Рішення № 72272474, 07.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м.Житомир справа № 806/3317/17

категорія 8.3.11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

секретар судового засідання Климчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2017 р. №56367-13,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № 56367-13 від 22.06.2017 року, яким визначено суму податкового зобов'язання 7905, 24 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до податкового повідомлення-рішення позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам законодавства України, а тому підлягає скасуванню, оскільки на виконання вимог Податкового кодексу України було прийнято рішення сесії Овруцької міської ради від 27.01.2016 №100 про застосування визначених цим рішенням ставок оподаткування, що виникли у 2016 року, проте оприлюднено воно значно пізніше визначеного законодавством строку, у зв'язку з чим не підлягає застосуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Зокрема, зазначив, що Овруцькою міською радою Житомирської області прийнято рішення "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік по м. Овруч" №100 від 27.01.2016, згідно якого встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості. Крім того відмітив, що п. "є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не може бути застосований у даному випадку до позивача, оскільки дане обмеження встановлено стосовно об'єктів оподаткування юридичних осіб, а не фізичних осіб - підприємців. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Головним управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС в Житомирській області) винесено податкове повідомлення-рішення № 56367-13 від 22.06.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 7905,24 грн. (а.с. 6).

Позивач, вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся з зазначеним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71-VIII), яким було введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У "Прикінцевих положеннях" Закону № 71-VIII міститься пряма норма щодо введення цього Закону у дію з 01 січня 2015 року.

Відповідно до п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

У свою чергу, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання відповідно до вимог зазначеного кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України).

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (пункт 10.5 статті 10 Податкового кодексу України).

Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Зазначені норми узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Отже, Бюджетним кодексом України встановлено, що між прийняттям закону (набрання чинності) і введенням його в дію триває певний проміжок часу. Це узгоджується з основами теорії права, яка розділяє такі юридичні факти.

З аналізу викладеного випливає, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2016 році, таке рішення мало бути прийнято та оприлюднене до 15 липня 2015 року.

Поряд з іншим, встановлено, що 27.01.2016 Овруцькою міською радою Житомирської області на п'ятій сесії сьомого скликання прийнято рішення №100 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік по м. Овручу", згідно якого встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 0,75 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування. (а.с.10-11)

Вказане рішення Овруцької міської ради №100 від 27 січня 2016 року було оприлюднене 22.03.2016 у газеті "Зоря". (а.с.12)

Таким чином, виходячи з вищенаведених норм податкового законодавства, податок на нерухоме майно не може бути визнаний обов'язковим до сплати в 2016 році, оскільки Овруцька міська рада не прийняла та офіційно не оприлюднила до 15 липня минулого 2015 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 7905, 24 грн., у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 640, 00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № 56367-13 від 22.06.2017 року, яким визначено суму податкового зобов'язання 7905, 24 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, код ЄДРПОУ 39459195) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (11100, АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

Повне судове рішення складене 13 лютого 2018 року