Рішення № 72272033, 02.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2018 року м.Житомир справа № 806/3350/17

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Парасотченка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А3316 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років і середнього заробітку за час затримки виплати надбавки,

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3316 щодо невиплати йому надбавки за вислугу років та звільнення його без повного розрахунку;

- зобов'язати Військову частину А3316 нарахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років за належний період;

- зобов'язати Військову частину А3316 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати надбавки за вислугу років по день фактичної виплати зазначеної надбавки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 під час проходження служби він набув право на надбавку за вислугу років в розмірі 5 %, проте відповідачем така надбавка йому не виплачувалась, не було її виплачено й на день звільнення з військової служби, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Крім того, посилаючись на ст.117 Кодексу законів про працю України, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов в частині виплати позивачу надбавки за вислугу років, в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.20-24,45-50). Серед іншого, вказав, що на військовослужбовців не поширюється Кодекс законів про працю України, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді командира гармати 3 розрахунку 1 гаубичного самохідно-артилерійського взводу 1 гаубичної самохідно-артилерійської батареї військової частини А 3316.

Відповідно до наказу командира військової частини А3316 №6 від 10.01.2017, ОСОБА_3, звільненого наказом командира військової частини - польова пошта В3516 від 05.01.2017 №1-РС відповідно до ч.8 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби у запас за пунктом 1 підпунктом "ж" (які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абз.2 ч.3 ст.23 цього Закону), виключено із списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення з 10.01.2017 (а.с.26-27).

При цьому, вислуга років позивача на день виключення зі списків особового складу частини становила 1 рік та 8 місяців, зокрема з 10.03.2015 по 15.04.2016 та з 06.06.2016 по 10.01.2017, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 (а.с.9-13).

Разом з тим, як вбачається з грошового атестату серії ЗУ №154995 від 01.09.2017 та довідки військової частини А3204 №403/621 від 01.09.2017, позивачу не виплачувалась надбавка за вислугу років (а.с.14-15).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.91р. № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 6 вказаної Постанови передбачено виплачувати надбавку за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 29, зокрема при вислузі років від 1 до 2 років у розмірі 5 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням.

Як встановлено судом, позивачу при наявності у нього вислуги років від 1 до 2 років така надбавка не виплачувалась.

Як зазначалось, представником відповідача визнано позов в цій частині.

Відповідно до ч.4 ст.189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_3 надбавки за вислугу років та зобов'язання виплатити таку надбавку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід зазначити наступне.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Указом Президента України від 10.12.2008р. № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.

Відповідно до п.242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання .

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

У даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу військової частини без проведення остаточного розрахунку, а саме не виплачено надбавку за вислугу років.

Слід зауважити, що спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.

Так, Верховний Суд України у постанові від 17 липня 2015 року у справі № 21-8а15при вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі.

Отже, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника визначений Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до частини 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні плати, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідачем не доведено відсутності своєї вини щодо затримки повного розрахунку при звільненні позивача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з тим, при розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі №6-39цс11, а тому для визначення розміру середнього заробітку при звільненні має враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Як встановлено судом, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено лише надбавку за вислугу років, розрахунок по іншим виплатам був проведений.

Для проведення розрахунків належної до стягнення суми суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника. Водночас, у матеріалах справи відсутні розрахунки суми недоплаченої надбавки за вислугу років.

Нарахування надбавки за вислугу років належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині наразі є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, позов слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3316 щодо невиплати ОСОБА_3 надбавки за вислугу років.

Зобов'язати Військову частину А3316 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 надбавку за вислугу років відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду у порядку, визначеному статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення через суд першої інстанції.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 12 лютого 2018 року