Рішення № 72271377, 07.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 р. Справа№805/4506/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка О.М. при секретарі судового засідання Проніні Д.С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Донецької митниці Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької митниці Державної фіскальної служби України відповідно до якої просив суд:

- визнати незаконними дії Донецької митниці Державної фіскальної служби України у відмові видати довідку про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям відповідно до ст. 37 -1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ в редакції, чинній на день призначення пенсії, з урахуванням постанови КМУ від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» із зазначенням всіх складових заробітної плати державного службовця за відповідною посадою, на якій працював позивач;

- зобов’язати Донецьку митницю Державної фіскальної служби України видати довідку про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям відповідно до ст. 37-1 ЗУ «Про державну службу» в редакції, чинній на день призначення пенсії, з урахуванням постанови КМУ від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» із зазначенням всіх складових заробітної плати державного службовця за відповідною посадою, на якій працював позивач.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06 травня 2011 року він був звільнений з посади головного інспектора служби боротьби з контрабандою та порушення митих правил Східної митниці відповідно до ст.38 КЗпП України у зв’язку набуттям 2 групи інвалідності та виходом на пенсію по інвалідності.

З травня 2011 року перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька (на теперішній час, у зв’язку з проведенням АТО, в Красноармійському об’єднаному управлінні Пенсійного Фонду України в Донецькій області) та отримує пенсію державного службовця у розмірі 90% заробітної плати відповідно до Закону України «Про державну службу».

27 жовтня 2017 року позивач звернувся до Донецької митниці ДФС із заявою про видачу довідки про складові заробітної плати для перерахунку пенсії у зв’язку з введенням в дію з 01.12.2015 року постанови КМУ від 09.12.2015 року № 1013. Листом від 13.11.2017 року №7278/с/05-70-05 позивачу було відмовлено у видачі відповідної довідки із посиланням на відсутність, передбачених законом, підстав для проведення перерахунку пенсії та видачі довідки про складові заробітної плати.

Позивач, посилаючись на приписи статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (у редакції, що діяла на час звільнення), постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативних актів», постанови правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року №15-1 та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865, вважає дії Донецької митниці ДФС щодо відмови у видачі довідки протиправними, оскільки вони протирічить норма чинного законодавства та порушують його конституційні права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження у даній справі з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач і представник відповідача до судового засідання 30 січня 2018 року з’явились. Позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача позовні вимоги не визнав надавши до суду відзив на позовну заяву, згідно якого Донецька митниця ДФС заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що відповідно до постанови Правління ПФУ від 04.07.2016р. № 15-2 «Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 р. № 15-1» форма довідки, яка призначена для перерахунку пенсії державним службовцям скасована, тому станом на дату виникнення спірних відносин, жодна з норм чинного законодавства станом на дату звернення не є чинною, а тому підстав для видачі відповідної довідки відсутні. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, 06.05.2011 року був звільнений з посади головного інспектора служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Східної митниці у зв’язку з набуттям другої групи інвалідності (загального захворювання) та виходом на пенсію по інвалідності, про що свідчить пенсійне посвідчення №2004400270, видане 01.08.2012 року.

27 жовтня 2017 року позивач звернувся з заявою до начальника Донецької митниці ДФС про видачу довідки про розмір посадового окладу головного інспектора Управління боротьби з митними правопорушеннями Донецької митниці встановлених згідно наказів Державної фіскальної служби України №465 від 24.05.16 та №130 від 24.02.2017 року, якими були встановлені посадові оклади працівникам митних органів.

Листом у відповідь від 13 листопада 2017 року №727810/05-70/05 позивачу було повідомлено що з 01.12.2015 року підстави для проведення перерахунку пенсій, видачі довідок про складові заробітної плати (посади оклад, надбавка за ранг, спеціальні звання, надбавка за вислугу років) та довідок про заробітну, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, форми яких затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року №15-1 відсутні. Повідомлено, що механізм визначення розміру заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Пре деякі питання вдосконалення визначення розмірів зарплати для обчислення пенсії» та згідно п.1 цієї постанови, що були чинна на час призначення пенсії, розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг, спеціальні звання, вислугу років), які включається в заробітну плату для нарахування пенсії згідно Закону України від 16.12.1993 року №3723-XІІ «Про державну службу» визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарних місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії підряд перед зверненням за пенсією, або за 60 місяців такої роботи перед зверненням за пенсією. Вказана постанова втратила чинність з 01.05.2016 року на підставі Закону України від 10.12.2015 №899-VIII «Про державну службу», в якому не передбачено перерахунку пенсій державним службовцям. Відповідно п.5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII в разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування». Оскільки з 01.06.2015 такий закон не прийнято, призначення та перерахунки пенсій, призначених за нормами вищеперерахованих законів, не провадяться.

Спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у видачі позивачу довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII в редакції, чинній на день призначення пенсії, з урахуванням постанови КМУ від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» із зазначенням всіх складових заробітної плати державного службовця за відповідною посадою, на якій працював позивач.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 1 травня 2016 року визначалися Законом №3723-ХІІ «Про державну службу». Зокрема, статтею 37 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби – не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, – незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії.

Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв’язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 1 січня по 1 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету міністрів України №865 від 31.05.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами пункту 4 постанови КМУ №865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, – на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам – на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови КМУ № 865).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 №15-1 «Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах №2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670» (надалі – Постанова №15-1) були затверджені форми довідок про заробітну плату:

форма довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»;

форма довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію;

форма довідки про заробітну плату державним службовцям, які на момент перерахунку працюють на посадах, з яких призначено (перераховано) пенсію.

Постановою КМУ від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, пункт 4 постанови КМУ № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова КМУ №1013 не містить.

Цією ж постановою Кабінету міністрів України №1013 від 09.12.2015 р., скасовано п.4 постанови КМУ від 31.05.2000 р. №865, яким передбачався порядок проведення перерахунку пенсії.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 04.07.2016 №15-2 «Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 04 вересня 2013 року №15-1», текст Постанови №15-1 був змінений шляхом виключення слів «форма довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію; форма довідки про заробітну плату державним службовцям, які на момент перерахунку працюють на посадах, з яких призначено (перераховано) пенсію».

У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, – Закон № 889-VIII «Про державну службу».

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» було визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів №865.

У зв’язку з набуттям з 1 травня 2016 року чинності зазначеним Законом № 889-VIII «Про державну службу», положення Закону №3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Натомість у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV, статті 42, 43 якого визначають підстави перерахунку призначених пенсій.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв’язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону №889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов’язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини (далі – Суд). Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов’язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з’ясовуючи, чи існує позитивне зобов’язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

Слід також звернути увагу на рішення Суду від 3 червня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_2 проти України №43331/12, в якому суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши КМУ право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже згідно п. 4 Постанови КМУ №865 було передбачено механізм визначення посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання «заслужений», за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та премій, однак починаючи з 09.12.2015 р. відсутній механізм щодо визначення вищезазначених сум, а відтак, у відповідача відсутні будь які правові підстави для складання та видачі довідки саме за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України №15-1.

Таким чином, з вересня 2016 року державні органи можуть видавати довідки за останнім місцем роботи лише для призначення пенсії. Затверджена форма довідки про складові заробітної плати, саме для перерахунку пенсії, відсутня.

Виходячі з наведеного, вбачається, що законодавством, чинним на момент звернення позивача до Донецької митниці ДФС (жовтень 2017 року), видача типової форми довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію, не передбачена.

Проте, суд зауважує, що скасування форми довідок про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, не виключає можливості видачі такої довідки у довільній формі, адже саме право на перерахунок пенсії позивача не скасоване. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що питання здійснення перерахунку пенсій не належить до компетенції органів Донецької митниці ДФС, тому наявність чи відсутність у позивача права на перерахунок його пенсії не може встановлюватися відповідачем, отже й посилання відповідача на відсутність такого права у позивача не може бути належною підставою для відмови в наданні довідки.

Відповідно з статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач є органом державної влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами.

Посилання позивача на приписи ст. 58 Конституції України не стосуються справи, оскільки нові норми законодавства не поширюють свою дію на час до того, як вони набрали чинності. Право ж на перерахунок пенсії слід визначати за такими правилами перерахунку, які закріплені в законодавстві та чинні на час виникнення права на перерахунок.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судовий витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 12 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.