Рішення № 72270087, 14.02.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року ЛуцькСправа № 803/123/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Крючевської В.С.,

представника відповідача Мельник В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луцької міської ради до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Луцька міська рада (далі - позивач) звернулася з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - відповідач, Другий ВДВС м.Луцьк), в якому просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Другого ВДВС м.Луцьк Мельник В.М. щодо повернення без прийняття до виконання постанови про адміністративне правопорушення №61 від 11.05.2017 відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради та зобов'язати старшого державного виконавця Другого ВДВС м.Луцьк невідкладно відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови про адміністративне правопорушення №61 від 11.05.2017 відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради без сплати авансового внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.01.2018 старшим державним виконавцем Другого ВДВС м.Луцьк Мельник В.М. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання постанови відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради (далі - відділ ДАБК) про адміністративне правопорушення №61 від 11.05.2017. Виконавчий документ повернуто на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю квитанції про сплату авансового внеску. Позивач зазначає, що відділ ДАБК в силу вимог частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» звільнений від сплати авансових внесків, оскільки під час винесення постанови про адміністративне правопорушення здійснює делеговані повноваження органу виконавчої влади та має всі притаманні державному органу ознаки.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги Луцької міської ради не визнав та зазначив, що органи місцевого самоврядування за своєю політико-правовою природою не є органами державної влади, а є представницькими органами місцевого самоврядування, а тому не звільняються від сплати авансових внесків. Оскільки відділ ДАБК не підпадає під вичерпний перелік осіб та органів, які в силу вимог ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» звільняються від сплати авансового внеску, тому до заяви про примусове виконання рішення повинен долучати підтвердження про сплату авансового внеску.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. При цьому уточнила, що позовна вимога щодо зобов'язання відкрити виконавче провадження без сплати авансових внесків заявлена до Другого ВДВС м.Луцьк. Також зазначила, що у постанові про адміністративне правопорушення допущена описка щодо дати її складення, а саме: зазначено 11.05.2016 замість 11.05.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила відмовити в задоволенні позову повністю. Додатково пояснила, що при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження виконавець заходить в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою встановлення організаційно-правової форми стягувача. Оскільки з даного Реєстру отримано інформацію про те, що організаційно-правовою формою виконавчого комітету Луцької міської ради є орган місцевого самоврядування, який не відноситься до державного органу, тому було прийнято рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання у зв'язку з несплатою авансового внеску.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що відділом ДАБК 11.05.2017 прийнято постанову №61 по справі про адміністративне правопорушення, якою голову кооперативу ОК «ЖБК Еталон» ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. (а.с.8-9). Вказана постанова була пред'явлена до примусового виконання в Другий ВДВС м.Луцьк.

Згідно з повідомленням старшого державного виконавця Другого ВДВС м.Луцьк Мельник В.М. від 11.01.2018 постанова відділу ДАБК від 11.05.2017 №61 повернута стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що до заяви про примусове виконання рішення стягувачем не додано квитанцію про сплату авансового внеску (а.с.10).

Надаючи правову оцінку діям старшого державного виконавця Другого ВДВС м.Луцьк Мельник В.М. щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, суд враховує наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

В силу вимог частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються, зокрема державні органи.

Разом з тим, чіткого визначення поняття «державний орган» чинне законодавство України не містить.

Конституція України визначає, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Отже, система органів державної влади включає в себе органи законодавчої, виконавчої та судової влади.

Водночас статтею 7 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно зі статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Отже, органи місцевого самоврядування є представницькими органами відповідних територіальних громад, відтак не належать до системи органів державної влади.

Повноваження органів місцевого самоврядування закріплені в ст.143 Конституції України, яка передбачає, зокрема, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Вказані норми Конституції України кореспондуються з положеннями підпункту 1 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відповідно до Положення про відділ ДАБК останній є виконавчим органом Луцької міської ради. Відділ ДАБК підконтрольний та підзвітний Луцькій міській раді, підпорядкований її виконавчому комітеті, міському голові, заступнику міського голови, згідно з розподілом обов'язків. Відділ є підконтрольним Держархбудінспекції України в межах, визначених законодавством.

Метою діяльності відділу ДАБК є забезпечення реалізації державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю. Основним завданням відділу є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

Водночас в силу вимог частини третьої статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з частиною другою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що відділ ДАБК, будучи виконавчим органом Луцької міської ради, наділений делегованими повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, виконуючи функції державного архітектурно-будівельного контролю та маючи приналежність до органу державного архітектурно-будівельного контролю, відділ ДАБК діє як орган виконавчої влади, тобто державний орган, а тому на підставі частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» звільняється від сплати авансових внесків.

При цьому суд враховує, що згідно з пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2014 №294 (далі - Положення №294), Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (далі - Віце-прем'єр-міністра України) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Підпунктом 5 пункту 5 Положення №294 передбачено, що Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, протоколи про вчинення правопорушень, розглядає справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та справи про адміністративні правопорушення із прийняттям відповідних рішень, накладає штрафи відповідно до закону.

Пунктом 7 Положення №294 визначено, що ДАБІ здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Отже, територіальні органи ДАБІ так само, які і відділи ДАБК, розглядають справи про адміністративні правопорушення із прийняттям відповідних рішень, які є виконавчими документами.

Згідно з позицією відповідача відділ ДАБК, пред'являючи до виконання постанову про адміністративне правопорушення, повинен сплатити авансовий внесок, оскільки не є державним органом. Однак, територіальні органи ДАБІ, маючи ті ж повноваження, що і відділи ДАБК, пред'являючи до виконання постанови про адміністративне правопорушення, звільняються від сплати авансових внесків, оскільки відносяться до органів державної влади.

Таким чином, відповідач ставить в нерівне становище вищевказані контролюючі органи, які мають однакові функції, при здійсненні ними повноважень державного архітектурно-будівельного контролю, що є неприпустимим.

Згідно з пунктом 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відділ ДАБК, пред'являючи до виконання постанову №61 від 11.05.2017 про справі про адміністративне правопорушення, діяв як державний орган, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». За вказаних обставин суд дійшов висновку, що дії старшого державного виконавця Другого ВДВС м.Луцьк Мельник В.М. щодо повернення без прийняття до виконання постанови віділу ДАБК про адміністративне правопорушення №61 від 11.05.2017 слід визнати протиправними.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача невідкладно відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови відділу ДАБК про адміністративне правопорушення №61 від 11.05.2017 без сплати авансових внесків, то суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5), у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, передумовою для відкриття виконавчого провадження є перевірка виконавцем підстав для повернення виконавчого документа, що є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень.

Оскільки суд не вправі перебирати на себе повноваження органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, щодо перевірки наявності чи відсутності інших підстав для повернення виконавчого документа, тому суд дійшов висновку про зобов'язання Другого ВДВС м.Луцьк вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за постановою відділу ДАБК про адміністративне правопорушення №61 від 11.05.2017 в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», без сплати авансових внесків.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Мельник В.М. щодо повернення без прийняття до виконання постанови про адміністративне правопорушення №61 від 11.05.2017 відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради.

Зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за постановою відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради про адміністративне правопорушення №61 від 11.05.2017 в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», без сплати авансових внесків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій