорушення.

Крім того, з системного аналізу положень ПКУ слідує, що штрафні санкції, передбачені ст.126 Кодексу, застосовуються не за сплату податкового зобов'язання з порушенням строку, встановленого чинним законодавством України, а за несплату такого зобов'язання у встановлений строк, незалежно від того, в якому порядку вподальшому був погашений податковий борг.

Одночасно суд не приймає до уваги посилання представника позивача на правову позицію ВАС України, викладену у постанові по справі за №К/800/9365/16 від 21.07.2016 року, оскільки відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені виключно в постановах Верховного Суду.

За таких обставин застосування штрафних санкцій до позивача є правомірним, здійсненим в розмірі та в межах строків встановлених чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги безпідставними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі п.57.1 ст.57, п.87.9 ст.87, ст.ст.126, 203, керуючись ст. ст. 244-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення копії рішення.

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (код 00704273), вул. Бандери,21а, м.Івано-Франківськ, 76000.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, (код 39394463), вул.Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Гундяк В.Д.

Рішення складене в повному обсязі 12.02.2018 року.