Рішення № 72264172, 12.02.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8413/17

Провадження №2-а/442/38/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Хомика А.П.

з участю секретаря - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського національного університету імені ОСОБА_2 про визнання не чинними дій та зобов’язання до вчинення дій ,

з участю представника відповідача - ОСОБА_3

встановив :

29.11.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить : визнати не чинною відмову Львівського національного університету імені ОСОБА_2 у виплаті йому одноразової допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів; зобов’язати Львівський національний університет імені ОСОБА_2 нарахувати та виплати йому одноразову допомогу в розмірі шести прожиткового мінімумів, що становить 10 104 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що він 31.01.2017 року закінчив юридичний факультет Львівського національного університету імені ОСОБА_2. Відповідно до Витягу з обліково-статистичної картки дитини-сироти та дитини позбавленої батьківського піклування він мав статус дитини –сироти.

21.11.2017 року він отримав відповідь відповідача від 06.11.2017 року №4776-У, відповідно до якої йому відмовлено у виплаті одноразової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів та грошової компенсації у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття. Така відмова мотивована тим, що оскільки він закінчив Університет 31.01.2017 року і не перебував на повному державному отриманні останні 1,5 роки навчання ( він 4 роки перебував на повному державному утриманні) Львівський національний університет імені ОСОБА_2 не має підстав для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів та грошової компенсації на придбання одягу і взуття. Однак така відмова суперечить нормам закону.

20.12.2017 року відповідачем подано письмове заперечення на позов.

12.02.2018 року позивачем подано відповідь на заперечення на позов, зокрема вказано, що з аналізу норм законодавства вбачається, що виплата грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку передбачена і гарантована усім випускникам навчальних закладів з числа дітей –сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того чи випускник продовжив навчання або працевлаштувався, оскільки Закон не розмежовує їх на окремі категорії та не визначає будь-яких додаткових умов для виплати такої допомоги.

Позивач позовні вимоги підтримав та дав пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у позовній заяві. Позов просив задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позову не визнала, заперечила його з підстав, викладених у письмовому заперечені на позов. Зокрема з тих підстав, що спірна виплата проводиться студентам, які перебували на повному державному забезпеченні при здобутті вищої освіти, а оскільки позивач закінчив Університет 31.01.2017 року і останні 1,5 роки навчання не перебував на повному державному забезпечені, Львівський національний університет імені ОСОБА_2 не має підстав для виплати одноразової грошової допомоги. На момент працевлаштування позивач не перебував на повному державному забезпеченні, оскільки продовжував навчання для здобуття ОКР «Магістр» в Львівському національному Університеті імені ОСОБА_2 на платній основі.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши письмові докази по справі, суд вважає, що позов слід задоволити.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Наказом Львівського національного університету імені ОСОБА_2 від 19.10.2011 року №4-1819 ОСОБА_1 студента ІНФОРМАЦІЯ_1, зараховано до числа студентів –сиріт, що знаходяться під опікою та піклуванням до досягнення повноліття ( 04.01.2012 року).

Наказом Львівського національного університету імені ОСОБА_2 від 01.02.2012 року №4-150 ОСОБА_1 студента юридичного факультету денної форми навчання, зараховано до числа студентів-сиріт, що знаходяться на повному державному забезпеченні у зв’язку з досягнення повноліття та втратою права на опіку з 04.01.2012 року.

У 2015 році ОСОБА_1 закінчив Львівський національний університет імені ОСОБА_2 та здобув ступінь бакалавра на державній основі за напрямом підготовки «Правознавство» та отримав кваліфікацію « Бакалавр з правознавства» ( диплом В15 №151642 від 30.06.2015 року), а 31.01.2017 року здобув ступінь вищої освіти «магістр» на платній основі (диплом М17 №007290 від 31.01.2017 року Львівського національного університету імені ОСОБА_2).

Відповідно до даних трудової книжки, з датою заповнення 07.09.2016 року, АФ №120643 ОСОБА_1Б, та довідки відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 19.07.2017 року №1219, ОСОБА_1 працює на посаді юриста відділу освіти м. Дрогобича з 08.09.2016 року ( наказ №279 від 06.09.2016 року) по даний час.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 1 Закону України 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року, до дітей, позбавлених батьківського піклування відносяться діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав.

Частинами 1-3 ст. 8 Закону України 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону № 2342-IV Закону України 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Зміст вищенаведеної норми свідчить про те, що Кабінету Міністрів України доручено визначити порядок забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одягом і взуттям, в тому числі встановити нормативи такого забезпечення. Мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначений Законом, виплата цих сум в більшому розмірі здійснюється за рахунок навчального закладу або відповідної установи.

При цьому, ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Частиною 7 цієї статті визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Відповідно до п.п. 1 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05.04.1994 року № 226 дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом.

Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти - сиріти та визначений Законом, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за Постановою КМУ №226.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Виходячи з пріоритетності законів над іншими підзаконними актами, суд вважає, що застосуванню підлягають норми Закону № 2342-IV, а не Постанови КМУ №226.

Доводи відповідача щодо необхідності перебуванням позивача на момент закінчення навчання під час здобуття вищого ступеню освіти ( магістра) на повному державному забезпеченні для виплати допомоги, суд не приймає до уваги, оскільки Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» такої вимоги не містить.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 травня 2017 року становить 1684 грн.

Отже, виходячи з вищенаведеної норми, позивачу, при випуску з навчального закладу має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто 10104 грн. ( 6 х 1684 грн.)

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так як відповідно до 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не надав доказів правомірності своєї відмови.

Враховуючи наведене, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати передбаченої Законом одноразової грошової допомоги, чого відповідачем зроблено не було, тому позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинною відмову Львівського національного університету імені ОСОБА_2 у виплаті ОСОБА_1 одноразової допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів.

Зобов’язати Львівський національний університет імені ОСОБА_2 (вул. Університетська, 1, м.Львів, 79000), нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючому ІНФОРМАЦІЯ_3 одноразову допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів, що становить 10104 грн.

Стягнути з Львівського національного університету імені ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 640 грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.02.2018 року.

Суддя А.П. Хомик