Рішення № 72264531, 09.02.2018, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3422/17

Провадження № 2/456/407/2018

РІШЕННЯ

іменем України

09 лютого 2018 року місто Стрий Львівської області

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, публічного акціонерного товариства ’’Ідея Банк’’, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 08.12.2017 року зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за договором Z03.105.77242 від 14.08.2015 року 1/2 частину суми договору, що ставить 49385 грн., за договором №08/2012 «Про надання фінансової підтримки фермерському господарству» від 16.11.2012 року 1/2 частину суми договору, що становить 100000 грн., а разом 149385 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2, який був зареєстрований 23.11.1995 року Воля-Задеревацькою сільською радою Стрийського району Львівської області, актовий запис № 6. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.09.2016 року, яке набрало законної сили 03.10.2016 року, шлюб між ними розірвано. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області в справі № 456/4003/16-ц від 26.09.2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя розподілене рухоме та нерухоме майно в рівних частинах по 1/2 ідеальної частки кожному. Разом з тим предметом розгляду справи № 456/4003/16-ц не були боргові зобов'язання подружжя за договорами кредитів та позик, які були укладені під час шлюбу, кошти з яких були використані для купівлі та обслуговування цього майна, тобто в інтересах сім’ї. На даний час колишня дружина відмовляється сплачувати свою частину коштів за зобов'язаннями, що виникли за час перебування в шлюбі. Так, під час перебування у шлюбі ним було укладено договір з Українським державним фондом підтримки фермерських господарств № 08/2012 «Про надання фінансової підтримки фермерському господарству» від 16.11.2012 року. Предмет договору - надання фінансової підтримки на суму 200000 (двісті тисяч гривень) з датою погашення до 16.11.2017 року. Крім цього, між ним та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z03.105.77242 від 14.08.2015 року, заборгованість за яким станом на 20.09.2016 року, тобто на час розірвання шлюбу, залишалась непогашеною, сума боргу 98770,00 грн. Зазначений договір є договором перекредитування після ліквідації банку «Фінанси та кредит», з яким у нього був укладений договір позики станом на 2007 рік, загальна сума договору позики становила 198770,00 грн. Станом на 05.10.2017 року згідно з довідкою банку він погашає заборгованість одноособово. Ці кошти брались для підприємницької діяльності та були використані ним для купівлі та обслуговування техніки, яка за рішенням Стрийського міськрайонного суду від 26.09.2017 року у справі №456/4003/16-ц поділена в рівних частинах між колишнім подружжям. За результатами такої діяльності він сплачував податки, в нього існував відповідний фонд заробітної плати, з якого витрачались кошти на утримання дітей, сім'ї, в т.ч. дружини ОСОБА_2, яка ніколи офіційно не працювала і не отримувала самостійного доходу. Погашення кредиту здійснює він, відповідачка відмовляється виплачувати 1/2 частину суми договору, а тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, подала суду заперечення на позовну заяву про поділ спільного майна подружжя, в обґрунтування якого покликалася на те, що позивач отримав кошти в кредит на свої поточні потреби, які використав у своїх цілях, що не пов’язані з інтересами сім’ї. Крім цього, про існування зазначених договорів на той час їй нічого не було відомо. Жодної згоди на укладення такого договору і на отримання кредиту вона не давала і розмови про такий правочин між нею і позивачем не було. Вказані кошти були спрямовані на поточні потреби позивача, пов’язані з його підприємницькою діяльністю. Як стверджує сам позивач, кредитні кошти за договором №Z03.105.77242 отримані для розвитку підприємницької діяльності, що спростовує підставність заявлених ним вимог. Відтак, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти були отримані в інтересах сім’ї, а посилання позивача на те, що на кредитні кошти придбано будівлі, які за рішенням Стрийського міськрайонного суду були поділені між ними по 1/2 частині кожному, жодним чином не вказує на те, що у неї виникають певні обов’язки за зобов’язаннями позивача. До того ж, на даний момент вказане рішення не набрало законної сили і питання щодо цього майна залишається спірним. Окрім того, позивач вводить суд в оману щодо придбання вказаних будівель за рахунок коштів кредиту, оскільки згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач набув право власності на вказані будівлі 18.03.2011 року на підставі свідоцтва про право власності САС №912151, виданого 17.03.2011 року Воля-Задеревацькою сільською радою, а також 28.01.2011 року на підставі свідоцтва про право власності САЕ №122118, виданого 28.01.2011 року Воля-Задеревацькою сільською радою. Натомість кредитний договір №Z03.105.77242 укладено 14.08.2015 року, тобто чотири роки після того, як на них було оформлено право власності. Крім цього, зазначає, що у період, коли позивач уклав кредитний договір №Z03.105.77242 між ними панували неприязні стосунки, вони не проживали спільно і не вели спільного господарства. За час перебування в шлюбі, позивач неодноразово підвищував на неї та доньку голос, лаявся нецензурною лайкою на її адресу та застосовував до неї фізичну силу, у зв’язку з чим вона з донькою вимушена була переїхати до іншого житла і звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу. Із серпня 2015 року вона не проживала спільно з позивачем, оскільки винаймала на безоплатній основі житло в м. Стрию по вул. Парашівця, 8, що стверджується актом, складеним комісією сільської ради. Додатковим доказом того, що кредитні кошти не використовувались в інтересах сім’ї є те, що рішенням Стрийського міськрайонного суду від 17.11.2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що позивач ухиляється від обов’язку щодо утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, у зв’язку з чим вирішено стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки за період з 02.02.2016 року і до досягнення нею повноліття. Щодо вимог про стягнення з неї 1/2 частини коштів – 100000 грн., одержаних позивачем за договором про надання підтримки фермерському господарству 16.11.2012 року, зазначила, що стороною цього договору є юридична особа – фермерське господарство «Помірки», головою якого на момент укладення договору був позивач. Предметом договору є надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству. Позивач у цьому договорі виступає як заставодавець та майновий поручитель юридичної особи, який своїм майном виключно забезпечує виконання юридичною особою грошового зобов’язання. Кошти, які були отримані за цим договором, не були використані в інтересах сім’ї, вона не виступала поручителем за зобов’язаннями, що виникли із цього договору, і жодної згоди на його укладення не давала, а тому даний договір не створює для неї жодних обов’язків. Незважаючи на те, що предметом цього спору є поділ спільного майна подружжя, позивач не вказує на наявність реально існуючого спільно нажитого майна, яке підлягає поділу між подружжям, що дає підстави для висновку про відсутність спору. В силу того, що позивач не заявляє вимоги про поділ реально існуючого спільного сумісного майна, слід дійти висновку, що боргові зобов’язання окремо від майна поділу не підлягають.

Представники відповідачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позов заперечили та пояснили, що позовні вимоги про поділ боргу за кредитним договором та договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти були отримані ним в інтересах сім’ї і в подальшому використані на її потреби.

Представник третьої особи ПАТ «Ідея Банк» ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилася, подала суду пояснення щодо позову, згідно з якими вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що аргументи позивача зводяться до упередженого тлумачення норм чинного законодавства та викладу дійсних обставин справи з позиції, вигідної виключно для нього. Так, кредитним договором №Z03.105.77242 від 14.08.2015 року, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1, передбачено, що банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби. Таким чином, положення кредитного договору не відповідають покликанням позивача, який стверджує, що кредитні кошти були отримані ним для потреб сім’ї, не надаючи при цьому суду жодного належного доказу на підтвердження цих обставин. Враховуючи те, що саме позивач виступає позичальником за договором, він одноособово несе перед банком зобов’язання за його виконання. Зазначена обставина була йому достеменно відома на момент укладення правочину, що підтверджується положенням кредитного договору, згідно з яким позичальник засвідчує, що йому відомі положення чинного законодавства щодо відповідальності за порушення зобов’язань, а також те, що він усвідомлює та розуміє, що несе відповідальність за кредитними зобов’язаннями всім належним йому майном, на яке може бути звернуто стягнення та накладено арешт. З огляду на вищенаведене, вважає, що відсутні будь-які підстави, передбачені чинним законодавством, для стягнення з відповідачки у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя 1/2 частини суми договору, а тому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у частині стягнення 1/2 частини суми за кредитним договором від 14.08.2015 року за №Z03.105.77242 в розмірі 49385 грн.

Представник третьої особи Українського державного фонду підтримки фермерських господарств ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився, подав суду пояснення щодо позовної заяви та повідомив суд про те, що 16.11.2012 року між Львівським відділенням Укрдержфонду підтримки фермерських господарств та фермерським господарством «Помірки» було укладено договір № 08/2012 про надання фінансової підтримки фермерському господарству на суму 200 тисяч грн. У зв’язку з відсутністю коштів через недофінансування з державного бюджету, відділення фонду платіжним дорученням № 8 від 27.12.2012 року перерахувало фермерському господарству «Помірки» кошти в сумі 100 тисяч грн., термін повернення до 16.11.2017 року. Фермерське господарство заборгованість перед фондом погасило повністю. Львівське відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств претензій до ФГ «Помірки» не має.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії І-СГ №278923 від 23.11.1995 року /а.с. 7/.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.09.2016 року, яке набрало законної сили 03.10.2016 року, шлюб між сторонами розірвано /а.с. 34/.

Відповідно до договору № 08/2012 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 16.11.2012 року Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Укрдержфонду зобов’язався надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «ПОМІРКИ», головою якого є ОСОБА_1, в сумі 200000,00 грн., а фермерське господарство зобов’язалося використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений договором термін. Термін дії договору – до 16.11.2017 року /а.с. 8/.

У зв’язку з відсутністю коштів через недофінансування з державного бюджету, відділення фонду перерахувало фермерському господарству «Помірки» кошти в сумі 100000 грн., термін повернення до 16.11.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 27.12.2012 року /а.с. 73/.

Згідно з кредитним договором № Z03.105.77242 від 14.08.2015 року ПАТ «Ідея Банк» надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 98770,00 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а ОСОБА_1 зобов’язався одержати кредит і повернути його разом з процентами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості), комісіями згідно з умовами цього договору /а.с. 11-12/.

Станом на 23.03.2017 року загальна заборгованість за кредитним договором №Z03.105.77242 від 14.08.2015 року становила 87168,88 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом – 1280,76 грн., строкова заборгованість за кредитом – 80003,07 гривень, прострочена заборгованість за процентами – 2919,27 грн., строкова заборгованість за процентами – 39,88 грн., строкова заборгованість за комісіями – 2765,56 гривень, пеня – 160,34 грн., інші штрафні санкції – 5,07 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Ідея Банк» /а.с. 9/.

Станом на 05.10.2017 року загальна заборгованість за кредитним договором №Z03.105.77242 від 14.08.2015 року становила 74961,18 грн., в тому числі: строкова заборгованість за кредитом – 71720,61 грн., строкова заборгованість за процентами – 83,15 гривень, строкова заборгованість за комісіями – 2587,77 грн., пеня – 569,65 грн., інші штрафні санкції – 305,07 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Ідея Банк» /а.с. 10/.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.09.2017 року, яке не набрало законної сили, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнано об’єктами спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рухоме майно, 1/2 частину нежитлової будівлі № 13 по вул. Садова в с. Воля-Задеревацька Стрийського району Львівської області (реєстраційний номер 26285231); 1/2 частину нежитлової будівлі № 15 по вулиці Садова в с. Воля-Задеревацька Стрийського району Львівської області (реєстраційний номер 32758143).

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки рухомого майна, право власності на 1/4 частки: нежитлової будівлі № 13 по вул. Садова в с. Воля-Задеревацька Стрийського району Львівської області (реєстраційний номер 26285231); нежитлової будівлі № 15 по вул. Садова в с. Воля-Задеревацька Стрийського району Львівської області (реєстраційний номер 32758143).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, що розташована в с. Воля-Задеревацька Стрийського району Львівської області (кадастровий номер 4625380300:06:000:0101, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 279735846253), та визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку даної земельної ділянки відмовлено /а.с. 13-15/.

Згідно із записами в трудовій книжці серії АФ №124170 від 17.05.2001 року ОСОБА_2 з 17.05.2001 року по 26.08.2010 року працювала на посаді помічника генерального директора по адміністративно-маркетингових питаннях в ТзОВ ДОЦ матері і дитини «Нива» (02.01.2009 року ТзОВ ДОЦ матері і дитини «Нива» перейменовано на ТзОВ «Київ+»), з 23.02.2011 року по 01.09.2013 року працювала на посаді менеджера ФГ «Помірки», з 31.01.2014 року по 20.03.2014 року працювала на посаді директора за трудовим договором у санаторії «Одеса», з 02.04.2014 року по 31.10.2016 року працювала на посаді керівника Дрогобицької міської організації політичної партії «Патріот» /а.с. 26-31/.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 27.07.2017 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належать: земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 4625380300:06:000:0101, дата державної реєстрації 28.01.2014 року, будинок № 39 по вул. І.Франка в с. Воля-Задеревацька Стрийського району Львівської області, загальна площа 30,1 кв.м, житлова площа 12,5 кв.м, дата державної реєстрації 11.11.2005 року, житловий будинок № 41 по вул. І.Франка в с. Воля-Задеревацька Стрийського району Львівської області, загальна площа 177,1 кв.м, житлова площа 64,3 кв.м, дата державної реєстрації 25.07.2012 року; на праві спільної часткової власності належать: нежитлова будівля № 13 по вул. Садова в селі Воля-Задеревацька Стрийського району Львівської області, дата державної реєстрації 18.03.2011 року, та нежитлова будівля № 15 по вул. Садова в с. Воля-Задеревацька Стрийського району Львівської області, дата державної реєстрації 28.01.2011 року /а.с. 32-33/.

Згідно з актом, складеним комісією Воля-Задеревацької сільської ради, ОСОБА_2 зареєстрована в будинковолодінні ОСОБА_1, але не проживає там з серпня 2015 року /а.с. 38/.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно з ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Статтею 57 СК України визначено підстави існування права особистої приватної власності дружини та чоловіка на майно, в тому числі і те, яке набуто під час шлюбу. Зокрема, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте до шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали особисто одному з подружжя, тощо. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою власністю.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» при поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї, як це визначено ч. 4 ст. 65 СК України.

Суд звертає увагу, що договір, укладений одним із подружжя, створює обов’язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім’ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім’ї. Договір, укладений одним із подружжя, за яким майно використане не на задоволення потреб сім’ї, а на інші потреби, не створює обов’язків для іншого з подружжя.

Судом встановлено, що 14.08.2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z03.105.77242, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) на поточні потреби. Як зазначив позивач у позовній заяві та ствердив його представник у судовому засіданні грошові кошти за кредитним договором отримані ним для підприємницької діяльності, а тому позивач є позичальником за даним договором та одноособово несе перед банком зобов’язання за його виконання. Суд не бере до уваги покликання позивача та його представника на те, що кошти, отримані за даним кредитним договором, були спрямовані на придбання майна, що визнано спільною сумісною власністю подружжя рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.09.2017 року, оскільки рішення не набрало законної сили, і таке спростовується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, з якої встановлено, що право власності на 1/2 частину нежитлових будівель № 13 та № 15 по вул. Садова в с. Воля-Задеревацька Стрийського району Львівської області позивач набув 18.03.2011 року та 28.01.2011 року, тобто до укладення кредитного договору.

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що кредитний договір № Z03.105.77242 від 14.08.2015 року укладено в інтересах сім’ї, а грошові кошти витрачені в інтересах сім’ї та на задоволення її потреб. А відтак, суд доходить висновку, що вказаний кредитний договір не створює обов’язків для іншого з подружжя, відповідачки ОСОБА_2

Крім цього, судом встановлено, що 16.11.2012 року Львівське відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств надало фінансову підтримку фермерському господарству «Помірки», головою якого є ОСОБА_1, в сумі 100000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 27.12.2012 року /а.с. 73/. Фермерське господарство зобов’язалося використати грошові кошти за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений договором термін. Термін дії договору – до 16.11.2017 року. Відтак, позичальником за даним договором є юридична особа – фермерське господарство ’’Помірки’’, головою якого є позивач ОСОБА_1, а кошти, отримані за даним договором, спрямовувалися виключно на розвиток фермерського господарства «Помірки». Відтак, вказаний договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству укладений позивачем як головою фермерського господарства «Помірки», тобто від імені та в інтересах юридичної особи та жодним чином не пов’язаний із сімейними правовідносинами, а тому, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України не створює для відповідачки обов’язків за цим договором.

Суд не бере до уваги покликання позивача на те, що грошові кошти, отримані внаслідок укладення вищезгаданих договорів були використані в інтересах сім’ї, так як відповідачка ніде не працювала і не отримувала самостійного доходу, оскільки такі спростовуються долученою до матеріалів справи копією трудової книжки відповідачки.

Окрім того, судом встановлено, що згоди на укладення вказаних договорів відповідачка не надавала. Доказів протилежного позивачем не надано і таких у судовому засіданні не здобуто.

Відповідно до ст.ст. 77, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Виходячи з наведеного, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв’язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що відсутні будь-які підстави, передбачені чинним законодавством, для стягнення з відповідачки у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя 1/2 частини суми за кредитним договором Z03.105.77242 від 14.08.2015 року, що ставить 49385 грн., та 1/2 частини суми за договором № 08/2012 «Про надання фінансової підтримки фермерському господарству» від 16.11.2012 року, що становить 100000 грн., оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказані договори, згоду на укладення яких відповідачка не надавала, були укладені ним в інтересах сім’ї, а отримані грошові кошти були використані для задоволення потреб сім’ї, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65СК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, публічного акціонерного товариства ’’Ідея Банк’’, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.В.Гула

Повний текст рішення складений судом 19.02.2018 року.