Ухвала суду № 72264167, 14.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 335/6491/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/6491/17 Головуючий в 1 інст. Рибалко Н.І.

Провадження № 11-кп/778/490/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія: ч. 2 ст. 367 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

суддів Білоконева В.М., Гончара О.С.

при секретарі Мовчан Д.В.,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_5,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Запорізької області апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського районного м. Запоріжжя від 16 листопада 2017 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015080060003388 від 26 липня 2015 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 2 ст. 367 КК України, –

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаною ухвалою суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015080060003388 від 26 липня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 367 КК України, повернутий прокурору.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України.

Так, в обвинувальному акті не конкретизовано, в чому полягає службова недбалість ОСОБА_2: у невиконанні або ж у неналежному виконанні службових обов’язків через несумлінне ставлення до них.

Крім того, суд вказує на те, що пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення не містить викладу об’єктивної сторони злочину за ч. 2 ст. 367 КК України щодо наявності у обвинуваченого об’єктивної можливості вжити заходів до забезпечення безпеки експлуатації електрогосподарства ПП «Саліан», яка відповідно до вимог ст. 91 КПК України підлягає доказуванню.

Також суд вказав, що в обвинувальному акті не зазначено конкретне місце настання наслідків злочину у вигляді смерті потерпілого, оскільки за вказаною адресою розташований цілий комплекс споруд, що унеможливлює локалізацію незаземленої ділянки електричної мережі.

Не вказані в обвинувальному акті дата і реквізити розпорядчого документу, на підставі якого обвинувачений обіймав посаду директора ПП «Саліан».

Така невизначеність та неконкретність в обвинувальному акті, на думку суду першої інстанції, свідчить про неповне викладення обставин кримінального провадження, встановлених прокурором під час досудового розслідування.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, та призначити нове підготовче судове засідання у тому ж суді першої інстанції в тому ж складі суду.

Вважає, що висновки суду про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України не відповідають дійсності, оскільки у ньому зазначені фактичні обставини вчинення злочину, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація дій обвинуваченого.

Та обставина, що в обвинувальному акті конкретно не вказано, які саме дії розцінюються як невиконання або неналежне виконання службових обов’язків, не може бути розцінено як не встановлення фактичних обставин вчинення злочину, оскільки за змістом обвинуваченням дії, які ставляться у вину обвинуваченому, містять ознаки усіх форм службової недбалості.

Питання наявності у ОСОБА_2, як службової особи, реальної можливості належним чином виконати покладені на нього обов’язки щодо забезпечення безпеки експлуатації електрогосподарства ПП «Саліан» не є предметом дослідження у підготовчому судовому засіданні (оскільки вказані обставини встановлюються при розгляді справи по суті), тому не може бути підставою для повернення обвинувального акту.

Обвинувальний акт містить вказівку на місце настання наслідків у вигляді смерті потерплого, в тому числі адресу, а висновок суду про те, що за вказаною адресою розташовано комплекс споруд, зроблений з порушенням вимог ст. 315 КПК України, оскільки під час підготовчого судового засідання суд вдався до налізу та оцінки доказів.

В обвинувальному акті зазначено, що в період часу з 6 листопада 2014 року по 12 липня 2016 року включно ОСОБА_2 обіймав посаду директора ПП «Саліан», а відсутність в обвинувальному акті посилання на дату і реквізити розпорядчого документу, на підставі якого ОСОБА_2 обіймав вказану посаду, не впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення та фактичні обставини вчинення ним злочину, і не є обставиною, яка б унеможливлювала призначення обвинувального акту до судового розгляду.

В апеляційній скарзі потерпіла просить скасувати ухвалу суду та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що обвинувальний акт складений відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. У сформульованому обвинуваченні докладено наведені дані про час, місце, спосіб і інші обставини вчиненого кримінального правопорушення, форму вини, вказано про причинний зв'язок і тяжкі наслідки, що настали. В обвинувальному акті також зазначено, які саме дії ОСОБА_2 не виконав, хоча відповідно до вимог законодавства повинний був виконати, а які дії він виконав неналежним чином.

Вважає посилання суду на незазначення однієї з ознак об’єктивної сторони злочину є надуманими та незаконними, оскільки це не є предметом дослідження під час підготовчого судового засідання, і такі висновки можна робити тільки після дослідження доказів.

Вказує, що у приписах ст. 91 КПК України відсутня необхідність встановлення місця настання наслідків, оскільки воно може не співпадати з місцем вчинення злочину, а тому відповідне посилання суду вважає надуманим.

В суді апеляційної інстанції прокурор підтримала апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та потерплої, вважала, що обвинувальний акт в повній мірі відповідає вимогам ст. 291 КПК України, висновки суду про необхідність повернення обвинувального акту через сумніви в кваліфікації дій обвинуваченого, достатність та достовірність доказів, не ґрунтуються на законі, оскільки зроблені під час підготовчого судового засідання без оцінки вказаних доказів.

Потерпіла та її представник також просили задовольнити апеляційні скарги, скасувати ухвалу суду з доводів, аналогічних зазначеним прокурором в судовому засіданні апеляційного суду.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважали, що суд прийняв обґрунтоване рішення про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не містить відомостей, які підлягають доведенню в суді, в ньому конкретно не зазначено час, місце вчинення злочину, форму вини. Злочин має матеріальний склад, але експертизу не проведено.

Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, потерпілу, її представника, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, апеляційні скарги підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 314 КПК України суд в підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України. Будь-яких інших підстав для повернення обвинувального акту прокурору законом не передбачено.

Вимоги до обвинувального акту встановлені ст. 291 КПК України, даний перелік є вичерпним.

З огляду на положення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, судова колегія вважає, що фактичні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_2, викладені у обвинувальному акті відповідно до обставин, які прокурор вважав встановленими, а відтак відсутні підстави вважати, що обвинувальний акт не відповідає зазначеній вимозі КПК України.

Колегія суддів зазначає, що державне обвинувачення – процесуальна діяльність прокурора, яка полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Відповідно до положень ст. 337 КПК України прокурор в ході судового розгляду може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи, а суд, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, має право вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, та враховуючи, що зазначені в оскаржуваній ухвалі суду підстави не є достатніми для повернення обвинувального акту прокурору, судова колегія вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілої є слушними та підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного м. Запоріжжя від 16 листопада 2017 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015080060003388 від 26 липня 2015 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 2 ст. 367 КК України, скасувати, призначивши новий розгляд провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала набирає законної сили після оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.Я. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Гончар