Рішення № 72273616, 30.01.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Справа № 808/3173/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «науково-виробниче об’єднання «Укрпромекологія» до Головного управління ДФС в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі – суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю «науково-виробниче об’єднання «Укрпромекологія» (далі - позивач) до Головного управління ДФС в Запорізькій області (далі – відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002671200 від 03 липня 2017 року по штрафу у розмірі 20% на суму 15433,28грн га податкове повідомлення рішення №0002681200 від 03 липня 2017 року по штрафу у розмірі 10% на суму 5483,20 грн.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання висновків Акту 03 липня 2017 року Головне управління ДФС у Запорізькій області виписало податкові повідомлення-рішення №0002671200 по штрафу розмірі 20% на суму 15433,28грн та №0002681200 від 03 липня 2017 року по штрафу у розмірі 10% на суму 5483,20грн. ТОВ «ПВО «Укрпромекологія» не погоджується з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими що підлягають скасуванню.

Представник позивача 29 січня 2018 року до суду подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях, відповідно до яких зазначає, що фахівцями Головного управління ДФС в Запорізькій області здійснено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН позивача, за результатами якої складено акт №356/08-25-12-01/31329313 від 14 червня 2017 року. На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 03 липня 2017 року №0002671200 та №0002681200. Позивачем, в порушення норм податкового кодексу, не сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання у встановлений цим кодексом строк, що призвело до виникненні податкового боргу. Згідно пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього кодексу або за рішенням суду у випадках передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов’язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вважає, що у податкового органу були всі правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача 30 січня 2018 року, прибув у судове засідання та надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явились у судове засідання, хоча и були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому проваджені у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Перешкод для розгляду справи у порядку письмового провадження не встановлено.

23 жовтня 2017 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 07 листопада 2017 року провадження у справі зупинено до 12 грудня 2017 року.

12 грудня 2017 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 12 грудня 2017 року провадження у справі зупинено до 30 січня 2018 року.

30 січня 2018 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

На підставі підпункту 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 у порядку статті 76 Податкового кодексу України завідувачем сектору податків і зборів з юридичних осіб відділення Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькі області ОСОБА_1 проведено камеральну перевірку з питання сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість платника Товариства з обмеженою відповідальністю «науково-виробниче об’єднання «Укрпромекологія».

За результатами перевірки податковим органом складено Акт перевірки №356/08-25-12-01/31329313.

Висновками акту перевірки встановлено порушення правил сплати узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

За результатами перевірки податковим органом стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Укрпромекологія» винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0002681200 від 03 липня 2017 року, яким до позивача застосовано штраф у сумі 5483,20 грн.;

- № НОМЕР_1 від 03 липня 2017 року, яким до позивача застосовано штраф у сумі 15433,28 грн.;

20 липня 2017 року позивачем до ДФС України подано скаргу на податкові повідомлення-рішення №0002681200, № НОМЕР_1 від 03 липня 2017 року.

За результатами розгляду скарги податкові повідомлення-рішення №0002681200, №0002671200 від 03 липня 2017 року залишені без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішення податкового органу, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).

Пунктом 49.18 статті 49 ПК України визначені строки подання податкових декларацій, а саме: податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Порядок визначення сум податкових та грошових зобов'язань встановлений статтею 54 ПК України, пункт 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Податковий же борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту14.1 статті 14 ПК України).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 К України).

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 (далі – Порядок №422).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Судом встановлено, що податковий борг виник на підставі наступного.

Відповідно до картки особового рахунку з податку на додану вартість за 2016 рік станом на 28 квітня 2016 року податкового боргу у позивача не обліковується.

30 квітня 2016 року по строку сплати за податковою декларацією з податку на додану вартість № НОМЕР_2 від 19 квітня 2016 року збільшено недоїмки на суму 69185,10 грн., через що у позивача виник податковий борг.

За травень місяць 2016 року позивачем сплачено до бюджету податку на додану вартість лише у сумі 0,59 грн. (платіжне доручення № 5907856 від 24 травня 2016 року), в наслідок чого частково зараховано в суму погашення податного боргу задекларованого декларацією з податку на додану вартість №9059497110 від 19 квітня 2016 року.

30 травня 2016 року по строку сплати за податковою декларацією з податку на додану вартість №9081188888 від 19 травня 2016 року збільшено недоїмки на суму 50837,00 грн. І

За червень місяць 2016 року позивачем не сплачено до бюджету суми зобов’язання з податку на додану вартість.

30 червня 2016 року по строку сплати за податковою декларацією з податку на додану вартість №9103195578 від 21 червня 2016 року збільшено недоїмки на суму 25856,00 грн.

За липень 2016 року позивачем сплачено до бюджету податку на додану вартість у сумі:

- платіжне доручення № 6506523 від 14 липня 2016 року у сумі 25856,00 грн.;

- платіжне доручення № 6506522 від 14 липня 2016 року у сумі 50836,41 грн.;

- платіжне доручення № 6757651 від 26 липня 2016 року у сумі 0,59 грн.;

- платіжне доручення № 6803883 від 26 липня 2016 року у сумі 8845,41 грн.)

Таким чином, позивачем сплачено податкового боргу на загальну суму 85538,41 грн., що повністю погасило задекларовану суму за податковою декларацією з податку на додану вартість №9059497110 від 19 квітня 2016 року та частково за податковою декларацією з податку на додану вартість №9081188888 від 19 травня 2016 року, яка є першою із списку декларацій, що були предметом перевірки та причиною визначення штрафних санкцій та прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються по даній справі.

30 липня 2016 року по строку сплати за податковою декларацією з податку на додану вартість №9124948195 від 19 липня 2016 року збільшено недоїмки на суму 8846,00 грн. $

За серпень місяць 2016 року позивачем сплачено до бюджету податку на додану вартість лише у сумі 11463,00 грн. (платіжне доручення № 7285728 від 29 серпня 2016 року), що частково погасило задекларовану суму за податковою декларацією з податку на додану вартість №9081188888 від 19 травня 2016 року.

30 серпня 2016 року по строку сплати за податковою декларацією з податку на додану вартість №9150622000 від 19 серпня 2016 року збільшено недоїмки на суму 11463,00 грн.

За вересень 2016 року позивачем сплачено до бюджету податку на додану вартість у сумі:

- 0,59 грн. відповідно до платіжного доручення № 7727846 від 27 вересня 2016 року, що було зараховано до суми боргу за декларацією з податку на додану вартість №9081188888 від 19 травня 2016 року;

- 37819,41 грн. відповідно до платіжного доручення № 7794436 від 30 вересня 2016 року, що частково погасило задекларовану суму за податковою декларацією з податку на додану вартість №9081188888 від 19 травня 2016 року та частково погасило задекларовану суму за податковою декларацією з податку на додану вартість №9103195578 від 21 червня 2016 року.

- 30 вересня 2016 року по строку сплати за податковою декларацією з податку на додану вартість №9173001733 від 20 вересня 2016 року збільшено недоїмки на суму 37820,00 грн.

За жовтень 2016 року позивачем сплачено до бюджету податку на додану вартість у сумі:

- 0,59 грн. відповідно до платіжного доручення №8229517 від 27 жовтня 2016року;

- 54831,41 грн. відповідно до платіжного доручення № 8266159 від 28 жовтня 2016 року, що повністю погасило задекларовані суми за податковою декларацією з податку на додану вартість №9103195578 від 21 червня 2016 року;

- за податковою декларацією з податку на додану вартість №9124948195 від 19 липня 2016 року;

- за податковою декларацією з податку на додану вартість №9150622000 від 19 серпня 2016 року.

30 жовтня 2016 року по строку сплати за податковою декларацією з податку на додану вартість №9195925319 від 18 жовтня 2016 року збільшено недоїмки на суму 54832,00 грн.

За листопад 2016 року позивачем сплачено до бюджету податку на додану вартість у сумі:

- 30000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №5282 від 18 листопада 2016 року;

- 69000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №5328 від 25 листопада 2016 року, що повністю погасило задекларовані суми за податковою декларацією з податку на додану вартість №9173001733 від 20 вересня 2016 року;

- За податковою декларацією з податку на додану вартість №9195925319 від 18 жовтня 2016 року.

Податковим органом надано до суду інтегровану картку платника податків з податку на додану вартість, відповідно до якої судом встановлено, що сплачені суми податку на додану вартість відповідно до платіжних доручень, зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Згідно з пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи те, що податковим органом у порядку черговості було здійснено зарахування відповідних платежів у рахунок сплати податкового зобов'язання, суд приходить до висновку, що податковий орган при прийнятті податкові повідомлення-рішення №0002681200, №0002671200 від 03 липня 2017 року про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати самостійно задекларованої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений діючим законодавством.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений статті 255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений статтею 295 КАС України.

Рішення складено у повному обсязі 30 січня 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов