Рішення № 72269473, 05.02.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/4555/17

2/465/179/18

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2018 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді - Мартинишин М.О.

при секретарі - Потюк В.М.

з участю позивача ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ПАТ КБ «Приватбанк»,

з участю третіх осіб – Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Франківського відділу державно виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся я в суд з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису №3876 від 14.09.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору №ZOH0SK00000020 від 01.03.2004 року та розрахунку заборгованості за договором станом 27.07.2016 року, грошових коштів у сумі 74 114,41 грн., за період з 01.03.2004 року по 27.07.2016 року, таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги мотивує тим, що 14.09.2016 року приватним Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, вчинено виконавчий напис №3876 про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору №ZOH0SK00000020 від 01.03.2004 року та розрахунку заборгованості за договором станом 27.07.2016 року, грошових коштів у сумі 74 114,41 грн., за період з 01.03.2004 року по 27.07.2016 року. Вважає, що вказаний виконавчий напис від 14.09.2016 року вчинено з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Крім того, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. У той же час, вказаним виконавчим написом з нього стягнуто борг за яким з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років та те, що він сплатив борг за кредитним договором, який стягнутий за рішенням суду від 15.06.2015 року. Тому просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні викладеному у позові. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, з якого суд вбачає, що таке клопотання є безпідставне, необґрунтоване та без поважних причин. В письмових запереченнях проти позову заперечив, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки підстав для задоволення позову не має, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення, проти чого і не заперечили позивач та представники позивача.

Третя особа- Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, однак направив клопотання 04.10.2017 року, з яких видно, що просять справу розглядати його відсутності, а тому суд вважає, що справу слід слухати у їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення, проти чого і не заперечили позивач та представники позивача.

Представник третьої особи Франківського відділу державно виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення, проти чого і не заперечили позивач та представники позивача.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.03.2004 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ZOH0SK00000020, згідно якого ОСОБА_1 отримав строковий кредит на споживчі цілі в сумі 10 000,00 грн. на строк 12 місяців по 28.02.2005р. включно, зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 0,1% в день.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 15.06.2006 року позовні вимоги у цивільній справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа – ТзОВ «Сквор» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Західного регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 13 648 грн. 89 коп. та 136 грн. 84 коп. сплаченого судового збору, всього стягнуто 13 785 грн. 37 коп.(а.с.10)

Вказане судове рішення суду набрало законної сили та було виконане ОСОБА_1 20.06.2006 року в рахунок повного погашення боргу за кредитним договором було перераховано 13 648 грн. 89 коп. та 15.12.2006 року перераховано судовий збір 136 грн. 84 коп.(а.с.12).

14.09.2016 року приватним Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, вчинено виконавчий напис №3876 про стягнення з нього на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору №ZOH0SK00000020 від 01.03.2004року та розрахунку заборгованості за договором станом 27.07.2016 року, грошових коштів у сумі 74 114,41 грн., за період з 01.03.2004 року по 27.07.2016 року(а.с.18).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ вказаного Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ цього ж Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Так, п.п.1, 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачено стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.

Зокрема, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання (п. 1 Переліку документів).

На підставі пунктів 3.1. та 3.4 глави 16 розділу ІІ вказаного Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється: вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Крім того, з’ясовуючи питання про строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, необхідно врахувати, що згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Таким чином, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» чітко регламентовані строки, в межах яких можуть бути вчинені виконавчі написи: в даному випадку не більше трьох років з дня виникнення права вимоги. Отже, враховуючи, що законом інший строк давності не встановлено, тому застосуванню підлягають положення саме Закону України «Про нотаріат», як спеціального закону.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1926цс14 сформульована така правова позиція: «За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Згідно умов кредитного договору №ZOH0SK00000020, укладеного між сторонами, ОСОБА_1 отримав строковий кредит в сумі 10 000,00 грн. на строк 12 місяців по 28.02.2005р. включно, зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 0,1 % в день. Погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами в розмірі не менше 1008,00 грн. або згідно п.3.1.1, починаючи з місяця, наступного за датою видачі кредиту. Погашення проводиться не пізніше за Дату сплати шляхом внесення коштів на транзитний рахунок, вказаний в п.5.1 цих Договори. За дату сплати приймається 28 число місяця.

Отже, строк виконання зобов’язання за кредитним договором настав 28.02.2005р., а виконавчий напис вчинено нотаріусом 14.09.2016 року і строк, за який проводиться стягнення, а саме з 01.03.2005 року по 27.07.2016 року, тобто виконавчий напис вчинено більше ніж через три роки з дня виникнення права вимоги. При цьому слід зазначити, що оскільки кредитним договором було визначено погашення кредиту щомісячними платежами та кінцевий строк повного погашення кредиту 28.02.2005р., то перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі повинен обчислюватися з 28.02.2005 року

Окрім цього, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором і відсутня безспірність заборгованості боржника, що підтверджується ухвалами Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2016 року та ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 20.12.2016 року(а.с.16-17).

Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі №6-27цс15, від 11 березня 2015 року у справі №6-141цс15, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

Аналізуючи сукупність зібраних по справі доказів, суд приходить до висновку, що приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не дотримано вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат» та вчинено виконавчий напис більше ніж через три роки з дня виникнення права вимоги, а відповідачем відповідно заявлено вимогу про стягнення з боржника коштів поза строками позовної давності та те, що на час вчинення виконавчого напису нотаріуса на розгляді в суді був позов про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором.

Згідно із ст. 6 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позов, визнати даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача витрати по сплаті судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви у розмірі 640 грн..

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис №3876 від 14.09.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору №ZOH0SK00000020 від 01.03.2016 року та розрахунку заборгованості за договором станом 27.07.2016 року, грошових коштів у сумі 74 114,41 грне. За період з 01.03.2004 року по 27.07.2016 року, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 09.02.2018 року.

Суддя Мартинишин М.О.