Рішення № 72271337, 09.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2018 р. Справа№805/40/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2016 року;

- зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 р. у повному обсязі, призначену відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії. З 01 березня 2016 року відповідач безпідставно припинив виплачувати їй пенсію, чим порушив її права та позбавив єдиного джерела до існування.

Ухвалою суду від 09 січня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, відповідно до ч.2 ст. 257 КАС України встановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за дійсним позовом без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов із посиланням на таке:

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам», призначення та продовження пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року №509.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VІІ від 20.10.2014 р. підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала за відомо недостовірні відомості.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

За наявності підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і внутрішньо перемішених осіб», що підтверджується письмовою інформацією Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадянських об'єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення приймає рішення про скасування такої довідки.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 21.11.2014 №13747/0/14-14/8 щодо обміну інформацією про осіб, які взяті на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» щомісяця з 05.12.2014 р. проводиться обмін інформацією з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб між органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення.

За результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб, які взяті на облік відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», виплата пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 р. була призупинена для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера.

Поновлення виплати призупинених пенсій проводиться з дати припинення виплати на підставі особистого звернення пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб незалежно від причин тимчасового призупинення виплати з урахуванням постанови КМУ від 08 червня 2016 року №365 «Деякі питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Пенсіонер подає заяву про поновлення виплати пенсії, пред'являє паспорт (оригінал, копія), довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. №509 «Про облік внутрішньо перемішених осіб», яка видається управлінням соціального захисту населення.

Встановлено, що за адресою, вказаною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 не мешкає. Тобто відомості, які були надані до Управління, можна вважати недостовірними.

Як вбачається із вищенаведеної норми, перелік підстав для припинення виплати пенсії не є вичерпним та може врегульовуватися іншими нормативно-правовими актами, що зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/99 від 2 березня 1999 року.

На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

З’ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №76695.

Як вбачається з копії довідки від 24.06.2015 р. № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилася з м. Єнакієве Донецької області до м. Артемівська Донецької області.

Виплата пенсії позивачу з 1 березня 2016 року була призупинена згідно звірки з даними управління з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутського району.

Даючи оцінку правомірності дій відповідача щодо невиплати та не нарахування з березня 2016 року пенсії позивачу, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1У «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-1У) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-1У виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3)у разі смерті пенсіонера;

4)у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5)в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст.49 Закону № 1058-ІV.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-УП (далі Закон № 1706-УП).

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-УП,для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1У «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1058-1У) пенсія виплачується щомісячно організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідачем було призупинено виплату пенсії позивачу з 1 березня 2016 року згідно звірки з даними управління з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутського району.

Проте суд зазначає, що перелік підстав, за наявності яких, виплату пенсії може бути припинено визначено ч.1 ст. 49 Закону № 1058-1У.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини суд застосовує положення конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1,3 Конституції України).

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Суд, звертаючи увагу на підставу припинення пенсії, яка визначена відповідачем, як з'ясування місця фактичного проживання позивача, вважає за необхідне застосувати при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 2477-1У.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу є протиправними, та у відповідності до ч.2 ст. 9 КАС України для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає необхідним визнати дії відповідача протиправними щодо невиплати пенсії від 01 березня 2016 року та зобов’язати останнього поновити позивачу виплату пенсії за віком з березня 2016 року.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України № 2-рп/99 від 2 березня 1999 року, як на підставу для відмови в задоволенні позову та вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до положень КАС України тільки висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у його рішенні, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В силу ст. 139 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 9, 245, 246, 257, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01 березня 2016 року щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1, з 01 березня 2016 року.

Зобов'язати Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії за віком з 01 березня 2016 року.

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 09 лютого 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

ОСОБА_1 зареєстрована : 86401, м. Єнакієве, Донецька область, вул. 1-а Лісна, буд. 89 «а», проживає за адресою, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України: 84500, м. Бахмут, Донецька область, вул. Космонавтів, буд. 24.

Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області юридична адреса: 84511, вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, код ЄДРПОУ 37868797.

Суддя Шинкарьова І.В.