Постанова № 72258323, 14.02.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року

м.Суми

Справа №588/763/17

Номер провадження 22-ц/788/200/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В.І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О.Ю., Хвостика С.Г.

з участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.

сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «МАЯК»

третя особа - голова правління Товариства з додатковою відповідальністю «МАЯК» Мельник Василь Іванович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «МАЯК»

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 30 листопада 2017 року у складі судді Щербаченко М.В., ухвалене у м. Тростянець,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду та свої вимоги мотивував тим, що він працював сторожем в МТФ №1 товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» Тростянецького району, Сумської області. 19 травня 2017 року його було звільнено за п.8 статті 40 КЗпП України (вчинення за місцем роботи розкрадання). ОСОБА_1 вважає звільнення незаконним, оскільки 19 травня 2017 року група керівного складу головного управління ТДВ «Маяк» у складі: голови правління Мельника В.І. та заступника голови правління та інших працівників проникли на подвір'я його домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 Тростянецького району та вчинили обшук на всьому подвір'ї. З господарства позивача було вилучено незаконно комбікорм загальною вагою 1455 кг., бак металевий, приблизною ємкістю 400 літрів, трубу металеву діаметром 30 мм, довжиною близько 3 метрів, оскільки керівництво вирішило, що вказані товарно-матеріальні цінності були викрадені позивачем. Після вилучення майна позивача звинувачено у крадіжці, шляхом тиску та погроз примушено написати розписку, про вчинене розкрадання та зобов'язання відшкодувати заподіяну шкоду. Після цього в цей же день був виданий наказ про звільнення, який був підписаний головою правління Мельником Василем Івановичем. Позивач зазначав, що не вчиняв будь-якої крадіжки, і крім того, на день звільнення перебував у відпустці. Просив поновити його на роботі сторожем МТФ №1 Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» с. Боромля Тростянецького району Сумської області, стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 30 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено повністю.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді сторожа МТФ №1 Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» с. Боромля Тростянецького району Сумської області.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» (код 03779142) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,РНОКПП НОМЕР_1 - 15 762 (п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» (код 03779142) 1280 (тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі Товариство з додатковою відповідальністю «МАЯК» посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 30 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без представника відповідача, оскільки на підтвердження поважності причин неявки він не надав належних доказів, неявка третьої особи - керівника відповідача, також не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є повними і достатніми для з'ясування фактичних обставин справи, а позиція відповідача та третьої особи є чіткими і зрозумілими. Крім того, відкладення розгляду справи потягне порушення розумних строків розгляду, враховуючи що спір є трудовим.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач з 16 липня 2001 року працював сторожем на МТФ №1 СЗАТ «Маяк», яке 28 січня 2011 року реорганізовано у Товариство з додатковою відповідальністю «Маяк».

Наказом голови правління ТДВ «Маяк» від 19 травня 2017 року № 114-К позивач був звільнений з посади нічного сторожа МТФ №1 з 19 травня 2017 року згідно із пунктом 8 статті 40 КЗпП України (вчинення за місцем роботи розкрадання).

В подальшому наказом від 17липня 2017 року № 174 голови правління ТДВ «Маяк» Мельник В.І. було внесено зміни до наказу №114-к від 19 травня 2017 року, зокрема, змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 - на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України (втрата довіри). Так, відповідно до довідки Товариства з додатковою відповідальністю «Маяк» від 13 червня 2017 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 по робочих днях за період з 01 березня 2017 року по 30 квітня 2017 року становить 115 грн. 90 коп.

Водночас у наказі про звільнення ОСОБА_1 з роботи від 19 травня 2017 року № 114-К підставою для видання наказу зазначена доповідна завідувача МТФ № 1 ОСОБА_4 Відповідно до наказу № 93-В від 21 квітня 2017 року ОСОБА_1 на день звільнення його 19 травня 2017 року перебував у щорічній відпустці. У наказі від 17 липня 2017 року № 174, яким внесено зміни до наказу від 19 травня 2017 року №114-К, взагалі відсутнє посилання на підставу видання такого наказу головою правління ТДВ «Маяк», не зазначено взагалі будь-яких даних про те які саме дії позивача дали підстави відповідачу для втрати до нього довір'я.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було незаконним. Колегія суддів погоджується з висновком суду виходячи з наступного.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Згідно п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Частиною третьою статті 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у період перебування працівника у відпустці.

Тобто на підтвердження законності звільнення працівника за п. 8 ст. 40 КЗпП України роботодавець повинен надати суду вирок, що набрав законної сили, яким встановлено вчинення працівником за місцем роботи кримінально караного розкрадання чи постанови органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу за вчинення розкрадання як адміністративного правопорушення. Проте відповідачем доказів про таке притягнення позивача до відповідальності не надано, а тому твердження останнього про вчинення позивачем розкрадання ґрунтується лише на припущеннях. Не заперечується відповідачем і та обставина, що звільнення відбулося в період відпустки позивача.

За наявності зазначених вище порушень звільнення позивача не можна вважати законним.

Враховуючи, що у відповідача взагалі були відсутні підстави для звільнення позивача, тому і наявність чи відсутність згоди профспілкового органу на звільнення 7позивача, про що зазначає апелянт, не може вплинути на незаконність звільнення ОСОБА_1

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу

Змінені підстави звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України також обґрунтовано визнані судом не доведеними.

Доводи ТДВ «Маяк» в апеляційній скарзі про те, що позивач був звільнений на законних підставах, оскільки він був матеріально - відповідальною особою, отримав під відповідальність основні засоби МТФ № 1, а комісією виявлені факти нестачі, а тому було втрачено довір'я ОСОБА_1, висновків суду не спростовують. У переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, який затверджений Постановою Держкомпраці СРСР № 447/24 від 28 грудня 1977 року, посада «нічний сторож» відсутня, а тому твердження відповідача про те, що позивач був матеріально - відповідальною особою є недоведеними.

Відповідачем на підтвердження матеріальної відповідальності позивача не доведено яким чином і коли передавалися у підзвіт під розпис ОСОБА_1 матеріальні цінності МТФ № 1, як передавалися ці цінності від одного сторожа до іншого, враховуючи наявність декількох сторожів і їх сторожування в різний час, чи міг ОСОБА_1 нести матеріальну відповідальність за матеріальні цінності в період коли він не виконував обов'язки сторожа МТФ № 1 у зв'язку з перебуванням у відпустці.

Крім того договір про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1, на який посилається відповідач, передбачає відповідальність працівника лише за наявності його вини. Проте в матеріалах справи відсутні будь - які докази на підтвердження заподіяння матеріальної шкоди відповідачу саме ОСОБА_1

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку і про те, що у наказі від 17 липня 2017 року № 174, яким внесено зміни до наказу від 19 травня 2017 року №114-К, взагалі відсутнє посилання на підставу видання такого наказу головою правління ТДВ «Маяк», не зазначено взагалі будь-яких даних про те, які саме дії позивача дали підстави відповідачу для втрати до нього довір'я.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 274, 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «МАЯК» залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.Г. Хвостик