Рішення № 72265864, 08.02.2018, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1966/17

Провадження № 2/682/34/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Шевчука В.В.,

за участю секретаря Придачук Г.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Славутського міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Берездівської сільської ради Хмельницької області, виконавчого комітету Берездівської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

19.07.2017 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до виконавчого комітету Берездівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, Берездівської сільської ради Славутського району Хмельницької області, ОСОБА_5 про: визнання дій (бездіяльності) посадових осіб виконавчого комітету Берездівської сільської ради протиправною в питаннях створення перешкод щодо права користування належними їй земельними ділянками; зобов’язання посадових осіб виконавчого комітету Берездівської сільської ради та ОСОБА_5 встановити сервітут (право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху) для обслуговування земельної ділянки, яка розміщена по вул. Першотравневій і є суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_5.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить:

- визнати незаконним рішення виконавчого комітету Берездівської сільської ради від 21.04.1998 року №15 та скасувати його з підстав порушення вимог ст. 41 Конституції України, ст. 31 Земельного кодексу України щодо відчуження земельної ділянки площею 0,15 га без заяви ОСОБА_4, яку вона набула в складі спадщини від своєї матері - ОСОБА_6 (що в свою чергу набула у приватну власність ділянки площею 0,60 га за рішенням №52 Берездівської сільської ради від 20.12.1995 року);

- визнати протиправним і скасувати рішення Берездівської сільської ради від 03.07.1998 року №06, яким було затверджено протиправне рішення виконавчого комітету Берездівської сільської ради від 21.04.1998 року №15;

- визнати незаконним рішення Берездівської сільської ради від 20.01.1993 року №2 про виділення неналежної площі земельної ділянки (0,08 га) замість 0,25 га під забудову по вул. Першотравневій №1;

- зобов’язати Берездівську сільську раду скасувати акт постійного користування земельною ділянкою площею 0,326 га недіюче державне мале підприємство «Корчик», яка була йому виділена рішення Берездівської сільської ради від 20.12.1995 року №52 для виробничих потреб, яка на даний час є суміжною земельною ділянкою із садибою ОСОБА_4 за адресою: вул. Першотравнева, 1, с. Берездів Славутського району Хмельницької області;

- зобов’язати ОСОБА_5 укласти з ОСОБА_4 договір земельного сервітуту для проїзду ОСОБА_4 на свою ділянку транспортним засобом через приватизовану ним земельну ділянку для ОСОБА_5, яка була передана матері ОСОБА_4 (ОСОБА_6К.) у приватну власність рішенням сесії від 20.12.1995 року №52 вул. Першотравнева, 20, с. Берездів Славутського району Хмельницької області згідно вимог ч.3 ст. 402 та ст. 403 ЦК України .

Позов обґрунтовує тим, що в 1998 році під час проведення інвентаризації земель с. Берездів було безпідставно в неї вилучено 0,15 га, з тих підстав, що даною земельною ділянкою користувалася ОСОБА_7

В подальшому дану земельну ділянку було приватизовано ОСОБА_5, що робить неможливим заїзд до земельної ділянки позивача.

В зв’язку з наведеним просить позов задовольнити, скасувавши вказані рішення сільської ради та зобов’язати ОСОБА_5 укласти з нею договір сервітуту щодо його земельної ділянки.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, з тих підстав, що відповідачем протиправно у позивача забрано частину земельної ділянки пл.. 0,15 га та в подальшому передано ОСОБА_5, що унеможливлює проїзд ОСОБА_4 до її земельної ділянки.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили.

Так представники відповідачів в судовому засіданні пояснили, що перешкод для заїзду у позивача немає, оскільки існують дві польові дороги, якими користуються усі жителі села та які дають можливість доступу до земельної ділянки позивача.

Представник Берездівської сільської ради Хмельницької області, надав клопотання про застосування строку позовної даності, вказуючи, що про спірні рішення позивач знала після їх прийняття, а тому з цих підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Берездівської сільської ради народних депутатів від 20.01.1993 року №2 ОСОБА_8 надано дозвіл на будівництво житлового будинку (а.с.12).

З архівного витягу рішення виконавчого комітету Берездівської сільської ради від 29.04.1994 року №22 вбачається, що ОСОБА_8 відмовлено у виділенні городу, який належить ОСОБА_9 (а.с.14).

Рішенням виконавчого комітету Берездівської сільської ради народних депутатів від 20.12.1995 року №52 ОСОБА_6 – матері позивача - передано безкоштовно у приватну власність та постійне користування земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель, особистого підсобного господарства загальною площею 0,60 га, в т.ч. 0,35 га для особистого підсобного господарства та 0,25 га для будівництва та обслуговування житлових будинків (а.с.11).

Згідно даних свідоцтва про спадщину за законом від 22.11.2000 року ОСОБА_10 отримала після смерті матері ОСОБА_6 у спадок право на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності, розміром 3,89 га (а.с.9).

Згідно даних архівного витягу з рішення виконавчого комітету Берездівської сільської ради від 03.07.1998 року №06 в ОСОБА_4 вилучено 0,15 га земельної ділянки (а.с.11).

Згідно записів погосподарських книг, оглянутих в судовому засіданні, за господарським двором ОСОБА_7 рахувалось земельна ділянка площею 0, 15 га – 0,09 га – город та 0,06 га – під житловим будинком, садком та господарськими будівлями.

01.09.2008 року, донька ОСОБА_7 – ОСОБА_9 – звернулась до Берездівської сільської ради із заявою про вилучення з її користування земельної ділянки площею 0, 06 га на користь ОСОБА_5

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

В клопотанні про застосування строку позовної давності представник відповідача посилається на те, що позивач пропустила строк позовної даності, оскільки про порушення на її думку своїх прав вона повинна була б дізнатися після прийняття спірних рішень.

Зокрема, рішенням Берездівської сільської ради від 20.01.1993 року №2 «Про заяви громадян», ОСОБА_8 надано дозвіл на будівництво жилого будинку, у зв’язку із чим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_8Е, матір позивача знала про це рішення ще з моменту його прийняття, оскільки його реалізувала.

Щодо оскаржень рішень виконавчого комітету Берездівської сільської ради та Берездівської сільської ради від 1998 років, то до них також слід застосувати позовну давність, оскільки представник позивача в поданій до суду заяві від 05.01.2018 вказує, що позивачу було відомо про прийняті рішення з 1998 року, проте, остання з 1998 року по 2017 рік здійснювала досудове врегулювання спору, і тільки після відповіді сільського голови Берездівської сільської ради від 31.05.2017, впевнившись, що така форма захисту неефективна, звернулася до суду(арк.120). Разом із тим у матеріалах справи відсутні відомості про досудове врегулювання спору з 1998 року. Перші звернення до правоохоронних органів датовані травнем 2012 року.

Тобто за період часу з моменту вилучення земельної ділянки площею 0,15 га - з 1998 року і до моменту звернення до суду – 2017 року – позивач знала про те, що дана земельна фактично використовувалася іншими особами, проте до суду звернулася тільки у 2017році.

Окрім того, обізнаність позивача про наявність оскаржуваних нею рішень підтверджується тим, що архівні витяги рішень Берездівської сільської ради (на які вона посилається як на доказ порушення радою її прав та інтересів) датовані 2013 роком, тоді як до суду ОСОБА_4 звернулася лише в 2017 році.

Більше того, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач зверталася до Берездівської сільської ради, як сторони спірних відносин з метою досудового врегулювання спору.

Таким чином клопотання представника про застосування строку позовної даності відповідачів є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо позовної вимого про зобов’язання Берездівської сільської ради скасувати акт постійного користування земельною ділянкою площею 0,326 га, наданою малому підприємству «Корчик» для здійснення виробничої діяльності, то така задоволенню не підлягає оскільки даний акт не був долучений ні позивачем ні її представником до позовної заяви, судом не досліджувався та не досліджувалися жодні докази, які б підтверджували його протиправність.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_4 про зобов’язання ОСОБА_5 укласти з договір земельного сервітуту для проїзду на свою ділянку транспортним засобом через приватизовану ним земельну ділянку варто зазначити наступне.

Відповідно до ст.98 Земельного Кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно зі ст.99 ЗК власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:а) право проходу та проїзду на велосипеді;б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

За приписом ст. 100 ЗК сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно зі ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

З аналізу положень статей 401, 402 ЦК випливає, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.

Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання належної йому нерухомості, неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Крім того, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

Підсумовуючи викладене суд приходить до переконання, що позивач спочатку повинен був звернутися до відповідача з пропозицією про укладення договору про земельний сервітут, у проекті якого запропонувати чітки умови використання земельної ділянки, а у разі відмови укласти такий правочин - звернутися до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідача ОСОБА_5 з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту і сторони не вирішували питання про укладення такої угоди у встановленому порядку. Отже, звернення ОСОБА_4 з позовом до суду про встановлення такого сервітуту є передчасним.

Більше того, відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до довідки від 06.02.2018 року №09/06-30, наданої представником Берездівської сільської ради, вбачається, що до земельної ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_4, розташованій по вул. Петроштравневій с. Берездів проходять дві під’їзні дороги – одна з яких проходить між домогосподарствами ОСОБА_5 та ОСОБА_11, інша від Берездівської спеціалізованої школи – інтернату, вказані дороги використовуються всіма жителями та мешканцями села.

Слід зазначити, що представник позивача не надав суду об’єктивних доказів неспроможності інших варіантів встановлення земельного сервітуту та об’єктивних даних про те, що запропонований позивачем варіант використання земельної ділянки є прийнятним та найменш обтяжливим для користувача спірної земельної ділянки, що прямо суперечить вимогам ч.4 ст.98 ЗК України, а саме що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут.

Таким чином, закон вимагає саме від позивача надання суду доказів того, що нормальне господарське використання належної йому земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача не можливо здійснити будь-яким іншим способом.

Позивач просив встановити сервітут щодо користування спірною земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії сервітуту, що не дає суду змоги встановити можливість знаходження сервітуту у просторових межах на місцевості.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.256, 257, ч.1 ст.261, ст. 401, ст. 402 ЦК України, ст.ст.99, 100 ЗК ст.ст. 12, 263-265, 273, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Берездівської сільської ради Хмельницької області, виконавчого комітету Берездівської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шевчук В. В.