Вирок № 72264700, 08.02.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/33/18

Провадження № 1-кп/442/164/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Хомика А.П..

з участю секретаря - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження №12017140110002562 від 08.12.2017 року відносно :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дрогобич Львівської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого 26.11.1996 Мостиським районним судом за ч. 3 ст. 81, ст. 17, ч. 3 ст. 81, ст. 44, ч. 1 ст. 89, ст. 42 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, 14.02.2001 Мостиським районним судом за ч. З ст. 81, ч. 3 ст. 140, ч. З ст. 186, ч. 1 ст. 213, ст. 42 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 06.08.2008 Дрогобицьким міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, 07.12.2012 Дрогобицьким міським судом за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,-

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,-

- з участю прокурора - Матолич О.М.,

- обвинуваченого - ОСОБА_1,

- потерпілого - ОСОБА_2,

встановив :

ОСОБА_1, 07.12.2017 приблизно о 19.00 год., перебуваючи неподалік Парку культури та відпочинку на вул. Трускавецькій у м. Дрогобич Львівської області, діючи з прямим умислом на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, повторно, відкрито викрав майно ОСОБА_3, а саме:

- камуфляжний рюкзак марки «Найк» вартістю 70 гривень,

- 250 грам шоколадних цукерок на суму 20 гривень,

- чоловічий гаманець із шкірозамінника вартістю 30 гривень,

- скляну банку ємкістю 1 літер вартістю 5 гривень,

- гроші в сумі 3746 гривень, чим заволодів майном потерпілого на загальну суму 3931 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав. Суду пояснив, що причиною конфлікту між ним та потерпілим стало те, що останній запропонував вступити з ним у інтимний зв'язок і це його дуже розізлило. В пориві гніву він зірвав з його плечей рюкзак, не знаючи що у ньому, і забрав з собою. Щиро розкаявся, просив суворо не карати. Відшкодував потерпілому завдану шкоду.

Потерпілий повідомив про відсутність будь яких претензій. Щодо міри покарання, то покладається на думку суду.

Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

При цьому, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України. Його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 186 КК України, оскільки він відкрито заволодів чужим майном, вчинивши таке повторно.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Разом з тим, загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Суд) передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права".

У справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд указав, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистого надмірного тягаря для особи".

В даній справі, суд, призначаючи покарання обвинуваченому, при виборі останньому заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

При цьому до обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, каяття та активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику, відшкодування завданої шкоди, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Також суд ураховує те, що обвинувачений усвідомлює про настання наслідків, які завдані кримінальними правопорушеннями.

Обставин, що обтяжує покарання не встановлено.

З урахуванням наведеного, а також обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, аналізу особи винного як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, встановлених судом конкретних обставин події, оцінки поведінки обвинуваченого після вчинення злочину, що позитивно характеризує його особу, досудову доповідь органів пробації, який вважає, що виправлення особи без позбавлення волі є можливим, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України.

Разом з тим, виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе при застосуванні покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75, ч. 1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід не обирався.

Судових витрат не має.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності 100 КПК України та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.12.2017 року.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, ст. 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на 3 (три) роки, зобов'язавши в силу п.2 ч.2 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та в силу п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.12.2017 року на камуфляжний рюкзак коричневого кольору з етикеткою «Найк».

Речові докази: камуфляжний рюкзак коричневого кольору з етикеткою «Найк» - повернути власнику ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя Хомик А.П.