Ухвала суду № 72263310, 15.02.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/105/16-ц

Номер провадження 6/643/77/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2018 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова під головуванням судді Горбунової Я.М., при секретарі Арестовій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова подання заступника начальника Московського відділу Державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_1 про тимчасову заборону у виїзді за кордон боржника -

В С Т А Н О В И В :

Заступник начальника Московського відділу Державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням про тимчасову заборону у виїзді за кордон боржника ОСОБА_2 до виконання ним зобов’язань покладених на нього рішенням суду.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Законом України «Про порядок виїзду України і в’їзду в Україну громадян України» № 3857-ХІІ від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.

Пунктом 2 статті 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов’язань, але лише до моменту виконання зобов’язань або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Згідно пункту 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» статті 377-1 ЦПК України, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням.

Отже, у сенсі зазначених норм закону застосування такого заходу впливу на боржника, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон за межі України обумовлено наявністю навмисно невиконаних ним зобов’язань за рішенням суду.

Як вбачається в матеріалах справи на виконанні у Московського ВДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №643/105/16-ц виданого 0109.2016 р. Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПрАТ «УКпостач» суму позики у розмірі 480600 грн., 8312,86 грн. пені, 462,16 грн. три відсотки річних.

27.09.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та одночасно направлено запити до правовстановлюючих організацій. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що за боржником автотранспортні засоби не зареєстровані, відкритих рахунків у банках не має, інформація про джерела доходів відсутня, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно відповіді ПФУ боржник отримує дохід у спільному українсько-польському підприємстві в формі ТОВ «Модерн-Експо», за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1.

Державним виконавцем на адресу боржника направлялись виклики з вимогою з’явитись на прийом, виходом державного виконавця за місцем реєстрації боржника для перевірки його майнового стану не виявилось можливим у зв’язку із відсутністю мешканців квартири. За весь період примусового виконання боржник на прийом до державного виконавця не з’явився.

У зв’язку з тим, що відсутність боржника на території України до виконання ним зобов’язань може унеможливлювати виконання рішення суду, Московський ВДВС ХМУЮ звернувся до суду з поданням про обмеження його в праві виїзду за кордон України.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Подання задовольнити.

Тимчасово заборонити громадянину України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, у виїзді за кордон України без вилучення закордонного паспорту до виконання зобов’язань покладених на нього рішенням суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: Я.М.Горбунова