Рішення № 72271915, 13.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2018 р. Справа№805/455/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Лазарєва В.В.,

за участю: секретаря судового засідання Аржанова А.С.

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов’янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги від 07.11.2017 року №Ю-1599-25 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 2 055 922,52 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» (далі – ТОВ «Слов’янська індустріальна спілка «Сода») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від 07.11.2017 року №Ю-1599-25 у сумі 2 055 922,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач без будь-яких законних підстав прийняв оскаржувану вимогу. Вважає, що на відокремлений підрозділ підприємства розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині звільнення від відповідальності за невиконання обов’язків платника єдиного внеску з 14.04.2014р. до закінчення антитерористичної операції по теперішній час.

Виходячи з наведеного, позивач вважає вимогу від 07.11.2017 року №Ю-1599-25 протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.01.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

13 лютого 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 30).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву (надійшов 12.02.2018 року), згідно якого ГУ ДФС у Донецькій області, посилаючись на те, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, заборгованість станом на 30.10.2017 року становила 2 055 922,52 грн., на підставі вказаних даних була сформована оскаржувана вимога згідно вимог чинного законодавства.

Представник відповідача вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015р. № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зміни внесені Законом України № 1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464 втратили чинність.

Також, ГУ ДФС у Донецькій області зазначило, що вищевказані приписи Закону № 2464 не звільняють орган доходів і зборів від виконання обов’язку щодо формування вимоги про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності.

Враховуючи наведене представник відповідача вважає, що позовні вимоги ТОВ «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 31054873, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Світлодарська, будинок 91, місто Слов’янськ, Донецька область, 84112. Перебуває на обліку в Слов’янській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.57-59).

07 листопада 2017 року Головне управління ДФС у Донецькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1599-25 у відношенні ТОВ «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» на загальну суму 2 055 922,52 грн., в тому числі: недоїмка з єдиного внеску – 2 055 922,52 грн. В спірній вимозі зазначено, що сформована вона станом на 31 жовтня 2017 року. (а.с. 13).

Позивач оскаржує вищевказану вимогу відповідача, як таку, що сформована з порушенням норм чинного законодавства.

Як встановлено судом, сума боргу у розмірі 2 055 922,52 грн. складається з нарахованої самостійно суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 20.01.2016 року по 20.10.2017 року.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 та пунктом 12 частини 2 статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Суд зазначає, що при формуванні вимоги контролюючий орган не визначає платнику суму єдиного внеску до сплати, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності або рішень. Фактично, вимога формується внаслідок наявності в картці платника відомостей про нараховані суми єдиного внеску, у тому числі нараховані самим платником, але не сплачені у встановлений частиною 8 статті 9 Закону № 2464 строк.

На виконання вищевказаних норм закону відповідачем сформовано спірну вимогу, в якій ГУ ДФС у Донецькій області вимагає від позивача сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» п. 9-3 (у наступному пункт 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від обов’язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо сплати єдиного внеску, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2017 року у справі № К/9901/2959/18 805/2492/15-а. Висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно втрати чинності вищевказаної норми в Законі України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки у спеціальному законодавстві – Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дана норма є діючою.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Слов’янськ Донецької області.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.

Разом з тим, 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Відповідно до пунктів 1, 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Згідно з додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, м. Слов’янськ віднесено до населених пунктів де здійснювалася антитерористична операція.

Тобто, у період невиконання обов’язків платника єдиного внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.

Статтею 10 Закону України № 1669-VII встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем надано у якості доказів настання форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати України від 01 вересня 2014 року № 2723/05-4 про настання обставин непереборної сили на підприємстві позивача з 27 травня 2014 року без зазначення строку закінчення (а.с. 16).

Суд звертає увагу на те, що сертифікат ТПП позивачем отримані за час дії Регламенту Торгово – промислової палати України від 15 липня 2014 року за № 40 (3), а не від 18 грудня 2014 року № 44 (5), який чинний на теперішній час, що підтверджує відповідність наданого підприємством сертифікату вимогам Регламенту ТПП України в частині періоду часу, з яким пов’язуються юридичні наслідки, що обмежуються датою початку і датою закінчення.

Відповідно до заяви від 28.10.2014 року №1/441, ТОВ «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» зверталося із заявою до відповідного органу доходів і зборів щодо звільнення його від виконання обов’язків зі сплати єдиного внеску (а.с. 15).

Посилання відповідача на відсутність в позивача належного сертифікату Торгово-промислової палати України, як на ознаку того, що останній не звільнений від обов’язку, що визначений частиною другою статті 6 Закону 2464, є безпідставними з огляду на безумовне звільнення позивача від зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок, яке передбачене в силу Закону.

Також, суд зазначає, що спірна вимога сформована відповідно до статті 25 Закону №2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу 2 частини 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов'язку сплати внесків, починаючи з 15 жовтня 2014 року, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № К/9901/188/17 812/505/17. Висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від 07.11.2017 року №Ю-1599-25, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від 07.11.2017 року №Ю-1599-25 на суму 2 055 922,52 грн. – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 07.11.2017 року №Ю-1599-25 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 2 055 922,52 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: вулиця 130-й Таганрозької дивізії, будинок 114, місто Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Слов’янська індустріальна спілка «Сода» (місцезнаходження: вулиця Світлодарська, будинок 91, місто Слов’янськ, Донецька область, 84112, код ЄДРПОУ 31054873) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30838,84 (тридцять тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 84 копійки.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 13 лютого 2018 року.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.