Ухвала суду № 72269728, 12.02.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6643/17

1-кс/755/766/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г., при секретарі Ліпітюк К.С., за участі слідчого Дзюбака О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Дзюбака О.В., яке погоджено прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Руснаком Д.О. про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100040013732 від 01 жовтня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України,

В С Т А Н О В И В :

12 лютого 2018 року слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Дзюбак О.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту шляхом заборони його розпорядження, з метою збереження речових доказів, на наступне майно: нежитлове приміщення № 3(після технічної інвентаризації № 203), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 761818680000).

З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів вбачається, що в Дніпровському УП ГУ Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 12016100040013732 від 01.10.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Так, встановлено, що до Дніпровського УП звернулася ОСОБА_3, із заявою про те, що в липні 2016 року невстановлені особи вчинили самоправні дії відносно неї.

В ході досудового розслідування допитано в якості потерпілої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 яка повідомила, що 01 лютого 2016 року ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, було проведено електронні торги (протокол № 142779), щодо реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: майнові права на нежитлове приміщення загальною площею: 66,86 кв.м., знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Дане приміщення належало ОСОБА_4, який набув право власності, згідно Інвестиційного договору № 309-НП від 21.03.2002 року та відносно якого було порушене виконавче провадження № 41774352 від 31.07.2015 року, згідно якого було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборона на його відчуження. Позивачем по даному виконавчому провадженню було ТОВ «Факторинг Фінанс» ЄДРПОУ 36125262.

В подальшому, 16 лютого 2016 року, ОСОБА_3, після перемоги на електронних торгах, внесла на депозитний рахунок ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві грошові кошти у сумі 1 333 317,4 гривень, про що підтверджує «Акт державного виконавця про проведені електронні торги», який є підставою для подальшого оформлення переможцем торгів права власності на придбане майно.

03 березня 2016 року ОСОБА_3, згідно акту приймання-передачі прийняла у ТОВ «Факторинг Фінанс» ЄДРПОУ 36125262 приміщення № 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва, виданого 06.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалія І.В, ОСОБА_3 набула право власності на приміщення № 3(після технічної інвентаризації № 203), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 761818680000), що підтверджує відповідна документація.

26.07.2016 року, представником ОСОБА_3 ОСОБА_6, діючою на підставі довіреності, були надані запити до ТОВ «Новобудова», звернулася про надання дозволу на укладання договору з ПАТ «Київенерго» та з проханням роз'яснення факту заміни невідомими особами замків на вхідних дверях до приміщення, яке належить на праві власності ОСОБА_3, на що було отримано відповідь, у якій зазначається, що до ТОВ «Новобудова», з аналогічною заявою звернувся власник приміщення № 203, за тією ж адресою, про укладання договорів про надання житлово-комунальних послуг, з аналогічним технічним планом. Згідно поданих документів, власником приміщення № 203 являється ОСОБА_7.

Крім того, на запити до ПАТ АКБ «АРКАДА», було встановлено, що ОСОБА_7, ніколи не був клієнтом банку та ніколи не обслуговувався(на той час, а саме у 2002 році, реалізація об'єктів нерухомості здійснювалось через АКБ «АРКАДА»), а з відповіді від ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» встановлено, що документи, згідно довідки АКБ «АРКАДА» № 302 від 06.06.2003 року про інвестування 100% загальної площі конкретного об'єкта за контрактом, на нежитлове приміщення № 3, загальною площею 66,86 кв.м. були видані на ім'я ОСОБА_4.

А в документах, які надав ОСОБА_7, є Акт приймання-передачі приміщень інвестору, від 06.06.2003 року, у якому зазначається, що АТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», начебто передало ОСОБА_7, якій сплатив 100% вартості, приміщення № 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та загальна площа якого складає 77,0 кв.м.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Зазначене вище майно має значення речових доказів під час проведення досудового розслідування, з метою запобігання їх знищення, втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню необхідно накласти на нього арешт.

В судовому засіданні слідчий зазначив, що накладення арешту на зазначене майно необхідне для збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вислухавши думку слідчого, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Так, статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так постановою слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Дзюбака О.В. від 16 січня 2018 року нежитлове приміщення № 3(після технічної інвентаризації № 203), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 761818680000) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016100040013732.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення і не становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Так, на думку слідчого судді, слідчим доведено правову підставу для арешту майна, надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, дослідивши надані до клопотання матеріали, враховуючи, відповідно до вимог ст. 173 КПК України, наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, арешт зазначеного майна, шляхом заборони розпорядження є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та заснованим на законі. Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173, ст.175, ст.309, 372, ст.392, ст.532 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Дзюбака О.В., яке погоджено прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Руснаком Д.О. про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони розпорядження з метою збереження речових доказів, на наступне майно: нежитлове приміщення № 3(після технічної інвентаризації № 203), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 761818680000), яке згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.02.2018 року належить ОСОБА_8.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Арешт може бути скасовано відповідно до ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя М.Г.Сазонова