Рішення № 72261806, 12.02.2018, Решетилівський районний суд Полтавської області

Справа № 546/751/17

Провадження № 2-а/546/5/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2018 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді - Горулька О.М.,

при секретарі - Гудзенко С.В,

з участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Решетилівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції Дємєнтова Артура Володимировича про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, стягнення шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконними дії до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції Дємєнтова А.В. по винесенню постанови серії БР № 886313 від 24.06.2017 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КУПАП; визнати протиправною та скасувати постанову серії БР № 886313 від 24.06.2017 року; стягти з відповідача на його користь понесені ним витрати, пов'язані з оплатою послуг за транспортування автомобіля на спецмайданчик у розмірі 1020 грн., та з оплатою послуг за зберігання транспортного засобу у розмірі 288 грн.; стягти з відповідача на його користь понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24 липня 2017 року близько 03 години ночі він перебував в салоні належного йому автомобіля RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1, на вул. Покровська в м. Решетилівка в якості пасажира. До його автомобіля під'їхали працівники патрульної поліції, перевірили у нього документи та виявили на вітровому склі в зоні роботи склоочисників тріщину. У зв'язку з цим відповідачем було винесено постанову серії БР № 886313 від 24.06.2017 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КУПАП за керування автомобілем з несправностями, які не відповідають правилам, нормам і стандартам. Стверджує, що автомобілем він не керував, а наявність зазначеної тріщини на вітровому склі не обмежує оглядовості і не підпадає під ознаки об'єктивної сторони ст. 121 ч.1 КУПАП. Після цього працівники поліції в порушення вимог ст. 265-2 КУпАП викликали евакуатор та безпідставно вилучили у нього автомобіль та доставили його в м. Полтаву. За транспортування його автомобіля йому довелося сплатити 1020 грн. та, крім того, 288 грн. за зберігання автомобіля. Крім того, він поніс витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 15 000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився.

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала та підтвердила викладені в позовній заяві обставини.

Судові засідання у справі призначалися на 25.10.2017 року, на 07.12.2017 року та на 12.02.2018 року.

Відповідач Дємєнтов А.В. жодного разу в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності та подав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що виявлена на вітровому склі належного позивачеві автомобіля тріщина не відповідала п. 6.8.5 розділу 96 ДСТУ 3649:2010, стверджує, що позивач дійсно керував цим автомобілем, що підтверджується матеріалами відеофіксації. Зазначає, що у позивача було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння і у зв'язку з його відмовою пройти у встановленому порядку огляд на стан сп'яніння на нього було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП. Заявляє, що тимчасове затримання автомобіля та доставлення його на спеціальний майданчик було здійснене у відповідності до вимог ст. 265-2 КУпАП та Постанови КМУ від 17.02.2008 року «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках».

Виходячи з вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд.

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Із відтиску поштового штемпеля на конверті вбачається, що до відділення пошти позовна заява була подана 02 серпня 2017 року. За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовна заява подана в межах строків, визначених ст. 289 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 31.4.7 Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

-встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршують його прозорість.

Згідно ст. 265-2 КУпАП У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху, або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122 5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132 1, 206 1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

Із матеріалів справи вбачається наступне:

згідно доданої до позовної заяви копії постанови серії БР № 886313 про накладення адміністративного стягнення (а.с. 12) дана постанова була винесена інспектором роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції Дємєнтовим А.В. У постанові вказано, що 24.07.2017 року о 03 год 08 хв. на вул. Покровська в с-щі Решетилівка ОСОБА_2 керував автомобілем RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1, який має несправність, що не відповідає вимогам п. 6.8.5 ДСТУ 3649, а саме: на вітровому склі тріщина в зоні роботи склоочисників.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Резолютивна частина постанови містить зазначення про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Постанова датована 24.06.2017 року.

У наданій відповідачем копії рапорту від 24.07.2017 року (а.с. 39, 49) вказано, що у зазначенні дати винесення даної постанови була допущена помилка, правильною датою є 24.07.2017 року.

Із наданих відповідачем копій акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с. 40, 50) вбачається, що даний акт складений на вул. Покровська, 50 в с-щі (тепер - місто) Решетилівка Полтавської області. Згідно цього акту інспектором роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції Дємєнтовим А.В. згідно ст.ст. 130 ч.1, 121 ч.1 КУпАП було здійснено тимчасове затримання автомобіля RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_2, шляхом доставлення автомобіля на спеціальний майданчик чи стоянку до м. Полтава, вул. Європейська, 164.

Акт датований 24.06.2017 року.

Проаналізувавши зміст позовної заяви та додатків до неї, пояснення представника позивача та заперечення відповідача проти позову, суд приходить до висновку, що накладення відповідачем на позивача зазначеного вище адміністративного стягнення та тимчасове затримання належного позивачеві автомобіля відбулося 24.07.2017 року, а невідповідність дати винесення постанови та складення акту тимчасового затримання автомобіля є опискою, допущеною відповідачем.

В ході перегляду в судовому засіданні наданого відповідачем відеозапису подій, що відбувалися 24.07.2017 року, встановлено, що перший файл відеозапису починається о 03 год. 03 хв. 25 с. 24.07.2017 року. Із відеозапису вбачається, що в цей час автомобіль працівників поліції під'їхав до автомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_1, який стояв біля правого узбіччя дороги. Із цього автомобіля з правої сторони вийшов чоловік, який назвався ОСОБА_2. На решті відеозапису факт руху автомобіля RENAULT KANGOO, реєстраційний номер НОМЕР_1, не зафіксовано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у зазначений у постанові час: 03 год. 08 хв. 24.07.2017 року позивач не міг керувати належним йому автомобілем.

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КУпАП, та правомірність накладення на нього адміністративного стягнення, суд зазначає, що порядок надання фізичним особам права керувати транспортними засобами та обмеження такого права регулюється виключно Правилами дорожнього руху України.

Заборона керувати транспортними засобами за наявності несправностей вітрового скла та невідповідності його вимогам визначена пунктом 31.4.7 Правил дорожнього руху України.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що позивачем було встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршують його прозорість, як це передбачено пунктом 31.4.7 Правил дорожнього руху України.

Матеріали справи не містять зазначення розміру тріщини на вітровому склі належного позивачеві автомобіля та того, чи обмежує ця тріщина оглядовість з місця водія чи погіршує його прозорість, та в якому ступені.

Сама по собі наявність тріщини на вітровому склі автомобіля, навіть якщо це не відповідає вимогам . 6.8.5 ДСТУ 3649, згідно Правил дорожнього руху автомобіля не є підставою для заборони керувати автомобілем.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КУпАП, а тому визнає постанову серії БР № 886313 від 24.07.2017 року незаконною, а дії відповідача по її винесенню - протиправними.

Стосовно позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає, що питання закриття провадження в справах даної категорії віднесене до компетенції посадової особи, яка наділена повноваженнями розгляду цих справ та винесення постанов, і лежить поза компетенцією суду, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат, пов'язаних з оплатою послуг по доставленню автомобіля на спеціальний майданчик та послуг по зберіганню автомобіля, суд виходить з наступного:

Згідно ч.2 ст. 245 КАС України у разі визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

Частини перша і третя статті 265-2 КУпАП надають право доставлення автомобіля на спеціальний майданчик чи стоянку виключно, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

За відсутності обставин, зазначених в цій статті, доставлення автомобіля на спеціальний майданчик чи стоянку заборонено.

Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що належний позивачеві автомобіль був розміщений таким чином, що суттєво перешкоджав дорожньому руху, або на місці, призначеному для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

За таких обставин тимчасове затримання автомобіля могло бути здійснене лише шляхом його блокування.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача по доставленню автомобіля на спеціальний майданчик.

Судом також встановлено, що у зв'язку з незаконним доставленням автомобіля на спеціальний майданчик та збереженням його позивач поніс витрати, пов'язані з наданням цих послуг, у розмірі відповідно 1020 грн. та 288 грн.

Суд також зазначає, що відповідач Дєментов А.В. не є суб'єктом владних повноважень, а є службовою особою суб'єкта владних повноважень, яким є Департамент патрульної поліції.

Разом з тим позов до Департаменту патрульної поліції про відшкодування цих збитків не заявлено, а тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт;

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 6,7 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_1 24.07.2017 року була укладена угода про надання позивачеві правничої допомоги в адміністративній справі з оплатою послуг за домовленістю сторін.

Із наданого адвокатом розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката становить 15 000 грн.

Зазначена сума гонорару була сплачена позивачем, що підтверджується квитанцією (а.с. 21).

Оскільки відповідачем в даній справі виступає посадова особа суб'єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати мають бути стягнені з Департаменту патрульної поліції.

Відповідачем або суб'єктом владних повноважень, службовою особою якого є відповідач, не заявлено про неспівмірність витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

Р І Ш И В :

адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати дії інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції Дємєнтова Артура Володимировича щодо винесення постанови серії БР № 886313 від 24.06.2017 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення протиправними.

Визнати незаконною та скасувати постанову серії БР № 886313 від 24.06.2017 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення.

Стягти з Департаменту патрульної поліції, ідентифікаційний код 40108646, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 19 лютого 2017 року.

Головуючий: