Рішення № 72272582, 16.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року м. Житомир справа № 806/144/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 14.12.2016 внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 24.11.2017 №121;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи з 14.12.2016 внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності 2 групи внаслідок виконання обов'язків військової служби та на підставі Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, однак, відповідач протиправно відмовляє у її виплаті.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку, встановленому ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 261 КАС України та зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву вих. №195 від 02.02.2018, відповідно до змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із безпідставністю. Зазначав, що заявлені позивачем вимоги за своєю суттю є втручанням у дискреційні повноваження відповідача щодо призначення або відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. (а.с. 30-32)

У відповідності до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 01.10.1983 по 27.10.1985 ОСОБА_1 проходив військову службу. В період з 22.04.1984 по 27.10.1985 позивач проходив інтернаціональну військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях. (а.с. 9)

Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 20.06.2011 №1616 встановлено, що отримані позивачем "поранення, контузія, захворювання Так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" (а.с. 10).

26.12.2011 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією позивачу встановлено третю групу інвалідності з 14.12.2011, яка пов'язана з виконанням військового обов'язку, при перебуванні в країні, де велись бойові дії (а.с. 11).

Згідно наявної у матеріалах справи копії довідки о акту огляду МСЕК від 26.12.2016 Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 ОСОБА_1 при повторному огляді було встановлено 2 групу інвалідності з 14.12.2016 - поранення, контузія, захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 12).

При цьому, позивач, як інвалід 2 групи, одноразову грошову допомогу, інших компенсаційних виплат відповідно до законодавства, у зв'язку з встановленням йому вказаної групи інвалідності, не отримував.

13 вересня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок поранення, контузія, захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 13)

Відповідно до витягу із Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.11.2017 №121, затвердженого Міністром оборони України, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 14.12.2016 внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії із посиланням на те, що позивачу інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби. Крім того, зміна групи інвалідності ОСОБА_1 відбулася понад дворічний термін, що не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності. (а.с. 14)

Не погоджуючись із вказаною відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 24.11.2017 №121 на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону України №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України №2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Приписами статті 1 Закону України №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статей 1-2 Закону України №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Нормативними актами, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення позивачу 2 групи інвалідності, є Закон України №2011-XII та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Згідно частини 1 статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з тлумачення статті 16 Закону України №2011-ХІІ, колегія суддів дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року справа №21-446а14 та від 21 квітня 2015 року справа №21-135а15.

Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України №2011-ХІІ пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Відтак, позивач має право на виплату йому одноразової грошової допомоги з моменту встановлення йому 2 групи інвалідності, тобто з 14 грудня 2016 року.

Пунктом 2 Порядку №975 визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, а тому є безпідставними доводи відповідача щодо того, що до позивача підлягає застосуванню Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Отже, позивач як військовослужбовець, що отримав захворювання яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України №2011-XII та Порядку №975.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 14.12.2016, внаслідок поранення (контузія) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 24.11.2017 №121 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи з 14.12.2016 внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 суд зазначає, випадку належать до дискреційних повноважень відповідача.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Таким чином, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.

Враховуючи неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, з метою відновлення порушеного права позивача та керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 як інваліду 2 групи з 14 грудня 2016 року внаслідок поранення, контузії та їх наслідків з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із вирахуванням раніше здійснених виплат, якщо такі проводилися.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 14.12.2016 внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлену протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 24.11.2017 №121, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 194, 205, 229, 242-246, 250 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10000. РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, Київ 168, 03168. Код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 14.12.2016 внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 24.11.2017 №121;

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 як інваліду 2 групи з 14 грудня 2016 року внаслідок поранення, контузії та їх наслідків з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із вирахуванням раніше здійснених виплат, якщо такі проводилися.

У решті заявлених вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст рішення виготовлено: 16 лютого 2018 року.