Рішення № 72256380, 30.01.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/8631/17

Провадження № 2-а/359/42/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області про встановлення статусу інваліда війни,-

В С Т А Н О В И В:

01.11.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просила суд зобов’язати відповідача, управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області, встановити їй статус «інваліда війни» та видати посвідчення «Інваліда війни» (а.с.1-3).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 1986 році вона працювала на посаді технолога Бориспільського відділу робітничого постачання Мінводгоспу УРСР та була направлена у відрядження до Чорнобильської АЕС. З 21 по 28 травня 1986 року, та з 28 травня по 4 червня 1986 року була безпосередньо була залучена до робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони. На теперішній час позивач є інвалідом ІІ групи, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй повинен бути встановлений статус інваліда війни. Звернувшись до відповідача з заявою про видачу посвідчення інваліда війни їй було відмовлено у задоволенні вимог, посилаючись на те, що надані нею документи не містять відомостей про залучення до складу формувань Цивільної оборони для участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інформацію про роботу, яку виконувала під час ліквідації наслідків аварії.

У судове засідання сторони не з'явились, направили заяви про розгляд справи без їх присутності (а.с.24, 25).

Позивач згідно з поданою заявою позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідно до відзиву на адміністративний позов ОСОБА_1 від 29.01.2018 № 5- 702 (а.с.26-29) Управління соціального захисту проти позову заперечує та звертає увагу суду, що встановлення статусу інваліда війни здійснюється відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно якої до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Факт залучення до складу формувань Цивільної оборони необхідно документально підтвердити. Відповідач вважає, що згідно з роз'ясненнями, викладеними в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 25.05.2009 року № 631/0/15-09/014, для встановлення громадянам статусу інваліда війни відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та п. 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудник знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94 № 302 визначено, що «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а також звертають увагу, що відповідно до Переліку Типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначення термінів зберігання документів, зі змінами, зареєстрованому в міністерстві юстиції України 6 листопада 2001 року за №938/6129, накази з особового складу та основної діяльності стосовно прийняття участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підлягають постійному зберіганню до ліквідації підприємства, після чого передаються правонаступникам або до відомчих архівів. В зв'язку з чим вважають, що неможливо достовірно підтвердити обставини, зазначені в позовній заяві.

Дослідивши відзив відповідача, матеріали справи, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується паспортом, посвідченням Серії А № 084565 та вкладкою № 063816 до посвідчення, які видані Київською обласною державною адміністрацією 02.07.1998 року (а.с. 4,5).

Крім того, ОСОБА_1 з 14 квітня 1998 року та довічно є інвалідом другої групи, причиною інвалідності є захворювання пов'язане з роботами на ЧАЕС, що підтверджується витягом із акту огляду МСЕК до довідки Серії КИО-1 № 066099 (а.с.6).

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Вказані зміни до ст. 7 Закону були внесені Законом України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 15 червня 2004 року та набрали чинності з дня його опублікування.

Як вбачається з долучених до адміністративного позову копій документів (довідок, копій наказів) позивач ОСОБА_1 в період з 21 травня по 28 травня 1986 р. була у відрядженні в 30-кілометровій зоні ЧАЕС де працювала поваром по обслуговуванню працівників водогосподарських організацій на будівництві водоохоронних об’єктів та водопостачання населених пунктів: с.Володимирівка та с.Бобер Поліського району, с.Бички та м.Чорнобиль; в період з 28 травня по 4 червня 1986 року була у відрядженні в 30-кілометровій зоні ЧАЕС, де працювала поваром у столовій по обслуговуванню працівників Чорнобильської АЕС та ПМК-217(Поліське)(а.с.8-11).

Відповідно до інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 18.07.2017 № 01-1-14/1193-2, яка видана ОСОБА_1, відповідно до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС, нормативно-правових актів до виконання заходів ЦО по ліквідації джерела радіоактивного забруднення були : положення про Цивільну оборону СРСР, яке затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111 - 1976 року, накази заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 року (Постанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському) на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження начальника ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року № 01, від 30.04.1986 № 02, від 04.05.1968 №16, від 19.05.1986 № 52 та інші), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи, та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей (а.с.12).

При цьому зазначено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Таким чином громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони

Як вбачається з наданих позивачем документів, вона, дійсно, приймала участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування, працювала поваром обслуговуючи працівників водогосподарських організацій на будівництві водоохоронних об’єктів та водопостачання населених пунктів: с.Володимирівка та с.Бобер Поліського району, с.Бички та м.Чорнобиль, працівників та службовців Чорнобильської АЕС та ПМК-217 (Поліське) з 21 травня по 28 травня 1986 року та з 28 травня по 04 червня 1986 року.

Отже за змістом вищенаведеного п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 належить до інвалідів війни та відповідно до пункту 3 «Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» Управлінням соціального захисту Бориспільської міської ради їй має бути наданий статус інваліда війни та видано відповідне посвідчення.

При цьому суд звертає, що за змістом п.1. ч.2 ст.7 Закону, до інвалідів війни віднесені особи, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті, в районі воєнних дій, у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

З урахуванням викладеного, позивачу має бути встановлено статус «Інваліда війни» та видано посвідчення відповідно до п.9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та п.п.2,10 «Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302.

Посилання відповідача на роз'яснення, наведені в листі Міністерства праці та соціального захисту України, як на підставу для відмови у наданні позивачу статусу «інваліда війни» суд вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства, а також встановленим судом обставинам справи та порушує право позивача на гарантований ст.46 Конституцією України соціальний захист, яка була залучена у складі формувань Цивільної оборони до участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

При цьому суд також враховує, що факт звернення позивача до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради для встановлення статусу інваліда війни визнаний відповідачем в письмовому відзиві (а.с.29).

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат по справі не значиться.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 74-77, 139, 241-246, 250, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області, код ЄДРПО 03190797, адреса місцезнаходження Київська область, м.Бориспіль, вул.Головатого, 4, встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, статус інваліда війни та видати посвідчення відповідно до п.9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Повне судове рішення виготовлено 09 лютого 2018 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Муранова-Лесів