Рішення № 72273469, 12.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року о/об 15 год. 09 хв.Справа № 808/3457/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69121, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – позивач, ФОП ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі – відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: 1) податкове повідомлення-рішення від 11.08.2017 за №00016151312, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 15370 грн. 10 коп., у тому числі: 10333 грн. 26 коп. - за податковим зобов'язанням; 5036 грн. 84 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; 2) податкове повідомлення-рішення від 11.08.2017 за №00016181312, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору на суму 1227 грн. 77 коп., у тому числі: 822 грн. 95 коп. - за податковим зобов'язанням; 403 грн. 82 коп. - за штрафними (штрафними) санкціями; 3) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2017 за №Ф-001625-1312 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 13530 грн. 03 коп.; 4) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.08.2017 за №0016241312, яким позивачу нараховано штрафні санкції у сумі 1483 грн. 87 коп.

У позові (а.с.4-9) позивачем зазначено, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт №291/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 24.07.2017. На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 11.08.2017 за №00016151312, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 15370,10 грн.; податкове повідомлення-рішення від 11.08.2017 за №00016181312, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 1226,77 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2017 за №Ф-0016251312 зі сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 13530,03 грн.; рішення від 11.08.2017 за №0016241312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1483,87 грн. За результатами перевірки контролюючий орган робить хибний висновок про порушення: п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України у результаті чого занижено суму оподаткованого доходу за перевіряємий період на суму 58324,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 10333,26 грн.; пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.3 п.161 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, а саме занижено суму утриманого військового збору з суми чистого оподаткованого доходу за перевіряє мий період в сумі 822,95 грн.; п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8, ч.7, ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування" - занижено за період 2014-2016 роки суму чистого доходу від підприємницької діяльності, в результаті чого занижено зобов'язання зі сплати єдиного внеску на суму 13530,04 грн. Підставою для висновків про порушення, стало завищення валових витрат на придбання дизельного пального, яке на думку перевіряючих відбулося у зв'язку з тим, що списання паливно-мастильних матеріалів повинно здійснюватися згідно з фактичною вартістю витрачених пально-мастильних матеріалів з урахуванням норм витрат наведених у наказі Мінтрансу від 10.02.1998 за №43 "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті". Відповідно до норм наказу №43 податківцями зроблений розрахунок норм витрат дизельного палива (додаток №1 до Акту). Спираючись на проведений розрахунок норм витрат дизельного палива, перевіряючими встановлено завищення валових витрат на дизельне пальне. Наказ №43 не був поданий на реєстрацію в Мін'юсті. Отже цей Наказ не є нормативно-правовим актом, який поширюється на всі без винятків підприємства, які використовують автомобілі. Держадміністрація автомобільного транспорту у своєму листі від 12.08.2009 №3623-21/07/19-09 зазначила, що Наказ №43 призначений для підприємств, організацій і установ (юридичних осіб) різних форм власності, які діють на території України й експлуатують автомобілі. Однак про обов'язок використання згаданого наказу Держадміністрація автомобільного транспорту не говорить. Організаційно-правова форма позивача - фізична особа-підприємець не відноситься до суб'єктів, зазначених у загальних положеннях даного наказу. Тому наказ Мінтрансу України №43 від 10.02.1998 не поширюється на позивача. Крім того, вказаний наказ носить відомчий характер, є обов'язковим лише для підприємств, установ, організацій, які входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (а.с.89-90), в якому зазначив, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та підтверджених відповідно до первинних документів, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, виявлено розбіжності (у зв'язку із тим, що ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано акти списання пального, тому документами які підтверджують використання дизельного палива є подорожні листи та товарно-транспортні накладні), а саме: віднесення до суми витрат вартості використаного пального на загальну суму 58324,00 грн., придбане у постачальників та списане відповідно до первинних документів (подорожніх листів та товарно-транспортних накладних) за нормою вищою ніж встановлено чинним законодавством. Відповідно наданих до перевірки первинних документів, ФОП ОСОБА_1 понаднормово списано дизельне пальне на загальну суму 58324,00 грн. (без урахування ПДВ) та повністю віднесеного до складу валових витрат декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік у сумі 3461,00 грн., 2015 рік у сумі 2041,00 грн., 2016 рік у сумі 52822,00 грн. В податковому обліку розмір матеріалів та сировини списаний понад норм не визнається використаним в господарській діяльності. Відповідно до ст.5 Закону України "Про автомобільний транспорт" державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані, зокрема, на раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів і нормування експлуатаційних витрат палива для колісних транспортних засобів в Україні, здійснюється згідно з нормативним документом. Таким нормативним документом є "Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті", затверджені наказом Мінтрансу України від 10.02.1998 за №43. На порушення п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.4, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України позивачем необгрунтовано включено до складу валових витрат витрати на загальну суму 58324,00 грн. (без урахування ПДВ), які не підтверджені первинними документами, що засвідчують використання дизельного пального в господарській діяльності.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Судом з'ясовано і сторонами не заперечується, що за результатами планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, складено Акт №291/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 24.07.2017 (а.с.10-35).

Результатом розгляду ГУ ДФС у Запорізькій області Акту перевірки №291/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 24.07.2017 стало прийняття 11.08.2017 відносно ФОП ОСОБА_1:

1) податкового повідомлення-рішення №00016151312 від 11.08.2017, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 15370 грн. 10 коп., у тому числі: 10333 грн. 26 коп. - за податковим зобов'язанням; 5036 грн. 84 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.36);

2) податкового повідомлення-рішення №00016181312 від 11.08.2017, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору на суму 1227 грн. 77 коп., у тому числі: 822 грн. 95 коп. - за податковим зобов'язанням; 403 грн. 82 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.37);

3) вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-001625-1312 від 11.08.2017 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 13530 грн. 03 коп. (а.с.38);

4) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0016241312 від 11.08.2017, яким позивачу нараховано штрафні санкції у сумі 1483 грн. 87 коп. (а.с.39).

З'ясовано, що стосовно калькуляцій та числових показників спір між сторонами відсутній.

За змістом дослідженого судом Акту №291/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 24.07.2017 перевіркою правильності визначення витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та підтверджених відповідно до первинних документів, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, виявлено розбіжності (у зв'язку із тим, що ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано акти списання пального, тому документами які підтверджують використання дизельного палива є подорожні листи), а саме: віднесення до суми витрат вартості використаного пального на загальну суму 58324,00 грн., придбане у постачальників та списане відповідно до первинних документів (подорожніх листів) за нормою вищою ніж встановлено чинним законодавством. ФОП ОСОБА_1 понаднормово списано дизельне пальне на загальну суму 58324,00 грн. (без урахування ПДВ) та повністю віднесеного до складу валових витрат декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік у сумі 3461,00 грн., 2015 рік у сумі 2041,00 грн., 2016 рік у сумі 52822,00 грн. В податковому обліку розмір матеріалів та сировини списаний понад норм не визнається використаним в господарській діяльності. Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 "Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" на підставі даних (марки транспортного засобу, маршруту, пробігу, маси вантажу, кількості списаного ДП та інше) наведених у наданих до перевірки первинних документах (подорожніх листах), було зроблено розрахунок нормативних витрат дизельного палива по кожному автомобілю, який здійснював перевезення вантажу у перевіряємий період відповідно до встановлених чинним законодавством норм. На порушення п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України фізичною особою-підприємцем необґрунтовано включено до складу валових витрат на загальну суму 58324,00 грн. (без урахування ПДВ), які не підтверджені первинними документами, що засвідчують використання дизельного пального в господарській діяльності. Фактично перевіркою встановлено, що сума чистого доходу за 2014-2016рр. (з урахуванням даних перевірки викладених вище) склала 100425,86 грн., а саме по періодах: за 2014 рік на суму 10537,40 грн., за 2015 рік на суму 18841,27 грн., за 2016 рік на суму 71047,19 грн. Перевіркою встановлено заниження чистого доходу на загальну суму 58324,00 грн., а саме за 2014 рік на суму 3461,00 грн., за 2015 рік на суму 2041,00 грн., за 2016 рік на суму 52822,00 грн. Вказане заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності за 2015р. - 2016р. на загальну суму 58324,00 грн., потягнуло за собою, на думку контролюючого органу, порушення: 1) п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму оподатковуваного доходу за перевіряємий період на суму 58324,00 грн. (в т.ч. за 2014 рік - 3461,00 грн., за 2015 рік - 2041,00 грн., за 2016 рік - 52822,00 грн.), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 10333,26 грн. (в т.ч. за 2014 рік - 519,15 грн., за 2015 рік - 306,15 грн., за 2016 рік - 9507,96 грн.); 2) пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України - заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період в сумі 822,95 грн. (в т.ч. за 2015 рік - 30,62 грн., за 2016 рік - 792,33 грн.); 3) п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.5 , ч.7, ч.11 ст.8, ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - ФОП ОСОБА_1 було занижено за період 2014р. - 2016р. суму чистого доходу від підприємницької діяльності, в результаті чого занижено зобов'язання зі сплати єдиного внеску на суму 13530,04 грн.; у звітності сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", занизив суми нарахованої заробітної плати у 2014 році на загальну суму 8319,31 грн., в результаті чого занизив зобов'язання зі сплати єдиного внеску у 2014 році на суму 3340,94 грн.; 4) п.1 розділу ІІІ «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, а саме: ФОП ОСОБА_1 не подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за серпень 2014 року.

З’ясовуючи правомірність застосування відповідачем, під час розрахунку чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності суд бере до уваги те, що п.1 Наказу Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» затверджені Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

У загальних положеннях «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» зазначено: «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.».

Згідно з ч.1 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення (ч.2 ст.128 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.128 Господарського кодексу України громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Оскільки відповідачем здійснювалась планова документальна виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а не підприємства, установи та організації (юридичної особи), то "Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" на нього не поширюються.

Як зазначено у пп.2.1.5 п.2.1 розділу 2 "Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті", для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документа, обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, технологічних машин і механізмів, автомобілів при виконанні спеціальної роботи або здійсненні перевезень в специфічних умовах експлуатації, виконанні технологічних операцій встановлюються тимчасові та тимчасові індивідуальні, базові, базові лінійні та диференційовані норми витрат палива з уточненням, за необхідності, коефіцієнтів їх коригування, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство) ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах (форма заявки на розроблення - згідно з додатком Е). Тимчасові індивідуальні норми є чинними для конкретного підприємства (суб'єкта господарювання), що замовило їх розроблення для використання у період апробації в певному регіоні та умовах експлуатації транспортних засобів (обладнання), без права поширення на транспортні засоби (обладнання) інших підприємств, організацій (суб'єктів господарювання), у тому числі суб'єктів господарювання, які входять до складу однієї установи, відомства тощо. При цьому збираються дані щодо специфічних умов експлуатації техніки кожним підприємством (суб'єктом господарювання) в певних умовах для отримання статистично значимої кількості незалежних та неупереджених даних щодо апробації тимчасових індивідуальних норм залежно від всього розмаїття умов експлуатації, технічного стану техніки, особливостей її конструктивного виконання (комплектації) тощо.

Відповідачем не доведено, що «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» визначені у 1998 році і переглянуті востаннє у 2012 році (згідно внесених змін) поширюються на автотранспортні засоби, якими користується ФОП ОСОБА_1 у власній господарській діяльності, з урахуванням їх року випуску, специфічних умов експлуатації, тощо.

Подорожні листи (на підставі яких здійснювались відповідачем власні розрахунки витрати палива) не передбачають умов експлуатації транспортних засобів. Отже, здійснені відповідачем розрахунки не є точними і достовірними.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням від 11.08.2017 за №00016151312, №00016181312, вимозі про плату боргу (недоїмки) від 11.08.2017 за №Ф-001625-1312 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.08.2017 №0016241312, судом вивчені приписи: п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України; пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України; п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.5, ч.7, ч.11 ст.8, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

З урахуванням обставин справи, досліджених судом доказів суд приходить до висновку про не підтвердження порушення ФОП ОСОБА_1: п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України; пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України; п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.5, ч.7, ч.11 ст.8, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», за періоди зазначені в Акті перевірки №291/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 24.07.2017.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення: №00016151312, №00016181312, вимога про плату боргу (недоїмки) №Ф-001625-1312, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0016241312 прийняті 11.08.2017 відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 640 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №00016151312 від 11.08.2017, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 15370 грн. 10 коп., у тому числі: 10333 грн. 26 коп. - за податковим зобов'язанням; 5036 грн. 84 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №00016181312 від 11.08.2017, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання з військового збору на суму 1227 грн. 77 коп., у тому числі: 822 грн. 95 коп. - за податковим зобов'язанням; 403 грн. 82 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про плату боргу (недоїмки) №Ф-001625-1312 сформовану 11.08.2017 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, якою Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 запропоновано сплатити 13530 грн. 03 коп. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0016241312, прийняте 11.08.2017 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, яким Фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 нараховано штрафні санкції у сумі 1483 грн. 87 коп.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69121, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.166; ідентифікаційний код 39396146) судовий збір у сумі 640 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Рішення виготовлено у повному обсязі 15.02.2018.

Суддя О.О. Прасов