Рішення № 72259601, 13.02.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1041/17

2/310/74/18

РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді – Крамаренка А.І.

при секретарі – Корнієнко Н.І.

за участі: представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТІК-СХІД» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2017 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТІК -СХІД», посилаючись на те, що 15.08.2011 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та третьою особою ТОВ «ЛОГІСТІК -СХІД» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої ТОВ «ЛОГІСТІК -СХІД» приєднався до умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, яки разом з Заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 15.08.2011 р та взяв на себе зобов’язання виконувати умови договору. 01.12.2015р у ТОВ «ЛОГІСТІК -СХІД» з’явилася прострочена заборгованість, яка станом на 30.12.2016 року складає 921032,60 грн., у тому числі 449118,60 грн. заборгованість за кредитом, 267107,12 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 204806,88 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Поручителем за своєчасне виконання умов договору поруки ТОВ «ЛОГІСТИК-СХІД» перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є ОСОБА_5 згідно договору поруки № POR1414135048989 від 24.10.2014 року. Позивач вважає за необхідне захистити свої права та просило стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 449118,60 грн.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала, подала суду заперечення в яких просила в задоволенні позовних вимог відмовити , оскільки вважала, що строк дії договору поруки закінчився і кредитор не звернувся до поручителя з відповідною вимогою протягом строку, встановленого законом.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити та стягнути заборгованість.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити у позові, застосувавши до спірних правовідносин строки позовної давності та наслідки спливу строків позовної давності.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, причини не явки суду не повідомив.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» необхідно відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.08.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та третьою особою ТОВ «ЛОГІСТІК -СХІД» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої ТОВ «ЛОГІСТІК -СХІД» приєднався до умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, яки разом з Заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 15.08.2011 р та взяв на себе зобов’язання виконувати умови договору (далі Договір банківського обслуговування) , відповідно до якого 31.10.2015 року останній отримав кредит у розмірі 450 000,00 грн. і відповідно до умов договору зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених договором банківського обслуговування.

Також, 24.10.2014 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № POR1414135048989, за яким остання поручилася за виконання ТОВ «ЛОГІСТІК -СХІД» зобов’язань, що виникають з Договір банківського обслуговування, у тому ж розмірі, що й позичальник.

01.12.2015р у ТОВ «ЛОГІСТІК-СХІД» з’явилася прострочена заборгованість у розмірі 450 000,00 грн., що підтверджується Розрахунком Заборгованості за Договором банківського обслуговування, який не оскаржується відповідачем.

10.12.2015 року ТОВ «ЛОГІСТІК-СХІД» частково погасив заборгованість, сплативши позивачу 881,40 грн. Загальна заборгованість станом на 30.12.2016 року складає 921032,60 грн, у тому числі 449118,60 грн. заборгованість за кредитом, 267107,12 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 204806,88 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором підтверджується Розрахунком Заборгованості за Договором банківського обслуговування, та який не оскаржується відповідачем

За умовами дослідженого договору поруки, відповідач як поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання ТОВ «ЛОГІСТІК -СХІД» його зобов'язань перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов’язань за угодами - приєднаннями до розділу 3.2.1. «Кредитний ліміт «Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1)» та до розділу 3.2.2. «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та правил надання банківських послуг «Угода2» (п.1.1 договору поруки).

25.06.2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» направило в адресу поручителя ОСОБА_5 претензію від 21.06.2016 року про негайне погашення простроченої заборгованості в повному обсязі, що підтверджується Описом вкладення до цінного листа зі штампом поштового відділення від 24.06.2016р та фіскальним чеком оплати поштового відправлення від 25.06.2016 року .

З цією позовною заявою до суду ПАТ КБ Приватбанк звернулося 22 лютого 2017 року, що підтверджується Експрес-накладною № 20400042385022 поштової служби «Нова пошта».

Згідно п. 4 договору поруки Сторони, керуючись умовами частини четвертої ст. 559 ЦК України встановили, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладання цього договору, та у випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов’язань за «Угодою1/Угодою 2» .

Проте, така умова не є встановленим строком поруки, оскільки поняття строку встановлено ст. 252 ЦК України, а саме строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до цього, та до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений, або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Відповідно до частини 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з частиною 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно з частиною 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред’явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред’явлення до нього позову. При цьому в разі пред’явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов’язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов’язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Така ж правова позиція міститься в Постановах Верховного Суду України у справах: №6-78цс12, № 6-48цс11, № 6-68цс11; № 6-33цс12.

Таким чином, здійснивши право на дострокове повернення кредиту та звернувшись до поручителя з претензією 25.06.2016р. (дата направлення вимоги), кредитор, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, у 6-місячний строк, тобто у строк до 25.12.2016 року повинен був звернутися до суду та пред’явити свої вимоги до поручителя, що позивачем зроблено не було.

Пред’явивши вимогу про негайне повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, на підставі частини другої ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк, підлягає обрахуванню від цієї дати (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-190 цс14, постанова від 11.11.2015 року у справі № 6-2056цс15, у справі № 6-2662цс15 від 20.04.2016 року).

Крім цього, відповідно до постанови Верховного Суду України від 17.09.2014 року у справі № 6-53цс14, Верховний Суд України прийняв правовий висновок про те, що, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Після направлення вимоги до поручителя про сплату кредиту в повному обсязі, яка міститься в Претензії вих. №40321ZPB0S0QT від 21.06.2016 року, направлену відповідачу 25.06.2016р кредитор в шестимісячний термін з позовом до поручителя не звертався.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що кредитором, у будь-якому разі, були пропущені строки пред’явлення вимог до поручителя, а тому позовні вимоги є не обґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 259, 263-268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення – 16.02.2018 року.

Суддя А.І. Крамаренко