Рішення № 72262746, 16.02.2018, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2001/17

Пр. № 2/621/154/18

РІШЕННЯ

іменем України

16 лютого 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Шахової В.В.,

за участю секретаря - Міненко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Зідьківська селищна рада Зміївського району Харківської області, про визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

12.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Зідьківська селищна рада Зміївського району Харківської області, про визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна за набувальною давністю, в якому вказав, що в червні 2006 року позивач набув у власність, в порядку спадкування за законом, 1\4 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. При цьому, позивач зареєстрований в будинку з 1978 року, а фактично проживає - з дня свого народження, тобто з 1961 року. Окрім нього в будинку, разом з ним, на даний час та станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 більше ніхто не зареєстрований. ОСОБА_1 повністю користується всім будинком в цілому, оскільки будинок ніколи не ділився на частини, незважаючи на те, що юридично належить декільком власникам, а саме, 1\4 частина житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, належить ОСОБА_4, а інша 1\2 частина будинку - ОСОБА_5.

ОСОБА_4 є батьком позивача. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

Мати позивача, ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, була власником 1\2 частини будинку, яку в подальшому успадкував позивач та його батько, а інша 1\2 частина - як зазначалося вище, належить ОСОБА_5. Оскільки вона померла ще у 1981 році, то ОСОБА_1 фактично навіть і не знав, що частина будинку не належить його матері. Сім'я позивача займала весь будинок в цілому, повністю ним володіли та користувалися та несли всі витрати по його утриманню. Жодного разу, після смерті ОСОБА_5, будинком ніхто не цікавився та не заявляв своїх прав на його частку. Коли ОСОБА_6 померла, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 прийняли спадщину і отримали по 1\4 частині будинку № 4. Будь-якої інформації про те, що 1\2 частина будинку належить ОСОБА_5 позивач не мав.

Після смерті батька, позивач також прийняв спадщину, і навіть тоді, йому нічого не було відомо, що 1\2 частина будинку належить ОСОБА_5. Навіть нотаріус, який видавав Свідоцтво про право на спадщину, не повідомляв ОСОБА_1 про це. Лише, нещодавно, коли позивач вирішив розпорядитися своїм майном та продати його, йому стало відомо, що є ще інший співвласник будинку (хоч і вже померлий). З того моменту позивач став у своїх родичів з'ясовувати хто ж така ОСОБА_5 та чи є у неї спадкоємці. Позивачу стало відомо, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті залишила заповіт і все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_7, але остання спадщину не приймала та не оформляла свого права на спадщину. Та в 1994 році померла. Її діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також спадщину не приймали, не заявляють вимог щодо вказаного нерухомого майна і визнання права власності.

Отже, вже більше, ніж 10 років, позивач добросовісно володіє будинком АДРЕСА_2, відкрито, безперервно здійснює його обслуговування, веде необхідні ремонтні роботи. Тобто, його володіння та користування вказаним житловим будинком не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_2 за набувальною давністю; Припинити право власності ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_2.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, його інтереси представляла адвокат ОСОБА_8, яка також у судове засідання не з'явилася, надавши заяву про розгляд справи за їх з позивачем відсутності, без фіксування судового процесу технічними засобами, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, до канцелярії суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнали в повному обсязі та не заперечували проти їх задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, до канцелярії суду надано заяву Зідьківського селищного голови Голоднікова П.В. про розгляд справи за відсутності представника Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області та відсутність заперечень проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до п. 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального запису.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2, актовий запис № 7, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 померла - копія Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3, актовий запис № 83 (а.с. 12).

Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_2.

ОСОБА_1 та його батько - ОСОБА_4 оформили свої спадкові права після смерті ОСОБА_6, отримавши Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.06.2006 року (а.с. 13, 15).

З копій Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стали власниками вказаного житлового будинку по 1/4 частині кожний (а.с. 14, 16).

За інформацією КП «Зміївське БТІ» від 28.05.2015 року вих. № 1683 власниками житлового будинку АДРЕСА_2, є ОСОБА_5 - в 1/2 його частині; ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - по 1/4 його частині (а.с. 33).

Аналогічна інформація зазначена в копії технічного паспорту на вказаний вище житловий будинок, виготовленому 21.05.2015 року (а.с. 17-22).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 - копія Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4, актовий запис № 15 (а.с. 11).

Після його смерті відкрилася спадщина на 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_2, яку ОСОБА_1 прийняв, звернувшись до нотаріальної контори із відповідною заявою.

Таким чином, ОСОБА_1 фактично є власником 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_2.

З копії будинкової книги на будинок АДРЕСА_2, а також копії Довідки виконавчого комітету Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області від 14.03.2017 року вих. № 02-28/259 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований у даному житловому будинку, починаючи з 1978 року, окрім нього у будинку ніхто не проживає та не зареєстрований, в т.ч. малолітні і неповнолітні діти (а.с. 23-30, 31).

Судом встановлено, що власник 1/2 спірного житлового будинку ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 - актовий запис № 54 від 28.10.1981 року.

За інформацією Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області від 01.12.2017 року вих. № 1591/01-16 після померлої ОСОБА_5, 24.04.1982 року до нотаріальної контори надійшла заява про прийняття спадщини від доньки померлої - ОСОБА_7 (а.с. 65).

В той же час, відповідно до копії Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7, актовий запис № 60 (а.с. 32).

Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області у своєму листі від 30.11.2017 року вих. № 1585/01-16 повідомила, що спадкова справа після смерті у 1994 році ОСОБА_7 в нотаріальній конторі відсутня (а.с. 64).

ОСОБА_7 була матір'ю відповідачів по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, зокрема, проти позовної заяви не заперечували та не спростовували того факту, що спадщину після смерті матері не приймали.

Отже, склалася ситуація, що власниками житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2, є ОСОБА_1 та померла ОСОБА_5 по 1/2 частині кожний.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як роз'яснено пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.п. 9, 11, 13 Постанови від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових порав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Відповідно до п. 6 листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» для набуття права власності на нерухоме майно перебігу строку набувальної давності недостатньо. Позивач протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння. При вирішенні спорів, пов'язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати те, що: 1) право власності на нерухоме майно можна набувати за набувальною давністю лише після 01 січня 2011 року; 2) задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності володіння; 3) за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності та законодавство, що регулює прядок вирішення спорів про набуття права власності за набувальною давністю, слід виходити з наступного:

Так, судовим розглядом встановлено, що законний володілець 1/2 частини спірного будинку № 4 - ОСОБА_5 - померла. Її спадкоємцем була ОСОБА_7, яка також померла, спадщину після її смерті її діти - відповідачі по справі - не прийняли, а незаконний володілець - позивач ОСОБА_1 - на протязі всього часу володіння вказаним майном, а саме з 20.07.2006 року, був впевнений, що на це майно не претендують інші особи. Відповідачі, надавши заяви про визнання позову, підтвердили той факт, що вони не претендують на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2, а отже, ОСОБА_1 отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Крім того, ОСОБА_1 не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі, що свідчить про добросовісність володіння житловим будинком АДРЕСА_2.

Всі витрати по утриманню та догляду за вказаним житлом здійснює позивач, оскільки більш, ніж 10 років володіє вказаним будинком, утримує його в належному стані, сплачує відповідні комунальні платежі.

Факт відкритості та безперервності володіння ОСОБА_1 спірною частиною житлового будинку також встановлений судом та підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що позивачем було доведено, що він добросовісно заволодів 1/2 частиною будинку АДРЕСА_2, так як вказаний будинок зареєстрований на праві власності за померлою особою - ОСОБА_5, фактично на час розгляду справи судом нікому не належить, тобто є безхазяйним майном, позивач відкрито та безперервно володіє спірним майном більш, ніж 10 років, суд вважає за можливе, відповідно до чинного законодавства України, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в порядку набувальної давності.

Крім того, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Враховуючи, що право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 на даний час зареєстровано за ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, а відповідачі по справі не заявляють будь-яких вимог на вказане майно, є підстави для припинення права ОСОБА_5 на нерухоме майно з підстав, передбачених п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 16, 322, 325, 328, 344, 346 ЦК України, 10, 11, 12, 81, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_6, виданий 25.01.2000 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області, ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_7, виданий 29.07.1997 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області, адреса: АДРЕСА_3), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса: АДРЕСА_1), третя особа - Зідьківська селищна рада Зміївського району Харківської області (адреса: 63432, Харківська область, Зміївський район, сел. Зідьки, вул. Шкільна, буд. № 5, код ЄДРПОУ 04397495), про визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_2 за набувальною давністю.

Припинити право власності ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково до Апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення або в порядку ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 16.02.2018 року.

Головуючий: