Рішення № 72273342, 12.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року о 16 год. 05 хв. Справа № 808/794/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 24.02.2017 №000004.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішення відповідача №00004 від 24.02.2017 є незаконним, оскільки тимчасова виносна рекламна конструкція, яка була встановлена без дозволу виконавчого органу Запорізької міської ради та незаконне розміщення якої стало підставою для притягнення позивача до майнової відповідальності у вигляді штрафу за оскаржуваним рішенням не належить позивачу та останнім ніколи не використовувалась. Таким чином, у діях позивача відсутня вина у вчиненні порушення норм Закону України «Про рекламу», а отже відсутні підстави для застосування до позивача відповідальності. Крім того, представник позивача в судовому засіданні вказував на порушення порядку відповідачем проведення перевірки. З огляду на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 25.04.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №808/794/17. Закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 18.05.2017.

Ухвалою суду від 18.05.2017 зупинено провадження у справі до 13.06.2017.

13.06.2017 провадження у справі поновлено. Ухвалою суду від 13.06.2017 зупинено провадження у справі до 06.07.2017.

06.07.2017 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 06.07.2017 зупинено провадження у справі до 22.08.2017.

22.08.2017 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 22.08.2017 зупинено провадження у справі до 18.09.2017.

Розпорядженням керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду №245 від 05.10.2017 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №808/794/17, у зв’язку з припиненням здійснення повноважень судді Запорізького окружного адміністративного суду Нестеренко Людмили Олексіївни.

Ухвалою суду від 09.10.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №808/794/17 за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Головного Управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про визнання незаконним та скасування рішення. Призначено судове засідання на 26.10.2017.

Ухвалою суду від 26.10.2017 зупинено провадження в адміністративній справі №808/794/17 до 26.11.2017. Наступне судове засідання призначено 27.11.2017.

27.11.2017 провадження у справі поновлено. У судовому засіданні 27.11.2017 оголошено перерву до 18.12.2017.

18.12.2017 відкладено розгляд адміністративної справи №808/794/17 та призначено підготовче судове засідання на 15.01.2018.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі №808/794/17. Призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2018.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові та наданих під час розгляду справи поясненнях.

У судове засідання з’явився також представник відповідача. Матеріали справи містять письмові заперечення, в яких, зокрема, зазначено про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не надав належних доказів, якими мотивує обставини, викладені у позові. Вказує, що позивач вводить в оману суд твердженнями, що тимчасова виносна рекламна конструкція не належить Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 Жодних пояснень, зауважень, заперечень та клопотань щодо відсутності будь-якого речового права на рекламну конструкцію на адресу відповідача з боку позивача не надходило. Таким чином, рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 24.02.2017 №00004 прийнято Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області у межах та на підставі закону, з урахуванням всіх обставин справи, а отже є законним. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену у запереченнях. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства, у судовому засіданні 12.02.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

09.02.2017 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області складено протокол про порушення законодавства про рекламу №000001 відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693.

У протоколі зазначено про те, що в порушення вимог ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу» в м. Запоріжжі по вул. Запорізька, 106, біля магазину «СССО» («СССР»), розташована тимчасова виносна рекламна конструкція без дозволу виконавчого органу міської ради.

На підставі зазначеного протоколу позивачем винесено рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 20.02.2017 року № 000004.

20.02.2017 на розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу з'явилась гр. ОСОБА_4, яка в усній формі заявила клопотання про перенесення розгляду матеріалів справи на 24.02.2017.

24.02.2017 на підставі матеріалів справи та протоколу засідання Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 24.02.2017 №000004, встановлено порушення вимог частини 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме - в м. Запоріжжі по вул. Запорізька, 106, біля магазину «СССО» («СССР»), розташована тимчасова виносна рекламна конструкція без дозволу виконавчого органу міської ради, та прийнято Рішення № 000004, яким до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, застосовано штрафні санкції в розмірі 4 250,00 грн., зобов'язано сплатити штраф в установленому порядку та у 3-денний строк після сплати штрафу письмово повідомити Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до наступних висновків.

Засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 (надалі – Закон № 270/96-ВР), який регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

За приписами частини першої статті 26 Закону України №270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Отже, відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України, а також відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах регулюється, зокрема, Законом України "Про рекламу", Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2013 року №2067.

Відповідно до ст.1 Закону № 270/96-ВР:

- реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

- зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

- особа - фізична особа, в тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні;

- рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Згідно ч.1 ст.16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Пунктом 3 Типових правил розміщення реклами, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29.12.2003 №2067, передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Як зазначає відповідач у протоколі, тимчасова виносна рекламна конструкція, розміщена в м. Запоріжжя по вулиці вул. Запорізька, 10б, біля складу-магазину «СССО», належить Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 Дозволу виконавчого органу міської ради на розміщення цієї конструкції позивач не отримував.

Позивач, під час розгляду адміністративної справи не заперечував проти відсутності дозволу на розміщення рекламного стенду, разом з тим вказував, що рекламний стенд взагалі не належить позивачу, а належить суб'єкту господарювання який здійснює господарську діяльність поряд з ФОП ОСОБА_3

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З метою всебічного та об’єктивного розгляду справи у судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_5, який під присягою пояснив суду, що здійснює господарську діяльність у будівлі, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10-б, прим. 4, тобто в тій же будівлі, що і позивач. Стверджує, що вказане приміщення орендує відповідно за договором оренди у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 Також вказав, що тимчасова виносна конструкція біля магазину «СССО» належить йому на праві власності та була придбана ним у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 Крім того, свідок пояснив, що будь-яких перевірок у нього щодо розташування ним тимчасової виносної конструкції біля будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10-б уповноваженими особами відповідача не проводились.

На підтвердження викладених обставин ОСОБА_5 надав суду копію договору оренди №07102016/01-Ш від 07.10.2016, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (Орендар).

Відповідно до п. 1.1. даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування частину нежитлового приміщення, надалі іменоване «об’єкт оренди», в будівлі, розташованій за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10-б, рим. 4 загальною площею 80,25 кв.м.

Крім того, ОСОБА_5 надав суду копію витягу з Книги №2 обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №20/1 від 20.01.2017, копію накладної №20/1 від 20.01.2017 на підтвердження придбання у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 стенду рекламного вартістю 475,00 грн.

Вказані документи були належним чином досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Також у якості свідка судом було допитано головного спеціаліста відділу контролю у сферах захисту споживачів, реклами, антитютюнового законодавства управління захисту споживачів ОСОБА_8 ОСОБА_8 зазначив, що ним було проведено перевірку м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 10-б, виявлено тимчасову виносну конструкцію біля будівлі та складено протокол відносно Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно (п.1 ч.2 ст.27 Закону № 270/96-ВР).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

Повторне вчинення вказаного порушення протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі (ч.4 ст.27 Закону № 270/96-ВР).

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.7 ст.27 Закону № 270/96-ВР).

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів (ч.8 ст.27 Закону № 270/96-ВР).

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов’язковою умовою притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності є вчинення саме ним того чи іншого правопорушення. Як наголошують зазначені вище приписи Закону №270/96-ВР, тільки винні особи мають нести відповідальність за порушення норм Закону № 270/96-ВР.

При цьому, суд зазначає, що саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо встановлення особи якою вчинено правопорушення у сфері реклами та притягнення її до відповідальності, чого в даному випадку зроблено не було.

Так, оскаржуване рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу винесене щодо ФОП ОСОБА_3 за розташування тимчасової виносної конструкції біля магазину без дозволу органу виконавчої влади. В той же час, під час розгляду справи судом встановлено, що тимчасова виносна конструкція, про яку йде мова у рішенні та протоколі, не використовувалась позивачем та взагалі належить іншому суб’єкту підприємницької діяльності - ОСОБА_5, що підтверджується зібраними під час розгляду справи доказами.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що під час перевірки жодних зауважень, заперечень щодо встановлених перевіркою обставин представник позивача не надав, оскільки те, що позивач не погоджується із прийнятим на підставі перевірки рішенням підтверджується зверненням Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до суду із даним позовом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розглядаючи справу за наявними у ній доказами, заслуховуючи позицію сторін та показання свідків, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, не надано суду достатніх доказів на обґрунтування своєї позиції.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підгялають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 243-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (69060, м.Запоріжжя, вул.Новоросійська, буд.135, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (69002, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, 105-А, код ЄДРПОУ 40311343) про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 24.02.2017 №000004.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 сплачену суму судового збору в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 15.02.2018.

Суддя М.С. Лазаренко