Постанова № 72257555, 14.02.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 405/1992/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Л. А.

№ провадження 22-ц/781/239/18 Доповідач Єгорова> С.> М.>

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.02.2018 року м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Черненка В.В.

секретар судового засідання Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИЛА:

В квітні 2017 року ОСОБА_2звернулася в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про визнання дій Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області такими, що завдали їй моральної шкоди в період з 11.02.2016 року по 20.04.2017 року бездіяльністю підлеглим йому підрозділом при досудовому розслідуванні кримінального провадження №12013120310000444, та стягнення зі спеціального рахунку Державної казначейської служби України моральної шкоди у сумі 900 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_2 звернулася до прокурора Олександрівського району Кіровоградської області з заявою про скоєння злочину, яку було передано до Олександрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області та з 04.06.2013 року відомості по даному факту були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120310000444 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, однак, до сьогоднішнього дня розслідування по зазначеному кримінальному провадженню не закінчено, справу до суду не направлено. Крім того, кримінальне провадження №12013120310000444 розслідувалося до 20.08.2014 року та було безпідставно закрито. Дана постанова про закриття кримінального провадження скасована ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 12.06.2015 року (справа № 397/693/15-к), в якій суд зобов'язав слідчого провести ряд слідчих дій, при цьому, деякі із них досі не виконані. Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29.01.2016 року по справі № 397/203/15-к визнано факт бездіяльності слідчого СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області при розслідуванні кримінального провадження № 12013120310000444. Затягування при внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєний злочин протягом 2-х років (з червня, 2011 року - по червень, 2013 року), та в подальшому затягування розслідування по кримінальному провадженню №12013120310000444 призвело до того, що позивач була вимушена звернутися до суду з позовом про відшкодування на її користь моральної шкоди за завдані страждання у період з 04.06.2013 року по 10.02.2016 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.05.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено, разом з тим, рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26.07.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 із Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2017 року касаційні скарги Державної казначейської служби України та ГУ Національної поліції в Кіровоградській області відхилено, а рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2016 року залишено без змін.

Навмисне затягування розслідування по кримінальному провадженню №12013120310000444 підтверджується також численними судовими рішеннями, зокрема, по справам №№ 397/436/16-к, 397/1575/16-к, 397/94/17, 397/112/17,397/141/17, якими були встановлені факти бездіяльності слідчого.

Моральні страждання будь-якої людини залежать від багатьох чинників, однак основними є глибина розуміння джерела моральних страждань, причин, що їх породили, можливість усунути ці причини самостійно, термін дії обставин моральних страждань на людину, наслідки цих страждань, характер людини, її емоційний стан, сімейні обставини, попередня професійна діяльність та ін., на підставі чого бездіяльність правоохоронних органів при розгляді її (позивача) заяви про скоєння злочину, безпідставне затягування розслідування викликала у ОСОБА_2 моральні страждання, які полягають у відчутті стурбованості, страху за своє життя, оскільки не притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності викликало відчуття незахищеності та безкарності до осіб, які вчинили злочин, погіршенням стану здоров'я, головними болями, загостренням хвороб, перебуванням у зв'язку з цим в лікарні, під час лікування нею понесені витрати на закупівлю медикаментів на суму 4600 грн. В той же час, друзі та знайомі відвернулися від позивача, вона стала замкнутою, дратівливою, в неї порушився сон. Крім того, моральні страждання проявляються у відчутті відчаю, сорому, приниження, неможливістю продовжувати активне громадське життя, та у зв'язку з викладеним, посилаючись на формулу, розроблену доктором юридичних наук, професором А.М. Ерделєвським, яка є науковою рекомендацією по визначенню можливого розміру компенсації моральної шкоди ( D=d х fv x і x c x(1-fs), завдана позивачу ОСОБА_2 моральна шкода становить 1890573,20 грн., однак, враховуючи, що виплата вказаних коштів здійснюється за рахунок Бюджету України, позивач просила утримати на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 900000 грн., при цьому, зазначений розмір моральних страждань позивача є виваженим, так-як враховує її емоційний стан та всі обставини справи.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивачем ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначено, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вважає, що її позов підлягає задоволенню оскільки затягування при внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння злочину на протязі двох років, та в подальшому затягуванням розслідування провадження №12013120310000444 завдало їй моральних страждань. Суд неправомірно застосував ч. 5 ст. 23 ЦК України, мотивуючи її нові моральні страждання як такі, що вже раніше розглядалися судом, оскільки позовна заява про відшкодування моральної шкоди, яка подавалася нею раніше, задоволена за період з 04.06.2013 року по 10.02.2016 року, про це детально вказано в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2017 року.

Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області та прокуратура Кіровоградської області подали до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.80-83).

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно підпункту 9 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши пояснення позивача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_4 та прокурора Головіної Т.А, які заперечували проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: и мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивач ОСОБА_2, обґрунтовуючи заподіяння їй моральних страждань через загострення хвороби і неодноразове лікування з понесенням витрат на закупівлю медикаментів в сумі 4600 грн., не довела в порядку ст.ст.10, 60 ЦПК України, в редакції на час розгляду справи, зазначених обставин.

Суд першої інстанції вважав такими, що не ґрунтуються на законі та є безпідставними вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю слідчих СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєвої В.В. та Синявського В.І. при досудовому розслідуванні кримінального провадження за №12013120310000444 від 04.06.2013 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.172 КК України, за період з 11.02.2016 року по 20.04.2017 року, в частині неналежного виконання ухвал слідчого судді від 12.06.2015 року, від 23.12.2016 року та від 23.01.2017 року. При цьому суд зазначив, що визначаючи конкретний період заподіяння моральної шкоди і вказуючи також на бездіяльність слідчих, невиконання ними вимог ухвал слідчих суддів щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, встановлених в ухвалах слідчих суддів по справам 397/436/16-к, 397/1575/16-к, 397/94/17, 397/112/17, 397/141/17, ОСОБА_2 не врахувала, що факт заподіяння моральної шкоди бездіяльністю слідчого за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013120310000444 від 04.06.2013 року за ч.1 ст.172 КК України, встановлено рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26.07.2016 року та стягнуто на користь позивача на підставі ст.1174 ЦК України моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а положеннями ч.5 ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.07.2016 року позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України у Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 із Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Зазначене рішення набрало законної сили та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2017 року залишено без змін (а.с.10-15).

Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 у лютому 2016 року звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України у Кіровоградській області, в якому просила визнати дії Головного управління Національної поліції України у Кіровоградській області такими, що завдали їй моральної шкоди у період з 04.06.2013 року по 10.02.2016 року бездіяльністю підлеглого йому підрозділу при досудовому розслідуванні кримінального провадження №12013120310000444. Неправомірною бездіяльністю слідчого СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області в кримінальному провадженні, встановленою ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області 29.01.2016 року порушено право ОСОБА_2 на розгляд її заяви про скоєння злочину в розумні строки, передбачені ст.28 КПК України, тим самим, судом апеляційної інстанції встановлено факт завдання ОСОБА_2 моральної шкоди бездіяльністю слідчого та обґрунтованість вимоги про відшкодування цієї шкоди з держави на підставі ст.1174 ЦК України.

Зі змісту заявлених в даній цивільній справі позовних вимог про відшкодування моральної шкоди за період з 11.02.2016 року по 20.04.2017 року вбачається, що позивач ОСОБА_2 просить визнати відповідача ГУ Національної поліції України в Кіровоградській області таким, що завдав їй (позивачу) моральну шкоду в період з 11.02.2016 року по 20.04.2017 року бездіяльністю підлеглим йому підрозділом при досудовому розслідуванні кримінального провадження №12013120310000444 та стягнути з спеціального рахунку Державної казначейської служби України на її користь моральну шкоду у сумі 900 000 грн. Як на підстави позову позивач посилається на бездіяльність слідчих при проведенні досудового розслідування кримінального провадження №12013120310000444, безпідставне затягування строків досудового розслідування, не виконання ухвал слідчих суддів, за якими встановлено факт бездіяльності слідчого.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013120310000444 від 04.06.2013 року внесено матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, згідно якого ОСОБА_2 незаконно була звільнена з посади охоронника відділення «Укргазенергосервіс» 10.06.2011 року, розташованого в смт. Олександрівці Кіровоградської області.

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2016 року (справа №397/436/16-к) визнано бездіяльність слідчого СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєвої Л.Л. по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013120310000444 від 04.06.2013 року за ч.1 ст.172 КК України, - в частині неналежного виконання ухвали слідчого судді від 12.06.2015 року, зобов'язано слідчого СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєву Л.Л. організувати та провести слідчі дії за вказаним кримінальним провадженням згідно ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду від 12.06.2015 року, що не були виконані та зазначені у мотивувальній частині ухвали (а.с.5-6).

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2016 року (справа №397/1575/16-к) скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 24 листопада 2016 року слідчого СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєвої Л.Л. по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013120310000444 від 04.06.2013 року за ч.1 ст.172 КК України, зазначено про виконання слідчих дій під час проведення досудового розслідування, зазначених в мотивувальній частині ухвали (а.с.6-7).

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року (справа №397/94/17-к) визнано бездіяльність слідчого СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєвої Л.Л. по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013120310000444 від 04.06.2013 року за ч.1 ст.172 КК України, - в частині неналежного виконання ухвали слідчого судді від 23.12.2016 року, зобов'язано слідчого СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєву Л.Л. організувати та провести слідчі дії за вказаним кримінальним провадженням згідно ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду від 23.12.2016 року, що не були виконані та зазначені у мотивувальній частині ухвали (а.с.8).

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2017 року (справа №397/112/17) відведено слідчого СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Дорофеєву Л.Л. від проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12013120310000444 від 04.06.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України (а.с.9).

Крім того, ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року (справа №397/141/17) визнано бездіяльність слідчого СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Синявського В.І. по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013120310000444 від 04.06.2013 року за ч.1 ст.172 КК України, - в частині неналежного виконання ухвали слідчого судді від 23.12.2016 року та від 23.01.2017 року, зобов'язано слідчого СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області Синявського В.І. організувати та провести слідчі дії за вказаним кримінальним провадженням згідно ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду від 23.12.2016 та 23.01.2017 року, що не були виконані та зазначені у мотивувальній частині ухвали (а.с.15-16).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України, на час розгляду справи, та ст. 5 ЦПК в редакції Закону №№ 2147-VIІІ).

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України (2004 р. в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) та ст. 81 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.1 Закону України «Про міліцію» та ст.1 Закону України «Про Національну поліцію», з прийняттям якого ЗУ «Про міліцію» втратив чинність, і міліція і Національна поліція є органом виконавчої влади.

Факт протиправної бездіяльності слідчих СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області при вирішенні заяв та клопотань ОСОБА_2 встановлено ухвалами Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року (справа №397/112/17) та від 10 квітня 2017 року (справа №397/141/17) (а.с. 8, 15зв.-16).

Помилковим є висновок суду першої інстанції, що позивач не має права на відшкодування завданої шкоди у зв'язку ухваленням рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.07.2016 року про стягненням на користь ОСОБА_2. у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. за її позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України у Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди.

Судом не взято до уваги, що вказаним рішенням апеляційного суду стягнуто моральну шкоду, що завдана неправомірною бездіяльністю слідчого СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області в кримінальному провадженні, встановленою ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29.01.2016 року про порушенння права ОСОБА_2 на розгляд її заяви про скоєння злочину в розумні строки, передбачені ст. 28 КПК України.

В даному випадку позивач просить відшкодувати шкоду завдану їй бездіяльністю слідчих СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області в кримінальному провадженні, встановленою ухвалами Олександрівського районного суду Кіровоградської області, зокрема: від 23 січня 2017 року (справа №397/112/17), від 10 квітня 2017 року (справа №397/141/17).

У зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльтністю слідчих СВ Олександрівського ВП Знам'янського ВП Головного управління Національної поліціїв Кіровоградській області при досудовому розслідуванні кримінального провадження №12013120310000444 в період з 11.02.2016 року по 20.04.2017 року.

Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_2 внаслідок неналежного досудового розслідування і бездіяльності слідчих при розгляді її заяв та клопотань у кримінальному провадженні №12013120310000444 від 04.06.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, колегія суддів визначає розмір компенсації в сумі 1 000 грн., що підлягає стягненню на користь позивача із Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у відшкодування моральної шкоди.

Доводи позивача про те, що моральних страждань вона зазнає також через недопуск її до приміщення відділу поліції, застосування фізичного впливу з боку працівників поліції, причиною чого стало погіршення її стану здоров'я, не грунтуються на доказах, які вказували б на обставини цих подій та причинно-наслідковий зв'язок, що враховано апеляційним судом при визначенні розміру моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2017 рокускасувати.

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідент. номер НОМЕР_1), мешканки АДРЕСА_1, із Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 16 лютого 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: О.Л. Дуковський

В.В. Черненко