Постанова № 72265239, 13.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/7246/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/783/6429/17 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія:20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Львівської міської ради - Феник Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2017 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тимків Інеси Миколаївни про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування реєстрації права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

09.11.2016 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06.05.2015 року, зареєстрований в реєстрі №222, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М. та скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 06.05.2015 року, номер запису про право власності НОМЕР_2. В обґрунтування позовних вимог покликалася на такі обставини. Вироком Галицького районного суду м. Львова від 22.02.2016 року визнано винною ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, за ч. 3 ст. 358 КК України виправдано. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14.06.2016 року вказаний вирок залишено без змін. Цим вироком встановлено, що ОСОБА_5 відчужила вищевказану квартиру, використавши підроблену довіреність. Зазначає, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності покійній ОСОБА_7, спадщину після неї ніхто не прийняв, тому вважає, що дане майно підлягає визнанню його відумерлим та переданню в комунальну власність територіальної громади. Просила позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06.05.2015 року, зареєстрований в реєстрі №222, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М. Скасовано реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 06.05.2015 року, номер запису про право власності НОМЕР_2. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Львівської міської ради судовий збір в розмірі 1378,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради судовий збір в розмірі 1378,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3

В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з'ясовано фактичні обставини справи. Зазначає, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки вона не була обізнана з тим, що набуває майно у суб'єкта, який не наділений правом на його відчуження та не усвідомлювала факту порушення своїми діями прав іншої особи. Посилається на те, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факт обізнаності ОСОБА_2 у момент придбання квартири із відсутністю у продавця прав на відчуження майна, а отже не доведено факту незаконності володіння ОСОБА_2 даною квартирою. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника Львівської міської ради - Феник Л.М. про заперечення вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі обставини.

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 22.02.2016 року у кримінальній справі №461/11285/15-к ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. За ч. 3 ст. 358 КК України ОСОБА_5 виправдано. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання із випробуванням з іспитовим строком на два роки та покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України періодично реєструватись в кримінально-виконавчій інспекції та повідомити про зміну місця роботи та проживання.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року вирок Галицького районного суду м. Львова від 22.02.2016 року відносно ОСОБА_5 залишено без змін.

З вищевказаного вироку вбачається, що ОСОБА_5, маючи умисел заволодіти квартирою АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_7, діючи з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, ввівши в оману приватного нотаріуса, використовуючи підроблені документи (довіреність, паспорт), здійснила неправомірне відчуження квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2

Згідно висновку експерта №6/315 від 29.07.2015 року, наданого НДЕЕКЦ, бланк довіреності з номером НОМЕР_3, посвідченого 28.02.2012 року нотаріусом Уссурійського нотаріального округу Приморського краю Російської Федерації ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 1 Д-283 не містить поліграфічні способи друку, що використовуються при виготовленні бланків типових документів. Бланк даної довіреності виконаний з використанням комп?ютерної чи іншої оргтехніки кольорового відтворення зображення струменевим способом друку. З відповіді нотаріуса Уссурійського нотаріального округу Приморського краю Російської Федерації ОСОБА_8 №673 від 12.08.2015 року вбачається, що нею 28.02.2012 року не посвідчувалась довіреність за реєстровим номером №1Д-283 від ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_5

ОСОБА_5 використала завідомо підроблену довіреність, а також паспорт громадянина України серії НОМЕР_4, виданий 26.02.1999 року Галицьким РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області на ім'я ОСОБА_5 з неправдивими відмітками Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області про зняття 16.03.2007 року з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 та про її реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1, надавши їх приватному нотаріусу Тимків І.М. для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири.

Як зазначено в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України за наведених у вироку обставинах, ґрунтується на належних та допустимих доказах, здобутих у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, є правильним і в апеляційному порядку не оскаржується.

Окрім того, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, загальною площею 23,0 кв.м належала на праві власності ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Галицьким районним судом розглядалась справа № 461/10755/15-ц за позовом ОСОБА_9 до Львівської міської ради, третя особа ОСОБА_10, про встановлення факту проживання однією сім'єю з покійною ОСОБА_7 та визнання права власності в порядку спадкування за законом на усе майно, що належало покійній ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішенням Галицького районного суду від 18 квітня 2016 року відмовлено ОСОБА_9 в позовних вимогах, щодо встановлення факту проживання однією сім?єю та визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно акта ЛКП «Снопківське» від 24.06.2015 року, складеного працівниками ЛКП та дільничним інспектором, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована та проживала до дня смерті одна у вищевказаній квартирі та відповідно до акту ЛКП «Снопківське» від 26.10.2015 року квартира АДРЕСА_1 опечатана працівниками ЛКП «Снопківське», в ній ніхто не проживає і в таку не заходить.

Відповідно до довідки ЛКП «Снопківське» заборгованість за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1, де проживала ОСОБА_7 станом на 04.11.2016 року становить 1989,21 грн., що може свідчити про те, що за вказаною адресою ніхто не проживає.

З акта ЛКП «Снопківське» від 03.11.2016 року також вбачається, що квартира АДРЕСА_1 опечатана в 2015 році, печатка наявна на день складання такого акту.

Також встановлено, що згідно листа Львівського комунального підприємства «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» від 14.07.2015 року № 343, ОСОБА_7 похована 25.11.2014 року на Голосківському кладовищі, поле № 40-а, безпосереднім замовником на організацію та проведення поховання, згідно договору замовлення № 0021325 від 24.11.2014 року була ОСОБА_11 - працівник Львівського міського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.

З листа Львівського міського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян від 17.11.2015 року №662 вбачається, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, була прийнята на обслуговування у даний центр соціального обслуговування пенсіонерів відповідно до заяви від 09.10.1998 року та договору від 09.10.1998 року. У зв?язку з реорганізацією центру наказом від 23.11.2011 року №83-оп ОСОБА_7 прийнято на безоплатне соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) відділенням соціальної допомоги вдома Галицького району, договір від 23.11.2011 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна НОМЕР_5 від 31.10.2016 року право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 22.4 кв.м зареєстровано 06.05.2015 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири серії 222, виданого 06.05.2015 року та посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М., номер запису про право власності НОМЕР_2.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з наявності підстав, визначених ст.228 ЦК України.

Однак, колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім цього, згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК ( 435-15 ): 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим,

територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним

багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ( 254к/96-ВР)); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК ( 435-15) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний

порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок,

визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК ( 435-15)).

А відтак, оскільки оспорюваний правочин спрямований на незаконне відчуження майна що переходило у власність Львівської міської ради, правильним є висновок суду першої інстанції, що цей правочин є таким, що порушує публічний порядок.

Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідно до положень ч.2 ст.215 ЦПК України якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин) (ст.228 ЦК України), визнання його недійсним судом не вимагається.

За таких обставин, вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу від 06.05.2015 року недійсним задоволенню не підлягає, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки вона не була обізнана з тим, що набуває майно у суб'єкта, який не наділений правом на його відчуження та не усвідомлювала факту порушення своїми діями прав іншої особи, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факт обізнаності ОСОБА_2 у момент придбання квартири із відсутністю у продавця прав на відчуження майна, а отже не доведено факту незаконності володіння ОСОБА_2 даною квартирою колегією суддів визнається безпідставним, так як стаття 228 ЦК України безпосередньо не визначає вину як кваліфікуючу ознаку такого правочину, а тому не має правового значення чи намір порушити публічний порядок був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох учасників договору.

А відтак, оскільки беззаперечно встановлено намір ОСОБА_5 порушити публічний порядок при використанні підроблених документів для відчуження квартири, правового значення добросовісність набувача ОСОБА_2 не має.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2017 року в частині визнання недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06.05.2015 року, зареєстрований в реєстрі №222, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М. скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги відмовити. В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.