Рішення № 72270028, 12.02.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року ЛуцькСправа № 803/1227/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача Цвілюх Н.А.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Волинській області звернулося в суд із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п. 80.2.5, 80.2.6 п.80.2, п.80.8 ст.80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.35 Закону України "Про оплату праці" з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) Головним управлінням ДФС у Волинській області видано накази від 31.08.2017 року №2381 та №2382 про проведення фактичних перевірок міні-пивоварні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

З метою проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу було видано направлення на перевірку, які здійснили виїзд за вищевказаними адресами, однак після пред'явлення службових посвідчень, наказу та направлень на проведення перевірки фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відмовив посадовим особам позивача у допуску до проведення перевірки, про що були складено відповідні акти.

Оскільки недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки відповідача унеможливлює її проведення за наявності законних підстав для цього, тому позивач просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, застосованого на підставі рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 06 вересня 2017 року "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків".

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та додатково зазначила, у зв'язку із поданням касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 року, якою визнано протиправними та скасовано накази Головного управління ДФС у Волинській області №2381, №2382 від 31.08.2017 року, остаточного рішення щодо спору про проведення фактичних перевірок немає, а тому передчасно вважати накази протиправними.

Представник відповідача вважає, оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 року визнано протиправними та скасовані накази №2381 та №2382 від 31.08.2017 року про проведення фактичних перевірок, а тому відсутні підстави для застосування адміністративного арешту майна платника податків, визначених підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 31 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Волинській області видано наказ №2381 "Про проведення фактичної перевірки", згідно з яким, керуючись п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.80.2.5, п.п.80.2.6 п.80.2, п.80.8 ст.80 Податкового кодексу України, ст.35 Закону України "Про оплату праці" з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), наказано начальнику управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Волинській області Решетнику О.Л. забезпечити проведення фактичної перевірки міні-пивоварні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про оплату праці", перевірку провести протягом 10 діб, починаючи з 01 вересня 2017 (а.с.9).

Також 31 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Волинській області видано наказ №2382 "Про проведення фактичної перевірки", згідно з яким, керуючись п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.80.2.5, п.п.80.2.6 п.80.2, п.80.8 ст.80 Податкового кодексу України, ст.35 Закону України "Про оплату праці" з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), наказано начальнику управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Волинській області Решетнику О.Л. забезпечити проведення фактичної перевірки бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про оплату праці", перевірку провести протягом 10 діб, починаючи з 01 вересня 2017 року (а.с.10).

На підставі наказів були виписані направлення від 01 вересня 2017 року №2422, №2423, №2424, №2425 (а.с.11-14).

Після ознайомлення з вказаними наказами та направленнями на проведення фактичних перевірок власник торгових об'єктів фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відмовився допустити перевіряючих фіскального органу до проведення перевірок, про що складено акти відмови у допуску до проведення фактичних перевірок вищенаведених господарських одиниць №335/03-20-13-07 та №336/03-20-13-07 від 01.09.2017 року (а.с.15-16).

У зв'язку з тим, що відповідач відмовив у допуску до проведення фактичних перевірок власних господарських одиниць, Головне управління ДФС у Волинській області прийняло рішення від 06 вересня 2017 року "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків", обґрунтованість якого просить суд підтвердити.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підпунктом 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 75.1 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п. п. 78.1.1. п. 78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.п.20.1.5 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право запрошувати платників податків, зборів, платежів або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог іншого законодавства, у тому числі законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 92 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (п.94.1 ст.94 ПК України).

З аналізу вищенаведеного слідує, що платник податків може відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення фактичної перевірки у разі відсутності законних підстав для її проведення. Відтак, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_3 вважав, що накази на проведення фактичних перевірок від 31 серпня 2017 року №2381, №2382 є протиправними, тому саме ця обставина є підставою для відмови відповідачем у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичних перевірок його господарських одиниць. Відтак, для підтвердження чи у відмові в підтвердженні обґрунтованості адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суд враховує законність наказів Головного управління ДФС у Волинській області від 31 серпня 2017 року №2381, №2382 про проведення фактичних перевірок господарських одиниць відповідача.

Судом встановлено, що не погодившись із прийнятими наказами від 31 серпня 2017 року №2381, №2382, відповідач оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі №803/1171/17 в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів відмовлено (а.с.37-40).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі №876/11530/17 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі №803/1171/17, визнано протиправними та скасовано накази Головного управління ДФС у Волинській області №2381 від 31.08.2017 року та №2382 від 31.08.2017 року про проведення фактичних перевірок (а.с.41-45). Дана постанова набрала законної сили з моменту її проголошення, а саме 04 грудня 2017 року.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки накази позивача №2381 та №2382 від 31 серпня 2017 року були предметом спору в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання їх протиправними та скасування, і судом надано правову оцінку вказаним наказам та їх скасовано, а рішення суду набрало законної сили, тому ці обставини не доказуються під час розгляду даної справи.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на ту обставину, що на даний час постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року оскаржується в касаційному порядку до Верховного Суду, оскільки зазначена постанова набрала законної сили, а розгляд справи в касаційній інстанції не перешкоджає розгляду даної справи про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Враховуючи те, що обов'язковою умовою для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є наявність законних підстав для проведення перевірок, а накази на їх проведення визнані судом протиправними та скасовані, тому відпали підстави для проведення фактичних перевірок господарських одиниць відповідача, а відтак, і відповідно, для допуску посадових осіб позивача до проведення таких перевірок.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 39400859) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду буде складено 14 лютого 2018 року.

Суддя В.Д. Ковальчук