Ухвала суду № 72259596, 15.02.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/12859/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

15.02.2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Крегула М.М. (головуючого), Гошовського Г.М., Стана І.В., при секретарі - Чейпеш С.І., за участю прокурора - Ісак В.М., представника власника майна - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження 11-сс/777/33/18 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Ісака В.М. на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2017 року,

в с т а н о в и в :

Зазначеною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області Сотник В.М. про арешт майна, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,22 га, що знаходиться за адресоюАДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_6

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що слідчим та прокурором не доведено необхідність арешту зазначеної у клопотанні земельної ділянки, зокрема, її значення як доказу у кримінальному провадження, а також існування ризиків, визначених ч.1 ст.170 КПК України. Враховуючи викладене слідчий суддя прийшов до висновку, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, тому відповідно до вимог ст.173 КПК України у задоволенні клопотання про арешт земельної ділянки відмовив.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20 грудня 2017 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого. Вважає прийняте слідчим суддею рішення незаконним та необґрунтованим, посилаючись на те, що на момент розгляду клопотання існували підстави та розумні підозри вважати, що вказана земельна ділянка являється предметом кримінального правопорушення та відповідно до вимог ст..98 КПК України, має значення речового доказу у кримінальному провадженні №420017071030000055 від 19.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Також зазначає, що в рамках розслідування вказаного провадження призначені судові будівельно-технічна та земельно-технічна експертизи, а тому є необхідність запобіганню можливості користування, відчуження та розпорядження зазначеної земельною ділянкою, тому, на думку прокурора, слідчим суддею безпідставно відмовлено в арешті зазначеної в клопотанні слідчого земельної ділянки.

На апеляційну скаргу прокурора адвокатом ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_6 подано заперечення, в якому йдеться про необґрунтованість та безпідставність апеляційних вимог прокурора. Зазначає, що прокурором не доведено, що майно про арешт якого йдеться у клопотанні слідчого має значення доказу у кримінальному провадженні №420017071030000055, відтак накладення арешту на належну ОСОБА_6 земельну ділянку суперечить вимогам ч.2 ст.170 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, думку представника власника майна - ОСОБА_3 про безпідставність поданої прокурором апеляції та залишення ухвали слідчого судді без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Із клопотання слідчого вбачається, що в провадженні СВ СУ ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування №420017071030000055, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Клопотання подане до суду слідчий обґрунтував тим, що органом досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,22 га, що перебуває у власності ОСОБА_6 згідно функціонального використання за планом зонування міста Ужгорода, затвердженого рішенням 1 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 10.03.2016 за №119, відносяться до земель індивідуальної житлової забудови. Однак, опрацюванням реєстру дозвільних документів ДАБІ встановлено, що вказана земельна ділянка забудовується багатоквартирним житловим будинком на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт №ЗК 083160891594 виданою 29 березня 2016 року. Враховуючи вищенаведене, в діях невстановлених осіб, якими внесені неправдиві відомості у дозвільні документи щодо забудови земельної ділянки про відповідність намірів забудови багатоквартирного будинку на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_1 містобудівній документації та цільовому використанню земельної ділянки вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

В межах зазначеного кримінального провадження слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку в АДРЕСА_3 яка належить на праві власності ОСОБА_6, посилаючись на те, що така має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні і є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.166 КК України.

Згідно до вимог ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом тощо. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. У відповідності до статті 319 КК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Відповідно ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Як видно з матеріалів провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог ст..ст. 170-173 КПК України, з'ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені в клопотанні слідчим доводи про накладення арешту на належну ОСОБА_6 земельну ділянку, дослідив правовстановлюючі документи та обґрунтовано дійшов висновку про недоведення слідчим необхідності арешту майна : земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,22 га, що знаходиться за адресою:м.АДРЕСА_2 та перебуває у власності ОСОБА_6

Апеляційним судом враховується і те, що об»єктом (предметом) злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, відомості щодо яких внесено до ЄРДР, є - офіційні документи, що обґрунтовано ставить під сумнів доводи прокурора про достатність підстав для накладення арешту на земельну ділянку, право власності на яку набуто ОСОБА_6 на законних підставах.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно, слідчий суддя правильно врахував той факт, що обмеження права власності є недопустимим, відтак рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст..ст.170-173 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Наведені в апеляції прокурора доводи були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і накладення арешту на майно.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Ісака В.М. - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області Сотника В.М. про накладення арешту на земельну ділянку в АДРЕСА_3 яка належить на праві власності ОСОБА_6 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: