Рішення № 72271417, 09.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2018 р. Справа№805/198/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з платника податків податкового боргу, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 управління ДФС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 99 854,02грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається, на те, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 99 854,02 грн. (орендна плата з фізичних осіб). Заборгованість виникла з причин несплати штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі:

-65 270,35 грн. - податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 01.09.2017 року №30391-1308;

-34 583,67 грн. - податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 06.10.2017 року №57542-1308.

Зазначені податкові повідомлення- рішення направлені відповідачу на зареєстровану юридичну адресу та повернені відділенням зв’язку з відміткою на замовлених листах з повідомленями №8451106753041 та №8451107468758 «за закінченням терміну зберіганя».

У зв’язку з несплатою платником податків податкового боргу та відповідно до ст.59 Податкового Кодексу України (надалі ПК України), 14.09.2015 року була сформована та спрямована відповідачу податкова вимога форми «Ф» № 776-25, яка повернулась на адресу позивача з відміткою «за закінченням терміну зберіганя».

На підставі вищевикладеного, в зв’язку з тим, що зазначена сума податкового боргу відповідачем самостійно не сплачена, позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 99 854,02 грн. (орендна плата з фізичних осіб).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заяв із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін не надійшло.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений за адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів частини 8 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

На адресу суду повернувся конверт з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання. Відтак суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та її розгляд.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Позивач - ОСОБА_2 управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах з фізичними та юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обов'язкових платежів, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п. 7 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 05.02.2002, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за юридичною адресою: 84500, Донецька область, м.Бахмут, вул. Леваневського, 150/108.

Перебуває на податковому обліку в Артемівській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області з 15.02.2002 року, як платник податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між Артемівською міською радою та фізично ообою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 08.01.2014 року на земельну ділянку загальною площею 0,2896 га строком на п’ять років, яка розташована за адресою: м. Артемівськ, вул. Артема, 3. За умовами договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 34 403,40 грн.- річна орендна плата, 2 866, 95 грн.- місячна орендна плат що складає 1% від грошової оцінки земельної ділянки.

У зв’язку з несплатою грошових зобов’язань, визначених відповідно до договору оренди земельної ділянки від 08 січня 2014 року, відповідач має податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 99 854,02 грн.

Вказана сума податкового боргу виникла на підставі податкового повідомлення-рішення (форми "Ф"), яким визначено зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб від 01 вересня 2017 року № 30391-1308 на суму 65 270,35 грн. та податкового повідомлення-рішення яким визначено зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб від 06 жовтня 2017 року № 57542-1308 на суму 34 583,67 грн.

З наданого позивачем розрахунку суми боргу вбачається, що періодом виникнення вказаної заборгованості є:

щодо податкового повідомлення рішення від 01 вересня 2017 року № 30391-1308 на суму 65 270,35 грн. - 31.10.2017 року;

щодо податкового повідомлення-рішення від 06 жовтня 2017 року № 57542-1308 на суму 34 583,67 грн. – 05.12.2017 року.

Зазначені податкові повідомлення рішення направлялись на адресу відповідача та були повернуті позивачу із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Доказів оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення від 01 вересня 2017 року № 30391-1308 на суму 65 270,35 грн. та податкового повідомлення-рішення від 06 жовтня 2017 року № 57542-1308 на суму 34 583,67 грн. в судовому та адміністративному порядку відповідачем суду не надано.

У зв'язку з несплатою платником податків ОСОБА_1 податкового боргу, позивачем було сформовано податкову вимогу від 14.09.2015 року № 776-25 на суму податкового боргу 47 772,27 грн., яка направлялась на адресу відповідача 18.09.2015 року та була повернута із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується поштовим відправленням №8451105122196..

Вищезазначена податкова вимога відповідачем в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалась.

Правова позиція суду обгрунтована наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 8. Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. .До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до статті 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За змістом п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативно грошова оцінка земельних ділянок(п.289.1ст. 289 ПК України зі змінами та доповненнями)

Приписами п. 289.2 ст. 289 ПК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до п. 286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із пунктом 58.2 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Отже, враховуючи вимоги 286 ПК України, податковим органом сформовано та направлено на адресу відповідача податкові повідомлення-рішення від 01 вересня 2017 року № 30391-1308 на суму 65 270,35 грн. та від 06 жовтня 2017 року № 57542-1308 на суму 34 583,67 грн

Податкові повідомлення рішення в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалися, отже є узгодженим грошовим зобовязанням.

Відповідно до п.287.5 ст. 287 ПК України, земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

В силу пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідачу надіслано податкову вимогу від 14.09.2015 року № 776-25 на суму податкового боргу 47 772,27 грн., яка направлялась на адресу відповідача 18.09.2015 року та була повернута із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується поштовим відправленням №8451105122196..

Отже, враховуючи приписи ст. 58-59 ПК України, податкова вимога вважається врученою відповідачу.

Разом з тим, суд зауважує, що з 01.01.2017 р. набрав чинності Закон України № 1797-VIII від 21.12.2016 року, яким підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Перехідні Положення Податкового кодексу України доповнено статтею 38, за приписами якої передбачено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до п. 38.1-38.2 вказаної вище статті, у цьому пункті терміни вживаються в такому значенні:

тимчасово окупована територія - територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України;

територія населених пунктів на лінії зіткнення - територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України;

інша територія України - територія України, крім тимчасово окупованої території та території населених пунктів на лінії зіткнення.

Пунктом 38.7 п. 38 підрозділ 10 розділу XX ПК України втановлено, що не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. N 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1276-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та, що розташовані на лінії зіткнення, до якого м. Бахмут (Артемівськ) не включене.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату за землю в порядку, розмірі та у строки, відмовідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 139 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Леваневського, 150/108) про стягнення з платника податків податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ((місце проживання: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Леваневського, 150/108, РНОКПП НОМЕР_1) суму податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 99 854,02 грн.

Суму боргу за платежем: з орендної плати з фізичних осіб зарахувати на реквізити: з орендної плати з фізичних осіб зарахувати на реквізити: Банк ГУДКСУ у Донецькій області, ОКПО 37868870, МФО 834016, Отримувач: Бахмутське УК/18010900, р/с 33216815700015.

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 09 лютого 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч.ч. 4, 5, 6 ст. 250 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Буряк І. В.