Ухвала суду № 72265049, 13.02.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/4332/13-к Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П.

Провадження № 11/783/46/17 Доповідач: Михалюк В. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого - судді Михалюка В.О.,

суддів - Гуцала І.П., Березюка О.Г.,

з участю прокурора - Гуменної І.Р.,

підсудного - ОСОБА_1,

захисника - адвоката Гур`єва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року, клопотання підсудного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гур`єва О.В., задоволено, кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, передбачених ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, повернуто прокурору Львівської області для організації додаткового розслідування.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що підсудний ОСОБА_1 сам не зміг би вчинити інкримінований йому злочин, чи замах на такий злочин, без організованої групи осіб. Однак, слідство не здійснило достатніх заходів та мір для виявлення такої можливої групи, хоч в обвинувальному висновку зазначило, що ОСОБА_1 керував підпорядкованими йому робочими. Однак, слідство не тільки не встановило таких співучасників обвинуваченого, але й не здійснило для їх встановлення належних оперативно-розшукових чи слідчих дій. В справі відсутні дані про реальні завдання та доручення слідчого органам дізнання в порядку вимог ч. 3 ст. 114 КПК України про проведення таких розшукових та слідчих дій. Не надавались слідчим з приводу встанолення ймовірних співучасників й окремі доручення в порядку, передбаченому ст. 118 КПК України. Зі справи фактично не виділялись окремі матеріали для подальшого встановлення, розшуку та притягнення до відповідальності можливих співучасників обвинуваченого. В даній кримінальній справі щодо таких осіб слідчим або прокурором не приймались будь-які процесуальні рішення в порядку вимог ч. 4 ст. 206 КПК України, хоч у обвинувальному висновку є покликання на підлеглих.

Тобто слідство, пред'являючи ОСОБА_1 обвинувачення за ст. 15 та ч. 5 ст. 191 КК України - замах на заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, за тих фактичних обставин, які вважало доведеним, і що виключало вчинення такого злочину лише однією особою, не вчинило жодних можливих та/або необхідних заходів в межах процесуального закону, скерованих на пошук можливих співучасників, а отже - навіть не передбачало наявність таких осіб.

Досудовим слідством не конкретизовано вину, яка інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1, його роль, форму спосіб та намагання ОСОБА_1 заволодіти деревиною, тобто не розкрита об'єктивна та суб'єктивна сторона злочину. Однак, лише після встановлення реальних дій та фактів, з конкретизацією вищевказаних обставин, слідство може прийти до визначення ролі виконуваної функції обвинуваченого ОСОБА_1, а отже визначити межі його відповідальності, як співучасника, адже кожний співучасник відповідає за спільно вчинений злочин в межах індивідуальної відповідальності (в межах вчиненого й усвідомленого).

Крім згаданих очевидних недоліків обвинувального висновку, справа містить й окремі грубі порушення процесуального закону, які унеможливлюють постановлення в ній вироку, а саме - обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст.ст. 228, 229 та 232 КПК України.

Зокрема, в матеріалах справи міститься два аркуші першої сторінки обвинувального висновку, один з яких, містить графу "Затверджую" з підписом заступника прокурора Львівської області старшого радника юстиції Білецького І.А. з зазначенням дати 19.11.2012 року, однак відсутня печатка установи, інший аркуш під цим же номером містить графу "Затверджую" без дати, підпису прокурора та печатки установи, (Т.4- а.с.231-246), даний факт підтверджується описом який міститься в матеріалах справи. Враховуючи викладене слід прийти до переконання що обвинувальний висновок скеровано в суд без виконання вимог, передбачених ст.ст. 228-229, 232 КПК України.

Крім цього, обвинувальний висновок складений 14 листопада 2012 року і в цей же день слідчим винесена постанова про виділення матеріалів кримінальної справи для проведення додаткової перевірки (Т.4-а.с.222). Виділення вказаних матеріалів суперечить вимогам ст. 26 КПК України, оскільки їх дослідження та оцінка негативно впливають на всебічність, повноту і об`єктивність розгляду справи. Крім цього, вказана обставина впливає на зміст кваліфікації та встановлення місця та об'єму викраденої продукції викрадення якої вміняється у вину ОСОБА_1.

На бланку супровідної МВС ( Т.4-а.с. 225 ) щодо виділення цих матеріалів відсутня дата та вихідний номер. Кількість, об'єм виділених слідчим матеріалів, спрямованих на окреме дослідження, конкретно в додатках ним не зазначено, відомості про отримання органом дізнання таких матеріалів відсутні, а також в судовому засіданні прокурор не надав пояснень щодо наявності прийнятого рішення по виділених матеріалах, а відтак розгляд справи щодо обвинувачення ОСОБА_1 є неможливим, оскільки, тягне за собою порушення вимог ст. 6 КПК України, у зв`язку з чим із цих підстав справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.

На вказану постанову суду прокурор, який брав участь в суді першої інстанції, подав апеляцію та доповнення до неї, в яких вважає, що дана постанова є необгрунтованою та підлягає скасуванню, обставинами, що свідчать про незаконність постанови є неправильне застосування судом кримінального закону. Зазначає, що порушень вимог кримінально-процесуального законодавства на стадії досудового слідства не допущено, а суд, направляючи справу прокурору Львівської області для проведення додаткового розслідування, допустив однобічність і неповноту судового слідства, яка вплинула на правильність прийнятого рішення та істотне порушення кримінально-процесуального закону. Вважає вину засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведеною матеріалами зібраними на досудовому слідстві.

Просить дану постанову суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

У запереченнях на апеляцію прокурора обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Гур`єв О.В., не погоджуючись із поданою апеляцією, вважають постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою, а тому просять таку залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав подану ним апеляцію, думку засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гур`єва О.В., які просили рішення суду залишити без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Так, органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він працюючи на посаді заступника директора ДЛГП "Галсільліс", будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими обов'язками, використовуючи можливості у зв'язку із характером виконуваної роботи, в період з 10 по 14 квітня 2012 року провів в кварталі 20 виділу 7 Немирівського лісництва Яворівського ДЛГП "Галсільліс" відвід ділянки для суцільної рубки дерев, що біля прикордонної застави с. Салаші Яворівського району, Львівської області і умисно вніс завідомо неправдиві дані у відомість переліку дерев, що підлягали суцільній рубці та відомість матеріально-грошової оцінки лісосіки від 07.05.2012 р. занизивши на 129 дерев загальною ліквідною масою 85 куб. м. призначених в суцільну рубку, на суму 439131,21 грн., подав їх у Рава-Руське лісове господарство де, на підставі завідомо неправдивих відомостей, було оформлено лісорубний квиток № 313339 від 07.05.2012 р. на суцільну рубку 784 дерев у кварталі 20 виділу 7 площею 2,3 га загальною ліквідною масою 640 куб. м., хоча фактично на зазначеному виділі ним було визначено для суцільної рубки та реалізації 913 дерев, ліквідною масою 725 куб. м. Мазур М.Ф. розпорядився і керував підпорядкованими йому робочими рубкою дерев у кварталі 20 виділу 7 Немирівського лісництва і станом на 23.07.2012 року було звалено 417 дерев. Але 23.07.2012 року інспекторами Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства було проведено перевірку і виявлено, що у кварталі 20 виділу 7 Немирівського лісництва для вирубки було визначено 913 дерев загальною масою 725 куб.м., що на 129 дерев, загальною масою 85 куб.м. більше, ніж було дозволено для рубки лісорубним квитком.

Своє ж рішення про скерування даної кримінальної справи прокурору для проведення додаткового розслідування по даній справі суд мотивував тим, що орган, який проводив досудове розслідування по даній справі, допустив неповноту та неправильність досудового слідства, для усунення якої необхідно проводити слідчі та інші процесуальні дії, спрямовані на збирання доказів, і ці неповнота та неправильність досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Як вбачається з вимог ст. 281 КПК України (1960 року) з огляду на неповноту чи неправильність досудового слідства, в тому числі і у разі суттєвого порушення вимог кримінально-процесуального закону органами дізнання та досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, кримінальна справа дійсно підлягає поверненню на додаткове розслідування. Істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, допущеними органами дізнання чи досудового слідства, є такі порушення, крім інших, які призвели до обмеження гарантованих законом прав учасників судового процесу.

Однак, відповідно до вимог п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», якою передбачено, що якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст.315-1 КПК України (1960 року), вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.

Дійти висновку про неповноту чи неправильність досудового слідства можливо лише за умови дослідження усіх доказів, що є в справі.

Згідно з вимогами статей 22, 281 КПК України (1960 року) в разі неповноти або неправильності попереднього слідства чи дізнання суди повинні вживати необхідних заходів до їх усунення як шляхом перевірки обставин, які не з'ясовувалися у процесі розслідування справи, так і шляхом дослідження нових даних. В цьому напрямку суд, зокрема, може повніше допитати підсудних, потерпілих, свідків, експертів, викликати свідків; витребувати документи та інші докази; оглянути місце події, викликати і допитати нових свідків чи інших осіб, провести інші процесуальні дії. Суд має зробити все можливе для усунення в судовому засіданні неповноти або неправильності досудового слідства.

Крім цього, згідно зі ст.. 315-1 КПК України (1960 року) з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя - постановою мають право доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії.

А як вбачається з матеріалів справи, судове слідство у порядку встановленому главою 26 КПК України (1960 р.) не проводилося, суд першої інстанції, в порушення вимог кримінально-процесуального закону, в судовому засіданні не досліджував доказів винуватості чи невинуватості підсудного у вчиненні інкримінованих йому злочинах, чим допустив однобічність і неповноту судового слідства, яка вплинула на правильність прийнятого рішення.

Що ж стосується обвинувального висновку, то такий, на думку колегії суддів, відповідає вимогам закону та не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Не впливають на розгляд справи по суті і інші процесуальні документи, зазначені у постанові суду першої інстанції (постанови про виділення матеріалів справи, супровідні листи чи описи документів, тощо).

А тому, на думку колегії суддів, рішення місцевого суду про направлення справи на додаткове розслідування є передчасним і таким, що не відповідає вимогам закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а постанова суду про направлення на додаткове розслідування справи відносно ОСОБА_1 скасуванню у зв`язку з неповнотою судового слідства та істотним порушенням кримвнально-процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 362 та 366 КПК України (1960 року), колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, задоволити.

Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року по кримінальній справі щодо ОСОБА_1, скасувати, а матеріали справи направити в Яворівський районний суд Львівської області на новий судовий розгляд.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді: