Рішення № 72272871, 07.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року о 12 год. 15 хв.Справа № 808/3086/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання дій незаконними, нарахування грошового забезпечення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі – відповідач, Офіс ВПП ДФС), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

визнати факт порушення трудового законодавства щодо незаконного перебування позивача – ОСОБА_1 в розпорядженні МГУ Міндоходів – ЦО з обслуговування великих платників у період з 28.05.2014 по 11.03.2015;

зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення по останній штатній посаді за період незаконного перебування позивача в розпорядженні МГУ Міндоходів – ЦО з обслуговування великих платників, а саме з травня 2014 року по березень 2015 року, у розмірі 68192,08 грн.;

зобов’язати відповідача підготувати та направити до Управління Пенсійного фонду в Запорізькій області довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відносно ОСОБА_1 за період з липня 2014 по березень 2015.

Ухвалою суду від 13 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №808/3086/17 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків ДФС в частині позовних вимог про визнання факту порушення трудового законодавства щодо незаконного перебування позивача – ОСОБА_1 в розпорядженні МГУ Міндоходів – ЦО з обслуговування великих платників у період з 28.05.2014 по 11.03.2015.

Ухвалою суду від 13.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду на 28.11.2017.

Ухвалою суду від 28.11.2017 провадження у справі зупинено до 18.12.2017.

Ухвалою суду від 18.12.2017 провадження у справі поновлено. Крім того, ухвалою суду від 18.12.2017 відкладено розгляд справи та призначено підготовче судове засідання на 11.01.2018.

Ухвалою суду від 11.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.02.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив службу в органах податкової міліції та на підставі наказу №1291-о від 14.05.2014 був звільнений з посади заступника начальника – начальника головного оперативного відділу та зараховано у розпорядження МГУ Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників. Зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, особи начальницького складу могли зараховуватись в розпорядження органу на строк не більше 15 діб. Проте, в супереч вимог законодавства України позивач перебував у розпорядженні МГУ Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників до 11.03.2015, та лише наказом №26-о від 11.03.2015 його було призначено на посаду в.о. заступника начальника оперативного управління СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів. Зазначає, що у період перебування у розпорядженні МГУ Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників позивачу в червні 2014 року за травень 2014 року було нараховано грошове забезпечення лише за 11 робочих днів у розмірі 2480,75 грн.

Позивач вказує на те, що після 28.05.2014 до відділу оплати праці накази з особового складу про призначення (відрядження, звільнення) щодо нього не надходили, у зв’язку з чим ОСОБА_1 у період з 28.05.2014 по 11.03.2015 безпідставно перебував у розпорядженні МГУ Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників та при цьому не отримував грошове забезпечення, чим порушено його конституційні права.

Також, позивач вказував на те, що не нарахування грошового забезпечення у період з 28.05.2014 по 11.03.2015 призвело до порушення прав позивача на отримання пенсійних виплат, оскільки при розрахунку розміру пенсійних виплат береться до уваги розмір отриманого грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням, проте, у зв’язку з безпідставним передуванням позивача у розпорядженні МГУ Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників призвело до не нарахування грошового забезпечення більш ніж як за 10 місяців. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що ОСОБА_1 дійсно був зарахований у розпорядження МГУ Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників на строк з 14 травня 2014 року по 28 травня 2014 року, а наказом від 11.03.2015 №26-о «По особовому складу податкової міліції» позивача було призначено виконуючим обов’язки заступника начальника оперативного управління СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів. Вказує на те, що при організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження на строк не більше 15 діб, та лише у виняткових випадках, пов’язаних з особливими обставинами, перебування у розпорядженні понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Голови ДФС.

Представник відповідача вказував на те, що позивача було зараховано у розпорядження МГУ Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників саме на 15 діб, та жодних рішень про продовження строку його перебування у розпорядженні МГУ Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників не приймалось, у зв’язку з чим грошове забезпечення виплачено саме за 11 робочих днів. Вказує на те, що чинним законодавством було встановлено, що перебування у розпорядженні понад два місяці продовжується без оплати.

У зв’язку з чим вважає, що відповідачем не було порушено прав та законних інтересів позивача, а довідка про розмір грошового забезпечення направлена до органів Пенсійного фонду України, у відповідності до вимог чинного законодавства України та з відображенням сум які фактично були нараховані та виплачені позивачу за 24 місяці перед звільненням. У зв’язку із викладеним представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв’язку, встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що наказом першого заступника Міністра від 14.05.2014 №1291-о «Про звільнення з посад працівників податкової міліції», наказано звільнити із займаних посад та зарахувати у розпорядження Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників, серед іншого: полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-020656), заступника начальника – начальника головного оперативного відділу спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжоегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників.

В червні 2014 року за травень 2014 року позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення за 11 робочих днів у розмірі 2480,75 грн. (в т.ч. основний оклад – 1519,74 грн.; надбавки за звання – 78,16 грн.; вислугу – 559,27 грн., компенсація сум податку з доходів фізичних осіб – 323,58 грн.).

Інші виплати грошового забезпечення до 11.03.2015 на користь позивача не здійснювались, що не заперечувалось представниками сторін.

Наказом Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників від 11.03.2015 №26-о «По особовому складу податкової міліції» призначено полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-020656), який перебуває в розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників, виконуючим обов’язки заступника начальника оперативного управління Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, встановивши йому посадовий оклад згідно зі штатним розписом.

18 липня 2016 року позивача було звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів).

Позивач, не погодившись з діями щодо не виплати йому грошового забезпечення з за весь період перебування у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Під час судового розгляду справи встановлено, що підставою для невиплати позивачу грошового забезпечення за весь період перебування у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників, став висновок про те, що оскільки ОСОБА_1 був зарахований у розпорядження лише на 15 діб, то і відповідно грошове забезпечення могло бути виплачено за вказаний період.

Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю такого твердження відповідача, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» установлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114.

Так, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки (далі – Положення №114).

Відповідно до підпункту «в» пункту 40 Положення №114 (в редакції чинній на момент прийняття наказу про зарахування позивача у розпорядження Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників) Призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке: при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках /крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною/, на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.

Станом на момент прийняття наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.05.2014 №1291-о «Про звільнення з посад працівників податкової міліції», ОСОБА_1 мав спеціальне звання полковник міліції, а відтак відносився до старшого начальницького складу.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до пункту 40 Положення №114 міг бути зарахований у розпорядження Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників строком до двох місяців, з дозволу Міністра.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, жодних рішень про продовження строку перебування позивача у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників уповноваженими особами не приймалось, а тому строк перебування ОСОБА_1 у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників не міг перевищувати 15 діб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 в супереч вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ перебував у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників понад установлений 15 денний термін, а саме з 14.05.2014 по 11.03.2015.

Щодо не виплати позивачу грошового забезпечення за весь період перебування у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників з 14.05.2014 по 11.03.2015, суд зазначає наступне.

Відповідач вказує на те, що виплата грошового забезпечення здійснювалась лише за 15 діб з урахуванням того, що в окремих випадках (знаходження під вартою, без підтверджуючих про те документів, до набрання законної сили рішення суду) перебування у розпорядженні понад два місяці продовжується без оплати.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що перебування позивача у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників понад установлені Положенням №114 строки відбулась саме з вини позивача.

Крім того, суд зазначає, що Положення №114 не містить положень за яких виплата грошового забезпечення припиняється у разі перевищення строку перебування співробітника у розпорядженні з незалежних від нього підстав.

Суд зазначає, що статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Тобто, Конституцією України гарантовано кожному одержання винагороди за працю.

В свою чергу Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників було порушено вимоги Основного Закону Держави в частині не нарахування та не виплати позивачу у період з 28.05.2014 по 10.03.2015 грошового забезпечення.

Щодо розміру належного позивачу до виплати грошового забезпечення суд виходить з наступного.

Згідно приписів статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що оскільки перебування позивача у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників, понад установленні строки, відбулось з незалежних від позивача підстав, то на переконання суду ОСОБА_1 має право на збереження середнього заробітку за весь час перебування у розпорядженні.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, яке поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до інформації наданої Офісом ВПП ДФС в письмових запереченнях від 11.01.2018 (вх.№807) грошове забезпечення ОСОБА_1 за березень 2014 року становило – 7515,75 грн., а в квітні 2014 року – 5589,00 грн., тобто середньоденний заробіток позивача за 2 останні місяці перед переведенням у розпорядження Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників складав – 319,63 грн.

Також, судом встановлено, що позивачу не було нараховано та не виплачено грошове забезпечення за 196 робочих днів, у період перебування у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників з 29 травня 2014 року по 10 березня 2015 року.

Отже, сума грошового забезпечення, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу складає 62647,48 грн. (196 робочих днів х 319,63 грн. середньоденний заробіток = 62647,48 грн.).

При цьому, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що позивачу не може бути нарахована премія за вищевказаний період, оскільки в даному випадку судом сума належного позивачу грошового забезпечення розраховується як середньоденний заробіток, виходячи із останніх двох місяців перед зарахуванням у розпорядження Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов’язання Офісу великих платників податків ДФС нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час перебування у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників, за період з 29.05.2014 по 10.03.2015 включно в розмірі 62647,48 грн.

Крім того, відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Отже, враховуючи порядок обчислення пенсії, визначений пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», невиплата позивачу грошового забезпечення за період з 28.05.2014 по 10.03.2015, безпосередньо впливає на розмір нарахованої ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.

У зв’язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов’язання відповідача підготувати та направити до Головного Управління Пенсійного фонду в Запорізькій області довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відносно ОСОБА_1 за період з липня 2014 року по березень 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 77 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, бул. ЦентральнийАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Офісу великих платників податків ДФС (04119, Київська область, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання дій незаконними, нарахування грошового забезпечення та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов’язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період перебування в розпорядженні МГУ Міндоходів – ЦО з обслуговування великих платників, а саме з 29 травня 2014 року по 10 березня 2015 року, в розмірі 62647,48 грн. (шістдесят дві тисячі шістсот сорок сім гривень 48 копійок).

Зобов’язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відносно ОСОБА_1 за період з липня 2014 року по березень 2015 року.

В задоволенні позовних вимог про зобов’язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період перебування в розпорядженні МГУ Міндоходів – ЦО з обслуговування великих платників, а саме з 29 травня 2014 року по 10 березня 2015 року, в розмірі 5544,60 грн. відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.02.2018.

Суддя М.С. Лазаренко