Рішення № 72260321, 16.02.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4874/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

при секретарі Теліціній О.О.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об*єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов*язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що у зв*язку проведенням антитерористичної операції він зареєстрований як внутрішньо переміщена особа та перебував на обліку в Костянтинівському об*єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком. До вересня 2016 року відповідач по справі нараховував позивачеві пенсію, перераховуючи належні до виплати суми на рахунок. Згодом виплату пенсії було незаконно припинено. Підстави припинення виплати пенсії передбачені законодавством відсутні, рішення про припинення виплати пенсії не приймалось, зважаючи на що позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у припиненні виплати йому пенсії;

- зобов*язати відповідача поновити виплату позивачеві пенсії за віком з жовтня 2016 року та сплатити заборгованість з виплати пенсії;

- стягнути з відповідача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв*язку з порушенням строків їх виплати з 01 жовтня 2016 року по день стягнення компенсації;

- допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць;

- судові витрати покласти на відповідача .

В судове засідання позивач не з*явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Костянтинівського об*єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в судове засідання не з*явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та лист від 25 січня 2018 року (а.с.55), з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ Донецької області як отримувач пенсії за вислугу років по лінії Міністерства оборони України. Костянтинівське об*єднане управління ПФУ Донецької області просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки він заявлений до неналежного відповідача.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2018 року до участі в справі в якості співвідповідача було залучено Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області (а.с.63).

Представник Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області в судове засідання не з*явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.74) та заперечення на позов, з якого вбачається, що відповідач позов ОСОБА_1 не визнає і просить відмовити в його задоволенні, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідачем від УСЗН Костянтинівської міської ради було отримано витяг з протоколу № 46/3 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, в якому зазначено про фактичне не проживання позивача за зазначеною в заяві адресою та про відмову у відновленні соціальних виплат з цих підстав. Отже, дії відповідача не суперечать чинному законодавству, а позовні вимоги є безпідставними, оскільки рішенням комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат ОСОБА_1 відмовлено у проведенні відновлення виплат у зв*язку із не підтвердженням фактичного місця проживання, що позбавляє відповідача можливості на законних підставах поновити виплату пенсії. Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем ОСОБА_1 встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду (а.с.69-71).

З*ясувавши позицію сторін по справі та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 (а.с.5-6) є пенсіонером та отримувачем пенсії за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_3 (а.с.7).

Відповідно до довідки від 21 липня 2015 року № 1425045545 позивача ОСОБА_1 було взято на облік як особу, яка перемістилась з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Відповідно до листа УСЗН Костянтинівської міської ради від 26 січня 2018 року № 01-20-858-06 дію довідки від 21 липня 2015 року № 1425045545 було призупинено 05 грудня 2016 року у зв*язку з не підтвердженням фактичного місця проживання пенсіонера ОСОБА_1 (а.с.56,58).

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16 лютого 2018 року (а.с.74) ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ Донецької області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з 01 жовтня 2016 року у зв*язку з не підтвердженням факту проживання за адресою, зазначеною у довідці внутрішньо переміщеної особи.

Як вбачається з протоколу засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 46/3 від 02 грудня 2016 року (а.с.69) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні (відновленні) виплати пенсії, оскільки останній не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.73).

З досліджених доказів судом встановлено, що матеріали справи не містять рішення територіальних органів Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2016 року, як то передбачено ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем - Головним управлінням ПФУ Донецької області на підтвердження заперечень проти позову такого рішення суду не надано і посилання на нього відсутні, зважаючи на що суд дійшов висновку про те, що таке рішення відповідачем не приймалось.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії та не надано рішення про припинення ГУ ПФУ Донецької області виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 жовтня 2016 року у зв*язку з чим суд на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що таке рішення відповідачем не приймалось.

Згідно ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно із частинами першою, другою статті 2 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон №2050), компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Положення Закону №2050 кореспондуються із положеннями постанови КМУ №159 від 21.02.2001 року «Про проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» та не ставлять право на компенсацію втрати частини доходу у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року (справа №2а-1102/09/2670), від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11).

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п.п.3,4,10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: про визнання дій суб*єкта владних повноважень протиправним та та зобов*язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Питання виплати пенсії за минулий час врегульовані статтею 46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058, за положеннями якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Згідно частини другої цієї статті нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У межах спірних відносин обставини вини органу, внаслідок подій які відбуваються на території Донецької області, є загальновідомими. Наявність норми права яка обумовлює можливість виплати пенсій за минулий час без обмежень будь-яким строком, доводить наявність «іншого закону» в розумінні ч. 1 ст. 122 КАС України та надає можливість пенсіонеру звернутися у будь-який час до суду за відновленням порушеного права.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 не приймало, матеріали справи такого рішення із зазначенням вказаних вище та передбачених законом підстав для припинення виплати пенсії не містять, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача - Головного управління ПФУ Донецької області, яка полягає у невиплаті позивачеві пенсії з 01 жовтня 2016 року; зобов*язання відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 жовтня 2016 року та сплатити на його користь заборгованість з виплати пенсії, що утворилась з 01 жовтня 2016 року з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини грошових доходів у зв*язку із порушенням строків їх виплати з 01 жовтня 2016 року по день виплати заборгованості.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Костянтинівського ОУПФУ Донецької області слід відмовити як до неналежного відповідача, оскільки, як встановлено з досліджених доказів, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Костянтинівському ОУПФУ Донецької області.

Відповідно до ст. 139 КАС України з відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути витрати, пов*язані зі сплатою судового збору в розмірі 640 гривень.

На підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ст.ст.47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.3,5,6,9,243,244,245,246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2) до Костянтинівського об*єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Ціолковського, 25; ідентифікаційний код - 37544278), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження 84122, Донецька область, м.Слов*янськ, пл.Соборна, 3, ідентифікаційний код 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов*язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01 жовтня 2016 року.

Зобов*язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 жовтня 2016 року та сплатити на його користь заборгованість з виплати пенсії, що утворилась з 01 жовтня 2016 року з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини грошових доходів у зв*язку із порушенням строків їх виплати з 01 жовтня 2016 року по день виплати заборгованості.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми пенсії за один місяць.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати, пов*язані зі сплатою судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

В задоволенні позову до Костянтинівського об*єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення по справі виготовлений 16 лютого 2018 року.

Суддя