Ухвала суду № 72265200, 05.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/1152/17 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 11-кп/783/1230/17 Доповідач: Стельмах І. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Стельмаха І.О.

суддів Танечника І.І., Ревера В.В.,

розглянувши кримінальне провадження № 459/1152/17 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

за ч.1 ст. 286 КК України,

з участю секретаря Мазур-Іванько Ж.В.,

прокурора Свореня І.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Пущик Н.А.,

потерпілого ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4,

за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та їй призначено покарання - два роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та на неї покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 17 668 грн 93 коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 7 500 грн, а також витрати на правову допомогу в сумі 6 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання процесуальних витрат по справі та речових доказів.

ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона 15 жовтня 2016 року близько 00 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідченням водія, керуючи технічно справним автомобілем «Honda Civic» р.н. «НОМЕР_1», що є засобом підвищеної небезпеки, який належав ОСОБА_5, та перебував у користуванні ОСОБА_6, слідуючи по проїзній частині пр. Шевченка у м. Червоноград Львівської області, у напрямку від вул. Івасюка до вул. Сокальської, по правій смузі руху, поруч з буд. № 18а, допустила виїзд на смугу зустрічного руху, та виявивши небезпеку для руху - пішохода ОСОБА_3, який переміщався по проїзній частині пр. Шевченка пішою ходою, слідуючи з ліва на право відносно до траєкторії руху автомобіля «Honda Civic» р.н. «НОМЕР_1», проявила неуважність та неналежно оцінила дорожню обстановку, а саме не врахувала дорожні умови, своєчасно не застосувала гальмування та не зупинила керований нею транспортний засіб.

В результаті таких протиправних дій водія ОСОБА_1, на лівій смузі руху проїзної частини дороги пр. Шевченка м. Червоноград (відносно напрямку руху транспорту до вул. Сокальської м. Червоноград), неподалік будинку № 18а, відбувся наїзд передньою правою частиною автомобіля марки «Honda Civic» р.н. «НОМЕР_1», під керуванням останньої, на пішохода ОСОБА_3

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка проявилась струсом головного мозку, забійних ран підборіддя, тім'яної ділянки зліва, верхньої губи зліва, травматичної екстракції 1,2,3,4 зубів справа, перелому верхньої щелепи зліва, саден на обличчі, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня важкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.

На вирок суду потерпілий ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком 3 роки. Цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог потерпілий ОСОБА_3 покликається на те, що суд: безпідставно відмовив у клопотанні про призначення судово-медичної експертизи, чим допустив неповноту судового розгляду; висновки суду щодо поведінки потерпілого не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки спростовуються його поясненнями, що відповідно до ч.1 ст. 409 КК України є підставою для скасування або зміни вироку. Суд безпідставно призначивши покарання у виді обмеження волі строком 2 роки, звільнив обвинувачену від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Відсутні пом'якшуючі обставини при призначенні покарання. Обвинувачена ОСОБА_1 не відшкодувала завдану матеріальну шкоду. Крім того, обвинувачена стверджуючи про своє щире каяття у скоєному намагається ввести суд в оману з метою уникнення відповідальності. Таким чином, призначене обвинуваченій покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої, а тому є занадто м'яким, що відповідно до ч.2 ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку. Суд безпідставно не задовольнив цивільний позов у повному обсязі, оскільки розмір витрат складається з уже витрачених коштів в сумі 30 268 грн 93 коп. та витрат, які необхідні для подальшого лікування в сумі 58 000 грн. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, він був позбавлений можливості працювати, а також те, що він є сиротою, а тому не має змоги оплатити лікування. Вважає, що відповідно до ст. 22 ЦК України кошти на лікування мають бути стягнуті з обвинуваченої. Крім того, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди є незаконним та необґрунтованим, оскільки він перебував у дуже важкому стані здоров'я, який межував зі смертю; переніс тяжку операцію, після якої на деякий час втратив можливість розмовляти та самостійно вживати їжу, в наслідок чого в нього виник комплекс неповноцінності. Навіть по сьогоднішній день він відчуває дуже сильні болі, і через отримані тілесні ушкодження йому довелось кардинально змінити своє життя. Дані обставини викликають у нього великі моральні страждання, депресію. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд не врахував ступінь фізичних і моральних страждань потерпілого, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідків що наступили, внаслідок ушкодження здоров'я, а тому вважає, що справедливий розмір моральної шкоди становить 500 000 грн.

На апеляційну скаргу обвинувачена ОСОБА_1 подала заперечення, в яких вказує на те, що апеляційна скарга потерпілого є необґрунтованою та безпідставною, а тому вирок суду першої інстанції слід залишити без зміни. Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення комплексної експертизи, оскільки таке не було належним чином мотивоване та під час досудового розслідування не подавалося. Суд при призначенні покарання врахував тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченої, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування коштів потерпілому в сумі 13 000 грн, а тому призначене покарання є законним та справедливим. Судове рішення в частині вирішення цивільного позову є законним та правильним, а долучений акт стоматологічного огляду для проведення лікування на суму 58 000 грн має лише рекомендаційний характер.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника Пущик Н.А., прокурора Свореня І.М., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити вирок суду без змін, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок в межах апеляційних скарг.

Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченої в апеляційній скарзі не оспорюється.

Відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення повторної судово-медичної експертизи (на що покликається апелянт) не призвела до неповноти судового розгляду в розумінні ст. 410 КПК України, оскільки судом були досліджено усі обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Викладення судом у вироку основного змісту показань потерпілого ОСОБА_3 (без надмірної деталізації) не свідчить про невідповідність наведених у вироку показань потерпілого і не становить невідповідність висновків суду фактичним обставинам.

Тому доводи апелянта про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи є безпідставними.

Доводи апелянта про істотні порушення кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через його м'якість колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.

Покарання призначене обвинуваченій ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст.ст. 65 - 67 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину; обране з врахуванням особи обвинуваченої, яка є особою молодого віку, яка раніше не судима, повністю визнала свою вину, щиро розкаюється у вчиненому, частково відшкодувала завдану потерпілому матеріальну шкоду, що суд визнав обставинами, які пом'якшують покарання; а також судом враховано наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд призначив обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком на два роки в межах санкції ч.1 ст. 286 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, і цей вид та розмір покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої та є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м'якість, немає.

Суд першої інстанції врахувавши тяжкість злочину, особу винної та усі обставини справи при призначенні покарання ОСОБА_1 дійшов правильного висновку, що виправлення засудженої можливе без відбування покарання, й підставно звільнив її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

Разом з тим, на думку колегії суддів, суд при вирішенні цивільного позову ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди не в повній мірі врахував характер та обсяг моральних страждань потерпілого.

Згідно з роз'ясненнями п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я

потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Винними діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода, яка полягає в моральних переживаннях і стражданнях, що їх зазнав потерпілий в зв'язку з спричиненням йому середньої тяжкості тілесного ушкодження, у зв'язку з чим ОСОБА_3 тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, під час якого переніс хірургічне втручання, не працював та залишався без засобів до існування, витрачав значний час та докладав додаткові зусилля для відновлення звичного способу та організації свого життя. З урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, порушення звичного способу та ритму життя ОСОБА_3, завдана останньому моральна шкода підлягає відшкодуванню в розмірі 50000 грн, що відповідатиме вимогам розумності та справедливості. Вказану суму слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, збільшивши суму стягнення та змінивши в цій частині вирок.

Доводи ОСОБА_3 про неправильне вирішення судом цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди колегія суддів до уваги не бере, як безпідставні і погоджується з рішенням суду першої інстанції про відшкодування потерпілому 17668,93 грн матеріальної шкоди, яке прийняте з урахуванням документального підтвердження цієї суми завданої шкоди та добровільно відшкодованих потерпілому 13000 грн.

У решті вирок суду першої інстанції слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 50000 грн відшкодування завданої матеріальної шкоди.

У решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С у д д і :

І.О. Стельмах І.І. Танечник В.В. Ревер