Рішення № 72272615, 06.02.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2018 рокум. Ужгород№ 807/1506/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Дору Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Гулай М.В.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1;

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

30.11.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача – Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та зобов'язати вчинити дії, а саме відповідно до поданого позивачем клопотання прийняти наказ, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,5097 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради, Тячівського району, Закарпатської області; стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що позивач 29.09.2017 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,5097 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. Листом від 30.06.2017 за № К-2159/0-4687/6-17 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки бажане місце розташування об'єкта суперечить забезпеченню раціонального використання та охорони земель (стаття 5 Земельного кодексу України), тому що частина зазначеної в клопотанні території розміщена поблизу каналу.

29.12.2017 року за вх. № 11807 позивачем надано Відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на позовну заяву від 22.12.2017, в якій позивач додатково вказує, що Бедевлянська сільська рада Тячівського району не заперечує щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки позивачу, що підтверджується довідкою сільської ради від 29.05.2017 року №950 та, посилаючись на лист-відповідь Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса від 28.12.2017 №01-09/1549, зазначає, що дана земельна ділянка є землями сільськогосподарського призначення державної власності на якій відсутні водні об'єкти загальнодержавного або місцевого значення згідно Водного Кодексу України. У вказаній відповіді позивач також зазначає, що відповідач у відзиві посилається на норми Водного Кодексу України зазначає, що місце розташування земельної ділянки на яку позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відноситься до земель водного фонду, хоча не надав жодного допустимого та належного доказу на підтвердження вказаного. Змістом листа-відмови відповідача від 30.06.2017 року за № К-2159/0-4687/6-17 не наведено підстав для цієї відмови, які визначені у ч.7 ст. 118 ЗК України. Щодо наявності дискреційних повноважень, відповідно неможливості судом підміняти суб'єкт владних повноважень на що покликається відповідач, просить врахувати судову практику Вищого адміністративного суду України і вимоги КАС України та просить зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала повністю з мотивів наведених у письмовому відзиві на позовну заяву. Зокрема, дії відповідача вважає правомірними, оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області за результатами розгляду клопотання гр. ОСОБА_3 було надано вичерпну відповідь у листі від 30.06.2017 року за № К-2159/0-4687/6-17, де проінформовано гр. ОСОБА_3, що зазначена в клопотання земельна ділянка розміщена поблизу каналу, що суперечить принципу забезпечення раціонального використання та охорони земель. Вказавши, що вимога раціонального використання землі відображена в Земельному кодексі України, стаття 5 якого визначає, що забезпечення раціонального використання та охорони земель є принципом земельного законодавства. Підставою для відмови було те, що на даній земельній ділянці є землі водного фонду, оскільки через таку згідно кадастрових карт проходить канал.

Також вважає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10.09.2014 р. № 442 утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Пунктом 1, 2 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_4 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з п.7 зазначеного Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до частини 1 статті 58 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель зайнятих лісами; в) гідротехнічними , іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Згідно п. "б" ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною 1 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частиною 2 вказаної статті визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абз.1 ч.7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Дана норма кореспондується зі змістом абзацу 1 ч. 3 ст. 123 ЗК України де вказано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно наявного у матеріалах справи листа від 14.06.2017 року №38/412-17-0,27 Відділу у Тячівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області останній вказує, що відомості про надання земельної ділянки у власність, користування гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства у відділі відсутні та те, що у відділі містобудування, архітектури та цивільного захисту Тячівської РДА наявний проект районного планування, розроблений у 1992 році. Розглянувши наявні матеріали, відділ у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області погоджує місце розташування земельної ділянки площею 0,5097 га. (а.с.70). Окрім цього, у матеріалах справи наявна довідка виконавчого комітету Бедевлянської сільської ради від 29.05.2017 року №950 згідно якої Бедевлянська сільська рада не заперечує про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.. ОСОБА_3 орієнтовною площею 0.5097 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с.Бедевля для ведення особистого селянського господарства в с. Бедевля в ур."Говди" (а.с.72).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 Статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій – це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об’єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об’єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об’єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування. Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Як підтверджено матеріалами справи, у органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки, яка є предметом розгляду, наявна інформація, що така не містить будь-яких обмежень з метою раціонального використання й охорони земель та відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Позивач оскаржує відмову відповідача, яка оформлена листом № К-2159/0-4687/6-17 від 30.06.2017 року про розгляд клопотання від 01.06.2017 року № К-2159/0/5-17 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,5097 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Відповідно до оскаржуваного рішення у формі листа № К-2159/0-4687/6-17 від 30.06.2017 (далі - відмова № К-2159/0-4687/6-17) позивача повідомлено, що частина зазначеної позивачем у клопотанні території розміщена поблизу каналу та вказано, що клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не може бути задоволене, оскільки бажане місце розташування об'єкта суперечить забезпеченню раціонального використання та охорони земель (стаття 5 Земельного кодексу України), що також вбачається із наявних картографічних матеріалів (а.с.45-46). Запропоновано повторно звернутись до Головного управління зазначивши інше бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.8), чому суд дає критичну оцінку враховуючи вищенаведене і наступне.

Судом встановлено, що до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, позивач подав всі документи, передбачені нормами Земельного кодексу України, а відповідачем не надано достатніх доказів перебування вищевказаної земельної ділянки поблизу каналу де встановлена смуга відведення, яка є частиною водоохоронної зони. Дана позиція відповідача ґрунтується виключно на даних кадастрових карт, яким, як зазначено представником відповідача, понад 20 років та дані таких суперечать відповіді Басейнового управління водних ресурсів річка тиса (а.с.46).

Зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області надало відповідь, яка по суті суперечить інформації наданої Басейновим управлінням водних ресурсів річки Тиса Державного агентства водних ресурсів України від 28.12.2017 року №01-09/1549 (а.с.46) та суду не надано достатніх доказів щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки заявленої в клопотанні від 01.06.2017 року №К-2159/0/5-17 для відведення у власність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України. Тобто, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з формальних підстав без належних доводів.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів, що діяв у межах закону щодо розгляду клопотання позивача і прийняття по ньому рішення, тому з урахуванням вимог ч.2 ст.77, ч.1 ст.245 КАС України, позов підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає до задоволення позовна вимога щодо визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,5097 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Оцінюючи вимоги позивача про покладення на Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області обов'язку надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,5097 га з метою ведення особистого селянського господарства, необхідно зазначити, що питання щодо передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб регулюється нормами земельного законодавства України та входить до повноважень відповідача, а тому суд не може надавати правової оцінки діям відповідача, які можуть бути вчинені ним в майбутньому в порядку регламентованому земельним законодавством України.

Земельним кодексом України визначено порядок розгляду даної категорії питань, та зазначається, що відповідний орган виконавчої влади розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відмову.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 01.06.2017 року № К-2159/0/5-17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,5097 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно з квитанцією від 30.11.2017 №1603010024 ОСОБА_3 сплатив 640,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати слід присудити частково (пропорційна до розміру задоволених позовних вимог) у розмірі – 320,00 грн. на його користь.

Керуючись Земельним Кодексом України, статтями 6, 72-77, 139, 244- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 (90564, вул. Волошина, 76, с. Бедевля, Тячівський район, Закарпатська область, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код 39766716) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код 39766716) щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код 39766716) повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 01.06.2017 року № К-2159/0/5-17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,5097 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код 39766716) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (90564, вул. Волошина, 76, с. Бедевля, Тячівський район, Закарпатська область РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 320,00 (триста двадцять гривень) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 14.02.2018 року.

СуддяОСОБА_5